Ухвала суду № 74981373, 27.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8999/18

Провадження № 11-сс/779/220/2018

Категорія ст.183 КПК України

Слідчий суддя у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Кукурудз

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ в складі :

головуючого судді Кукурудза Б.І.,

суддів Гандзюка В.П., Гриновецького Б.М.,

секретаря судового засідання Лавринович У.М.,

з участю прокурора Безрукого О.Р.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Івано – Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 червня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4 – Франківську вул. Короля Данила,23/2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України,-

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною, так як в судовому засіданні прокурор та слідчий не довели існування достатніх вагомих ризиків передбачених КПК України, наявність яких необхідна для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що слідчим суддею при застосуванні до її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначенні розміру застави не враховано те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, одружений, дружина перебуває на третьому місяці вагітності, джерело доходів мінливе та не постійне.

Просить змінити ухвалу слідчого судді Івано – Франківського міського суду від 21.06.2018 року в частині визначеної суми застави та визначити розмір застави в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою слідчого судді Івано - Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 червня 2018 року клопотання задоволено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів – до 18 серпня 2018 року включно.

Розмір застави визначено в межах 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 140 960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ОСОБА_3 – Франківського міського суду.

Слідчим суддею встановлено, що 01.06.2018 року, близько 13 год., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою вчинення крадіжки чужого майна, шляхом підбору ключа незаконно проникли у приміщення житлової квартири №4, що по вул. Хіміків, 19/А у м. Івано – Франківську та в якій проживає потерпіла ОСОБА_4 Перебуваючи у вказаному приміщенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрито викрали майно потерпілої ОСОБА_4, а саме грошові кошти та ювелірні вироби на загальну суму 22 300 грн., після чого покинули місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_1 та підозрюваний ОСОБА_2, підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити та зменшити розмір застави;

- прокурор вважає, що ухвала слідчого судді є законною, а подана апеляційна скарга є необгрунтованою, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді, слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим Івано – Франківського ВП ГУ НП України в ОСОБА_3 – Франківській області, ОСОБА_5 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 17.04.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018090010001487 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України.

20 червня 2018 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України.

20 червня 2018 року слідчий Івано – Франківського ВП ГУ НП України в ОСОБА_3 – Франківській області, ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Федорин І.І. звернувся до ОСОБА_3 – Франківського міського суду ОСОБА_3 – Франківської області з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів з визначенням максимального розміру застави, передбаченого ст. 182 ч.5 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Івано – Франківського міського суду ОСОБА_3 – Франківської області 21.06.2018 року зазначене клопотання задоволено.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Так, з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_2, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_2 в їх сукупності.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ст. 9 ч. 5 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дані, на які посилається захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_2 під вартою, матеріали судової справи не містять.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 просить змінити ухвалу суду, а саме зменшити розмір застави визначений слідчим суддею, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для зміни оскаржуваного рішення.

За таких обставин слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України відповідно до вимог КПК України законно застосував запобіжний захід тримання під вартою, та визначив розмір застави, відповідно до ст. 183 ч.3 КПК України та ст. 182 ч.5 КПК України.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Також, апеляційним судом не встановлено процесуальних порушень при підготовці і поданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, оскільки воно відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, так як підстав для скасування ухвали слідчого судді немає.

Керуючись ст.ст.376,177,178, 183, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 залишити – без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано – Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 червня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Б.І. Кукурудз

Судді: В.П. Гандзюк

ОСОБА_6