Рішення № 74981624, 08.05.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/110/18

Провадження № 2/405/14/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року. Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого - судді Іванової Л.А.

при секретарі - Береді Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницький цивільну справу № 405/110/18 за позовом ОСОБА_1 (вул. Володимирська, 61/80, м. Кропивницький, 25005) до виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, в якому просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю від 04.11.1997 року № 4735, обґрунтовуючи позов тим, що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713 «Про приватизацію земельних ділянок» було передано відповідно до додатку-списку цього рішення міської ради народних депутатів під № 142 ОСОБА_3 та під № 143 ОСОБА_2 безоплатно у приватну (часткову) власність земельну ділянку загальною площею 692,9 кв.м., яка знаходиться по вул. Володимирській, 61/18 в м. Кіровограді, виходячи з розміру часток у домоволодінні, належних ОСОБА_3 в розмірі 14/25 частин і ОСОБА_2 в розмірі 11/25 частин. На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713 «Про приватизацію земельних ділянок» було видано Державний акт на право приватної власності на землю від 04.11.1997 року, серії КР № 00002675, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4735. Позивач також зазначив, що постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.02.2011 року (справа 2-а-2058/11) було задоволено його (позивача) позов, який (позивач), відповідно до змісту вказаного судового рішення на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.02.1998 року, є спадкоємцем після смерті його матері ОСОБА_3 14/25 частин житлового будинку по вул. Володимирській, 61/18, та було визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713 «Про приватизацію земельних ділянок» в частині передачі відповідно до додатку-списку цього рішення міської ради народних депутатів під № 142 ОСОБА_3 та під № 143 ОСОБА_2 безоплатно у приватну (часткову) власність земельної ділянки загальною площею 692,9 кв.м., яка знаходиться по вул. Володимирській, 61/18 в м. Кіровограді, виходячи з розміру часток у домоволодінні, належних ОСОБА_3 в розмірі 14/25 частин і ОСОБА_2 в розмірі 11/25 частин. Також зазначив, що в Державному акті на право часткової приватної власності на землю № 4735 від 04.11.1997 року допущено помилку в частині визначення частки (14/25) у спільній частковій власності, а саме: його (позивача) матері ОСОБА_3 належали 7/10 частин домоволодіння № 61/18 по вул. Володимирській в м. Кіровограді, а 3/10 частин цього ж домоволодіння належали ОСОБА_2, згодом було проведено розділ земельної ділянки між співвласниками, виходячи з розміру первинних 3/10 та 7/10 часток у домоволодінні; в подальшому, на підставі дозволу відділу архітектури Кіровського району м. Кіровограда від 29.08.1975 року, його (позивача) матері та ОСОБА_2 було дозволено провести відповідні добудови, внаслідок чого змінилися частки у спільній частковій власності на 14/25 частин - за ОСОБА_3 і 11/25 частин - за ОСОБА_2 Однак, в Державному акті направо часткової приватної власності на землю № 4735 від 04.11.1997 року зазначена не частка - «7/10», яка відповідає пропорційності часток на час набуття права власності частки, а частка «11/25», що є помилкою, так як враховуючи скасування в судовому порядку рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713 в частині передачі ОСОБА_3 відповідної частки земельної ділянки, виникло питання чинності на даний час Державного акту на право приватної власності на землю № 4735 від 04.11.1997 року. Позивач також зазначив, що він звертався з адміністративним позовом до Ленінського районного суду м. Кіровограда про зобов’язання Кіровоградську міську раду вчинити певні дії, а саме визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю № 4735 від 04.11.1997 року, який (адміністративний позов) постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда (справа № 405/4415/17) від 10.11.2017 року залишено без задоволення, із зазначенням про право позивача звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду в порядку цивільного судочинства, скориставшись способами захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, тому позивач вважає, що в даному випадку трирічний строк позовної давності не пропущено.

Ухвалою від 12.01.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним вище позовом та по справі призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2.

Ухвалою від 10.04.2018 року підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

Представником позивача ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_4 до суду подано клопотання, зареєстроване в суді 08.05.2018 року за вх. № ЕП-1983/18-Вх, про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, які підтримують позовні вимоги та просять позов задовольнити.

Представником відповідачавиконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького за довіреністю ОСОБА_5 до суду подано заяву від 10.04.2018 року, зареєстровану в суді 10.04.2018 року за вх. № 8955, в якій останній просить розглянути справу за відсутності представника виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 до суду надійшла заява від 11.04.2018 року, зареєстрована в суді 07.05.2018 року за вх. № 11576, в якій остання зазначила, що проти позову не заперечує та просить розглянути справу за її відсутності.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 211 ЦПК України, за якими учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, а якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справина підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, з’ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, враховуючи ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено та сторонами по справі не заперечується, що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713 «Про приватизацію земельних ділянок» було передано відповідно до додатку-списку цього рішення міської ради народних депутатів під № 142 ОСОБА_3 та під № 143 ОСОБА_2 безоплатно у приватну (часткову) власність земельну ділянку загальною площею 692,9 кв.м., яка знаходиться по вул. Володимирській, 61/18 в м. Кіровограді, виходячи з розміру часток у домоволодінні, належних ОСОБА_3 в розмірі 14/25 частин і ОСОБА_2 в розмірі 11/25 частин.

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713 Кіровоградською міською радою народних депутатів Кіровоградської області на ім’я ОСОБА_3 було видано Державний акт на право приватної власності на землю від 04.11.1997 року серія КР № 00002675, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4735, та за яких було передано земельну ділянку площею 0,0693 га на праві спільної часткової (14/25) власності, яка розташована в м. Кіровограді, вул. Володимирська, 61/18.

Судом також встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.02.2011 року (справа № 2-а-2058/11/1111), яка набрала законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1, який відповідно до змісту вказаного судового рішення є спадкоємцем після смерті його матері ОСОБА_3 14/25 частин житлового будинку по вул. Володимирській, 61/18 (свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 27.02.1998 року), та яким було визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713 «Про приватизацію земельних ділянок» в частині передачі відповідно до додатку-списку цього рішення міської ради народних депутатів під № 142 ОСОБА_3 та під № 143 ОСОБА_2 безплатно у приватну (часткову) власність земельної ділянки загальною площею 692,9 кв.м., яка знаходиться по вул. Володимирській, 61/18 в м. Кіровограді, виходячи з розміру часток у домоволодінні, належних ОСОБА_3 в розмірі 14/25 частин і ОСОБА_2 в розмірі 11/25 частин.

26.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови Кіровоградської міської ради з заявою за вх. № М-19858 від 26.12.2016 року, в якій, посилаючись на допущену помилку в Державному акті на право часткової приватної власності на землю № 4735 від 04.11.1997 року в частині визначення частки (14/25) у спільній частковій власності, просив скасувати зазначений державний акт, посилаючись на ч. 4 ст. 120 ЗК України, та обґрунтувавши заяву тим, що його матері ОСОБА_3 належали 7/10 частин домоволодіння № 61/18 по вул. Володимирській в м. Кіровограді, а 3/10 частин цього домоволодіння належали ОСОБА_2, згодом було проведено розділ земельної ділянки, виходячи з розміру первинних 3/10 та 7/10 часток у домоволодінні. В подальшому на підставі дозволу відділу архітектури Кіровського району м. Кіровограда від 29.08.1975 року його (позивача) матері та ОСОБА_2 було дозволено провести відповідні добудови, внаслідок чого змінилися частки у спільній частковій власності на 14/25 частин – за ОСОБА_3 і 11/25 частин – за ОСОБА_2 Однак, в Державному акті на право часткової приватної власності на землю № 4735 від 04.11.1997 року зазначена не частка - «7/10», яка відповідає пропорційності часток на час набуття права власності, а частка «14/25», що на його (позивача) думку є помилкою.

Листом за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_6 (вих. № М-19858 від 06.01.2017 року) ОСОБА_1 у задоволенні його заяви було відмовлено з посиланням на те, що з урахуванням ст. 140 ЗК України, яка містить вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, Кіровоградська міська рада не має правових підстав, передбачених ст. 140 ЗК України, для припинення права власності на земельну ділянку.

14.02.2017 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до міського голови Кіровоградської міської ради з заявою за вх. № М-2095 від 14.02.2017 року, в якій, посилаючись на допущену помилку в Державному акті на право часткової приватної власності на землю № 4735 від 04.11.1997 року в частині визначення частки (14/25) у спільній частковій власності, просив скасувати зазначений державний акт. Також, ОСОБА_1 у вказаній заяві висловив незгоду з отриманою ним відмовою (вих. № М-19858 від 06.01.2017 року) на попередню заяву від 26.12.2016 року, вказавши на неправильне, як на його думку, трактування в листі-відмові його вимоги про визнання недійсним акта на земельну ділянку, як вимоги про припинення права власності на земельну ділянку.

Листом за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_6 (вих. № М-2095 від 28.02.2017 року) ОСОБА_1 у задоволенні його заяви від 14.02.2017 року було відмовлено з посиланням на підстави аналогічні зазначеним у листі за вих. № М-19858 від 06.01.2017 року.

Таким чином, на час розгляду даної справи Державний акт на право приватної власності на землю від 04.11.1997 року № 4735 є чинним, в той час як рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713, в частині, яка була підставою для видачі вказаного акту, визнано незаконним та скасовано постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.02.2011 року.

Крім того, судом відзначається, що відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.92 року № 15-92, які були чинними на час прийняття виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради народних депутатів рішення від 28.09.1994 року № 713 «Про приватизацію земельних ділянок», повноваженнями щодо передачі громадянам України земельних ділянок були наділені відповідні ради народних депутатів. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчувались відповідною Радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України від 18.12.1990 року № 561-XII (у редакції, яка була чинною на час видачі спірного державного акту на право приватної власності на землю) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 6, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, крім того, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі їх створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Виключний перелік питань, які вирішуються та входять до компетенції сільських, селищних, міських рад наведено у ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому, вказаною нормою не передбачено наділення відповідних рад повноваженнями щодо прийняття рішення про скасування документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації, яким і є спірний Державний акт на право приватної власності на землю від 04.11.1997 року № 4735.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж передбачений у частині другій вказаної статті, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з правовою позицією Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеною у постанові від 01.07.2015 року (справа № 6-319цс15) судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов’язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 16.12.2015 року (справа № 6-2510цс15), прийнятим на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право.

Отже, державні акти на право приватної власності на землю є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі рішень органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов’язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення так і самі акти на право власності на землю.

Таким чином, оцінивши фактичні обставини справи та визначивши їх правовий характер суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного цивільного права шляхом визнання недійсним Державного акта на право власності на землю від 04.11.1997 року № 4735, якийу сфері земельних правовідносин є ненормативним актом та слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків осіб приватного права, - є належним способом поновлення порушених прав позивача, та заявлена позивачем ОСОБА_1 позовна вимога про визнання недійсним Державного акта на право власності на землю від 04.11.1997 року № 4735, враховуючи невідповідність даних, які в ньому містяться щодо частки земельної ділянки в розмірі 14/25, загальною площею 692,9 кв.м., яка знаходиться по вул. Володимирській, 61/18 в м. Кіровограді, який (розмір частки) не відповідає первинному розміру частки у домоволодінні за вказаною адресою, належної ОСОБА_3, а саме 7/10, після скасування постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.02.2011 року рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713, в частині, яка була підставою для видачі вказаного акту, - є обґрунтованою, на підставі чого позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, на користь позивача слід стягнути з відповідача документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн. (квитанція № 0.0.932905640.1 від 05.01.2018 року).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст. 77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, - задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю від 04.11.1997 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4735, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради народних депутатів від 28.09.1994 року № 713 про передачу ОСОБА_3 у приватну власність на праві спільної часткової (14/25) власності земельної ділянки площею 0,0693 гектарів, розташованої в м. Кіровограді по вул. Володимирській, 61/18, в межах згідно з планом.

Cтягнути з виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького (ЄДРПОУ 26241020, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, понесені судові витрати по справі з оплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є апеляційний суд Кіровоградської області, через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_7