Рішення № 74982255, 27.06.2018, Кремінський районний суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/689/18

Провадження № 2/414/246/2018

Кремінський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді: Ковальова В.М.

при секретареві: Пугачової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про захист прав споживачів шляхом визнання фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 30 березня 2018 року звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого посилається на наступне.

Між ним та відповідачем ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» 29 січня 2018 року було укладено договір фінансового лізингу для придбання ним у лізинг автомобіля LADA Grand вартістю 110 000 грн. На виконання умов договору в той же день він сплатив аванс у розмірі 23 000 грн. Під час підписання договору вартість автомобіля не була прописана, пізніше відповідач без його погодження зазначив у договорі вартість автомобіля 236 500 грн. З цим він не згоден, більш того договір не був посвідчений нотаріусом. Тому просить визнати договір фінансового лізингу недійсним та стягнути з відповідача 23 000 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача, якого було про час та дату розгляду справи повідомлено безпосередньо судовою повісткою (а.с.26), також на сайті судової влади (а.с.43), в судове засідання не з'явився, судова повістка повернута зі спливом строку зберігання (а.с.44), причини неявки не повідомив, тому суд вирішив відповідно до ст. 280 ЦПК України справу розглянути заочно на підставі наявних у справі доказів про що позивач та його представник не заперечують.

Вислухавши показання позивача, його представника, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до укладеного 29 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» договору № 02391 фінансового лізингу предметом фінансового лізингу є транспортний засіб LADA вартістю 8 240, 42 дол. США (п.п.1.1, 8.2 Договору а.с.8-15).

Згідно п. 1.3 Договору лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.п. 1.7, 4.1 Договору фінансового лізингу, предмет лізингу передається лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати ним на рахунок лізингодавця адміністративною платежу, авансовою платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

Позивач договір підписав та сплатив авансовий платіж в розмірі 23 000 грн. за придбання автомобіля LADA Grand вартістю 110 000 грн., що підтверджується копією квитанції від 29 січня 2018 року (а.с.16-17).

Однак, заявою від 06 лютого 2018 року позивач повідомив відповідача про розірвання договору у зв'язку з тим, що останній вказав у договорі іншу вартість автомобіля (а.с.19-20).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК Укрїни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу.

Ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

ОСОБА_3 чітко, без можливості різного тлумачення правової норми, встановлює, що відповідач відноситься до фінансових установ. Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити певні ознаки та реквізити, передбачені законом.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи зобов'язані на вимогу клієнта в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", надати таку інформацію: відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов'язковому оприлюдненню; перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів; перелік послуг, що надаються фінансовою установою; ціну/тарифи фінансових послуг: кількість акцій фінансової установи, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують п'ять відсотків; іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 цього Закону фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.

Відповідно до п.п. 3, 17, 19, 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» діяльність відповідача з надання послуг фінансового лізингу в частині надання цих послуг фізичним особам, які є споживачами, підпадає під дію цього Закону.

Достовірної, доступної інформації щодо предмету договору позивачем не було отримано, що суперечить вказаному Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Крім того, п. 2 ч.1. п.п. 1, 3 ч. 2, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 19 вказаного Закону нечесна підприємницька практика, яка забороняється, включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною; якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Як вбачається із п. 1.3 Договору фінансового лізингу, лізингодавець лише бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу та передати його у користування лізингоодержувачу - (непрямий лізинг).

Відповідачем створено враження, що укладається договір прямого лізингу і у нього є в наявності автомобіль за визначеною ціною. В той час як фактично у договорі прописаний предмет непрямого лізингу, коли предмет лізингу ще потрібно придбати та ще й попередньо сплатити 23% його вартості, 10% комісії за організацію договору та 3% комісії за передачу предмету договору, після чого відповідач на протязі 90 календарних днів буде надавати предмет лізингу у користування.(ст.9 договору).

В договорі відсутні рік випуску транспортного засобу, його повне найменування. Це вказує на невизначеність предмету договору лізингу.

Крім того, пункт договору, за яким позивач вніс авансовий платіж формулюється як першочерговий платіж за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. ОСОБА_3 пункт Договору порушує принцип добросовісності, оскільки, відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору, виконаній послузі, яка згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично полягала у виготовленні стандартної форми договору.

Ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначається, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

У п. 10.5 ст. 10 Договору фінансового лізингу зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу (п. 10.6 ст.10 Договору).

Договір за змістом теж свідчить про право лізингодавця в односторонньому порядку змінювати платежі.

Отже, несправедливими є й сплата авансового платежу, так як в графі «Визначення термінів» договору визначено, що авансовий платіж - це обов’язковий першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Також, п. 12.1 ст. 12 договору встановлює дуже жорстку односторонню відповідальність для позивача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його моєю ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Крім того, відповідно до п. 2.2 ст.2 договору, строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання-передачі предмета лізингу, та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі лізингу та в останньому місяці сплати лізингового платежу за додатком № 1 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Згідно п.10.1 договору, лізинговий періодичний платіж - це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до Графіку сплати лізингових періодичних платежів (додаток № 1 до договору). Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 20 відсотків річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно), частина від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу), комісія за супроводження договору в розмірі 6 відсотків.

Відповідно до п. 17.2 ст.17 Прикінцевих положень, підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та їх згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Згідно п. 17.4 ст.17 договору при його підписанні та додатків до нього лізингоодержувач заявляв, що отримав усі конкретно викладені пояснення від представника ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», що стосуються змісту договору та додатків, проінформований про всі можливі витрати і ризики у зв'язку із укладенням та виконанням договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатків до нього. Ці додатки не зазначені.

Представником позивача в судовому засіданні повідомлено, що останній додатки не підписував і не отримував.

Відповідачем не було узгоджено та підписано з позивачем додаток № 1 «Графік виплати лізингових платежів», що повинен містити суттєві умови щодо виконання договору, розміру лізингових платежів.

Оскільки у спірному договорі відсутнє чітке визначення таких істотних умов договору як розмір і строк сплати лізингових платежів, зазначений договір є недійсним на підставі наявності несправедливих умов договору в розумінні ч. 2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі. - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так, наслідки недійсності правочину залежать від того, чи було його виконано. Якщо сторони не приступили до виконання правочину. то він не підлягає виконанню, тобто жодна із сторін не вправі вимагати його виконання. Якщо ж правочин виконано повністю або частково (передано майно, сплачені кошти), то наслідком має бути повернення кожною зі сторін недійсного правочину другій стороні в натурі всього, що вона одержала на його виконання.

Оскільки фактично до виконання договору приступив тільки позивач шляхом сплати грошових коштів, то відповідач зобов'язаний повернути позивачу всі одержані на виконання договору кошти в розмірі 23 000 грн.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Згідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 807 цього Кодексу предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Закон України «Про фінансовий лізинг» визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, фінансовий лізинг - це вид цивільно- правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. 6 цього Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця. у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Відповідно до цього Закону, зокрема до п. 4 ч. 1 ст. 34. національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, а саме: діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Ч. 1 ст. 227 ЦК України вказує, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмету лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору.

Договором передбачено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте таке право в жодному випадку не передбачається для лізингоодержувач без негативних наслідків для останнього.

Таким чином, забезпечено захист інтересів лише лізингодавця. що свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обов'язками сторін.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Законом України «Про захист прав споживачів», встановлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів, шляхом пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Укладений між сторонами договір містить несправедливі умови, а тому є підстави для визнання його відповідно до ст.215 ЦК України недійсним, що також підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 12,13, 81,141, 259, 263-265, 268, 282-284 ЦПК України, ст. ст. 3, 6, 203, 215, 216, 627, 806, 807 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг». Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Законом України «Про захист прав споживачів» суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВОЛІЗИНГ» про захист прав споживачів шляхом визнання фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним Договір № 02391 фінансового лізингу від 29 січня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/ та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІГМА ЛІЗИНГ», код ЄДРПОУ 41298109 (юридична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 182).

Застосувати наслідки недійсності договору та стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», (код ЄДРПОУ 41298109. юридична адреса: 02121. м. Київ, Харківське шосе, буд. 182 на користь ОСОБА_1 23 000 (двадцять три тисячі) грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (код ЄРДПОУ 41298109, юридична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 182 на користь держави судовий збір в розмірі у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.М. Ковальов