Ухвала суду № 74981728, 19.06.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3839/18

6/405/109/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого – судді: Драного В.В.

при секретарі: Дерев’янко А.В.

розглянувши у м. Кропивницький подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до повного виконання судового рішення по виконавчому провадженню № 55178945, з виконання виконавчого листа № 183/3933/17 від 23.10.2017 року, який видав Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Восток» заборгованості за кредитним договором від 08.09.2016 року на загальну суму 3 631 300, 63 грн. В обґрунтування подання зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 55178945, яке було відкрито постановою приватного виконавця від 16.11.2017 року на виконання вищевказаного виконавчого листа. Постановою приватного виконавця від 12.12.2017 року оголошено в розшук транспортні засоби, в т.ч. автомобілі Ford F150, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2014 р.в., Мегсеdes-Веnz, модель МL63, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2012 р.в. Проте, станом на 13.10.2017 року вищезазначені транспортні засоби були відсутні як такі, що зареєстровані за ОСОБА_2 З інформації, яку було надано Територіальним сервісним центром 1242 регіонального сервісного центру при МВС України від 06.12.2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортні засоби: причіп марки ГКБ, модель 8352, номерний знак НОМЕР_3, 1900 р.в.; Камаз, модель 53212, 1987 р.в.; Камаз модель 53212,1989 р.в.; причіп марки ГКБ, модель 8350,1988 р.в.; Камаз, модель 53212,1989 р.в.; причіп марки ГКБ, модель 8350,1993 р.в. На даний момент дані транспортні засоби не було розшукано, а враховуючи їх роки випуску, звернення стягнення на них є не перспективним в подальшому. Також зазначив, що при перевірці наявності нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2, було з’ясовано, що до 14.07.2017 року за ним було зареєстровано право власності на нерухоме майно: 1/2 частина квартири №107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 63,95 кв.м.; квартира №7, яка розташована за адресою: м.Кропивницький, вулиця Гагаріна, буд. 35, загальною площею 99,0 кв.м., але дане нерухоме майно було відчужено ОСОБА_2 на користь його матері ОСОБА_6 (1/2 частина), та на користь рідної сестри своєї дружини - ОСОБА_7 (квартира №7). Вказує, що всі вищезазначені факти підтверджують той факт, що звернення стягнення на нерухоме або рухоме майно, яке належить ОСОБА_2, не є можливим, а сам ОСОБА_2 вчиняє дії (бездіяльність), які висловлюють його волю щодо невиконання рішення суду. Також зазначає, що боржник ОСОБА_2 проігнорував вимогу приватного виконавця щодо надання декларації про доходи та майно, що вимагалося постановою про відкриття виконавчого провадження. Таким чином вважає, що від виконання вимог приватного виконавця боржник відверто ухиляється. Вказує, що на запит до Державної прикордонної служби України було отримано відповідь від 25.01.2018 року, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_2 регулярно здійснює виїзди за кордон. Останній виїзд було вчинено автомобілем 04.01.2018 року в Ужгороді, а в’їзд було здійснено з Будапешту до Києва 13.01.2018 року.

Зазначає, що на протязі перебування виконавчого провадження на примусовому виконанні у приватного виконавця, самостійно не сплачувалось на користь стягувача жодної копійки боржником. ОСОБА_2 всіляко ухиляється від виконання судового рішення, перешкоджає його виконанню, шляхом приховування відомостей про фінансовий та майновий стан підприємства. Вважає, що дарування матері 1/2 частки квартири, продаж квартири у центрі м. Кропивницький площею майже 100 кв.м. сестрі своєї дружини за 50000,00 грн., перереєстрація ліквідних транспортних засобів, невиконання вимог державного виконавця, здійснення подорожі до Європи, свідчить про те, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання рішення суду та вимог приватного виконавця.

На цей час рішення суду боржником не виконано та є підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення суду тому є необхідність вжити всі заходи для тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України за вищевказаним виконавчим документом. Зауважує, що без застосування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон, здійснення виконавчих дій може бути ускладнене, а у випадку виїзду боржника на постійне проживання за межі України - взагалі унеможливити проведення виконавчих дій, які можуть бути проведені виключно за його присутності, та ставить під загрозу своєчасність та повноту здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Суд, дослідивши матеріали подання вважає, що у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до виконання боржником зобов’язань за рішеннями суду, слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на виконанні перебуває виконавче провадження № 55178945 на виконання виконавчого листа № 183/3933/17 від 23.10.2017 року, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Восток» заборгованості за кредитним договором від 08.09.2016 року на загальну суму 3 631 300, 63 грн. Постановою приватного виконавця від 16.11.2017 року відкрито виконавче провадження.

Постановою приватного виконавця від 12.12.2017 року оголошено у розшук майно боржника: автомобіль марки Ford, модель F150, реєстраційний № НОМЕР_4. Колір сірий, рік випуску 2014, об’єм двигуна 5408 см.куб., тип ТЗ-Пікап; автомобіль Мегсеdes-Веnz, модель МL63, реєстраційний № НОМЕР_2, колір білий, рік випуску – 2012, об’єм двигуна – 5161 см.куб., тип ТЗ- Універсал-В;. ТЗ марки ГКБ, модель 8352, номерний знак НОМЕР_3, 1900 р.в.; ТЗ марки Камаз, модель 53212, номерний знак НОМЕР_5, 1987 р.в.; ТЗ марки причіп марки ГКБ, модель 8350, номерний знак НОМЕР_6, 1988 р.в.; ТЗ марки Камаз, модель 53212, номерний знак НОМЕР_7, 1989 р.в.; ТЗ марки ГКБ, модель 8350, номерний знак НОМЕР_8, 1993 р.в. ТЗ марки Камаз модель 53212, номерний знак НОМЕР_9, 1989 р.в.

Викликами приватного виконавця від 17.01.2018 року та від 16.04.2018 року боржника ОСОБА_2 зобов’язано з’явитися до приватного виконавця та надати відповідні документи.

Відповідно інформації наданої державною прикордоною службою України від 25.01.2018 року за період з 26.01.2013 року по 13.01.2018 року боржник ОСОБА_2 перетинав державний кордон України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.03.2018 року у справі за позовом ПАТ «Банк Восток» до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсного правочину шляхом скасування державної реєстрації, забезпечено вказаний позов шляхом накладення арешту на квартиру за № 7 у будинку 35, по вулиці Гагаріна, у м. Кропивницький.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2018 року в якості забезпечення позову ПАТ «Банк Восток» до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договору дарування частини квартири недійсним, накладено арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2, загальною площею 63,95 кв.м., яка належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Розглядаючи дане подання та надаючи оцінку наданим заявником доказам, суд виходить з того, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за поданням виконавця при виконанні судових рішень та рішень інших органів, у порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України, в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього, зокрема, судовим рішенням.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Таким чином, особа яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне в порядку ч. 3 ст. 12 ЦПК України суб’єктом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, а обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об’єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, тяжкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб’єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання, - тобто він має змогу виконання зобов’язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

В обґрунтування необхідності встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України заявник посилається на те, що судове рішення боржником не виконане та останній ухиляється від його виконання.

З такою позицією приватного виконавця суд не погоджується, виходячи з того, що самостійне невиконання боржником зобов'язань не може свідчити про умисне ухилення від виконання покладених на нього обов'язків, а заявником не доведено наявності факту свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання покладених на нього судовим рішенням обов'язків.

Поряд з цим, обмеження конституційного права громадянина на вільне залишення території України в зв’язку з ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовими рішеннями є обґрунтованим лише за умови вжиття виконавцем всіх заходів, спрямованих на примусове виконання рішень, неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі вчинення всіх можливих виконавчих дій.

З матеріалів подання вбачається, що на рухоме майно боржника накладено арешт, два рази приватним виконавцем були здійснені виклики боржника, 16.11.2017 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, проте у матеріалах подання відсутні відомості про направлення боржнику відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» такої постанови. Договори на підставі яких ОСОБА_9 відчужив своє нерухоме майно оскаржені у судовому порядку, в якості забезпечення позовів на спірне нерухоме майно накладено арешти.

Крім того, для застосування вказаного обмеження необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження в світлі сприяння виконанню зобов’язань, покладених на боржника судовим рішенням, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду в повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013 (скарга № 28975/05).

Однак, приватним виконавцем не надано жодного належного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на нього зобов’язань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 р. «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Факт невиконання судового рішення не є підставою для постановлення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, для застосування вказаного заходу державному виконавцю необхідно довести наявність умисних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення. Зазначений захід, про який йдеться у поданні за тих доказів, що надає заявник є порушенням права особи щодо вільного вибору місця проживання, вільного залишення території України, наданого Конституцією України (ст. 33).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що приватним виконавцем у поданні не мотивовано та належними доказами не підтверджено, більш того, не обґрунтовано свідоме ухилення боржника від виконання зобов’язання, при цьому заявником не доведено, яким чином застосовування до ОСОБА_2 за виконавчим провадженням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може позначитися на виконанні покладених на нього у солідарному порядку зобов’язань, і зазначений захід є дійсно необхідним та є достатні підстави вважати, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України забезпечить в подальшому належне виконання боржником за виконавчим провадженням зобов’язань за рішенням суду, на підставі чого суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання у зв’язку з його недоведеністю та безпідставністю.

На підставі ст. 33 Конституції України, ч. 3 ст. 269, ст. 313 ЦК України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до повного виконання судового рішення по виконавчому провадженню № 55178945, з виконання виконавчого листа № 183/3933/17 від 23.10.2017 року, який видав Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Восток» заборгованість за кредитним договором від 08.09.2016 року на загальну суму 3 631 300, 63 грн. – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний