Ухвала суду № 74981372, 26.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1693/15

Провадження № 11-кп/779/144/2018

Категорія ст. 115 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гордій В. І.

Суддя-доповідач Кукурудз

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кукурудза Б.І.,

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

секретаря судового засідання Шемрай Г.А.,

з участю прокурора Косовця Р.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015090190000229 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Косівського районного суду Івано – Франківської області від 01 березня 2018 року, відносно ОСОБА_1 за ст.15 ч.3, ст.152 ч.4, ст.115 ч.2 п. п. 2,4,10 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, вул. Національного Відродження, 56, Тернопільської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не військовозобов’язаного, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 12.12.2008 року Косівським районним судом за ст.187 ч.1 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, 02.02.2010 року Косівським районним судом за ст.187 ч.2 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, звільненому 18.05.2012 року умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 6 місяців 10 днів, судимість непогашена, -

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 вважає, що вирок Косівського районного суду від 01 березня 2018 року постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом допущено неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вину свою в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнає, та прямих доказів його причетності до них судом не встановлено, тому вирок необхідно скасувати. Вказує на те, що судом не усунуто протиріччя в показах допитаних у суді свідків, в тому числі і свідка ОСОБА_3, на яку обвинувачений вказує як на особу причетну до злочину. Зазначає, що у проведених амбулаторних судово-психіатричних експертизах містяться ряд суттєвих протиріч, які не усунуті в ході досудового розслідування.

Просить вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року скасувати, ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 вважає, що вирок Косівського районного суду від 01 березня 2018 року постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом допущено неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, оскільки обвинувачений вину свою в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнає, та прямих доказів його причетності до них судом не встановлено, а тому вирок є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Вказує на те, що вина ОСОБА_1 не доведена через відсутність доказів по справі, тобто доказів, які б, відповідали критерію належності, достовірності та об’єктивності. Зазначає, що висновки судово-медичної експертизи № 514, висновки експерта № 496 допускають причетність всіх осіб, які мають вказану групу крові, яка зазначена у висновках, і не вказує прямо на ОСОБА_1 жодною експертизою не виявлено слідів пальців рук ОСОБА_1 на ймовірних знаряддях злочину, також не виявлено жодних слідів злочину на верхньому одязі ОСОБА_1, в якому він був одягнутий в той день та добровільно видав працівникам поліції. Просить скасувати вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року і ухвалити новий вирок яким виправдати ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 15 ч.3, ст. 152 ч.4, ст. 115 ч.2 п.п. 2, 4, 10 КК України та призначено покарання:

за ст. 15 ч.3, ст. 152 ч.4 КК України – у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі;

за ст. 115 ч.2 п.п. 2, 4, 10 КК України – у вигляді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без зміни до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 23 год. 30 хв.12 червня 2015 року, тобто з моменту взяття під варту (фактичного затримання).

Зараховано до строку відбування покарання ОСОБА_1 тримання під вартою в умовах Івано-Франківської установи виконання покарань, починаючи з 12 червня 2015 року.

На підставі ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ) зараховано ОСОБА_1 в строк покарання за цим вироком попереднє ув'язнення з 24 грудня 2015 по 20 червня 2017 року включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

Відповідно до ст.72 ч.5 КК України (в редакції Кримінального кодексу України чинній на момент затримання особи та в редакції Закону України № 2046-VІІІ від 18.05.2017р.) ОСОБА_1 зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі з 12 червня 2015 року по 23 грудня 2015 року включно та з 21 червня 2017 року по 01 березня 2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави – 29347 (двадцять дев'ять тисяч триста сорок сім) грн. 43 коп. за проведення експертиз.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що 07 червня 2015 року близько 12 години, ОСОБА_1 перебуваючи неподалік ринку, що по вул. Шевченка в с. Рожнів, Косівського району, очікував свою знайому ОСОБА_3 з метою переконати її вступити із ним в статевий зв'язок. В цей час він побачив малолітню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, яка поверталася із магазину по вул. Шевченка по стежці до свого місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6.

За зовнішніми ознаками потерпілої, а саме: невеликому зрості та статурі, ОСОБА_1 зрозумів, що дівчина малолітня і не може належним чином здійснити йому опір, у зв’язку із чим вирішив вступити з нею у статеві зносини, тобто зґвалтувати.

З цією метою, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний намір направлений на зґвалтування малолітньої ОСОБА_4, діючи умисно, ззаду схопив її за шию захватом внутрішньої поверхні ліктьового суглобу лівої руки, здавлюючи шию потерпілої рукою та долонею правої руки закривши її рот затягнув малолітню ОСОБА_4 в глиб чагарнику, що на відстані близько 40 метрів від ґрунтової дороги по вул. Корбутяка в с. Рожнів Косівського району.

Після чого ОСОБА_1, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, висловив намір вступити в статеві зносини із ОСОБА_4 та задовольнити свою статеву пристрасть природнім способом. Однак, малолітня категорично відмовилась виконувати вимоги ОСОБА_1, чим розсердила його. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 діючи умисно, долаючи опір малолітньої, з метою доведення свого умислу направленого на зґвалтування ОСОБА_4 до кінця, повалив потерпілу на землю та здавив руками її шию, до припинення ОСОБА_4 будь-якого опору, у результаті чого остання перестала рухатись. В подальшому ОСОБА_1 не довів до кінця свій злочинний умисел направлений на зґвалтування малолітньої потерпілої через фізіологічні причини, що не залежали від його волі.

Крім цього, 07.06.2015 року близько 12 години, у ОСОБА_1, який перебував в чагарниках на відстані близько 40 метрів від ґрунтової дороги по вул. Корбутяка в с. Рожнів Косівського району в процесі нападу, подолання опору ОСОБА_4, з метою зґвалтування, виник намір на вбивство потерпілої. В подальшому, ОСОБА_1, реалізуючи свій намір на вбивство, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання смерті потерпілої, здавив пальцями рук шию потерпілої, внаслідок чого наступила механічна асфіксія, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4, тобто умисно вбив її.

Переконавшись в смерті потерпілої, ОСОБА_1 нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, проявляючи неповагу до ОСОБА_4 і пам'яті до неї, з метою глумління над її трупом, стягнув штани та труси потерпілої, а її футболку задер до шиї та почав мастурбувати на малолітню до настання еякуляції на труси потерпілої. В подальшому, ОСОБА_1, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, кілька раз увів у статеві органи потерпілої два пальці правої руки, в результаті чого ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 66 від 05.08.15 року отримала тілесні ушкодження у вигляді рваних ран в ділянці піхви, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1, проявляючи при цьому особливу жорстокість за допомогою уламка шиферу наніс не менше трьох ударів в ділянку шиї малолітньої. В подальшому, ОСОБА_1 знайшов на місці скляну пляшку та розбив її до землі. Після цього розбитою горловиною пляшки наніс не менше семи ударів в область грудної клітки, не менше шести ударів в область голови та не менше трьох ударів в ділянку статевих органів потерпілої, множинні ріжучі удари зверху вниз по грудній клітці потерпілої.

У результаті вказаних умисних злочинних дій ОСОБА_1 в процесі нападу, подолання опору малолітній ОСОБА_4І було спричинено, згідно висновку судово-медичної експертизи № 66 від 05.08.2015 року тілесні ушкодження у вигляді здавлення органів шиї твердими тупими предметами із розвитком механічної асфіксії, синці і садна в ділянках шиї, крововиливи в підшкірно-жирову клітковину, м’язеву тканину шиї, щитоподібної залози, розрив слизової оболонки стравоходу, перелом першого кінця трахеї; різана рана грудної клітки та живота із ушкодженням тканини печінки, шлунка, кишківника, колото-різані рани в ділянках передньої поверхні грудної клітки справа та зліва, із ушкодженням серцевої сорочки, серця, діафрагми, печінки, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран зовнішніх статевих органів, синці та садна орбітальних ділянок носа, щік, нижньої щелепи, ключиць, крововиливи слизової оболонки ротової порожнини, м’яких тканин задньої поверхні грудної клітки, садна в ділянках грудної клітки та живота і лівого ліктьового суглобу, різані рани повік та очних яблук правого та лівого очей, правої брови, підборіддя, забійної рани верхньої повіки лівого ока, піднебіння, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Після вчинення вбивства з метою приховати сліди вчинення злочину, ОСОБА_1 прикрив труп ОСОБА_4 гілками та травою та з місця вчинення злочину скрився.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 підтримали свої апеляційні скарги просили їх задовольнити;

- прокурор заперечив з приводу поданих апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 просив залишити їх без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В силу ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.409 ч.1 п.1 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду.

При цьому, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Всупереч вищевказаних вимог закону суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у особливо тяжких злочинах, побудувавши свої висновки на припущеннях та суперечливих або недопустимих доказах, не перевіривши і не спростувавши доводи наведені стороною захисту на користь обвинуваченого.

Окрім цього, суд першої інстанції у вироку зазначив про те, що не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина повністю підтверджується показами потерпілої, свідків, експертів та іншими доказами в їх сукупності.

Проте, жоден із свідків, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 допитаних під час судового розгляду в суді першої інстанції не були очевидцями події, яка мала місце 07 червня 2015 року в с. Рожнів Косівського району Івано – Франківської області, а дали суду покази щодо часу безпосереднього спілкування із обвинуваченим вказаний день.

Тому, на думку колегії суддів дані покази не можна безпосередньо вважати такими, що підтверджують доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до вимог ст. 95 ч.4 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Однак, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 95 ч.4 КПК України безпідставно послався на власноручно написану ОСОБА_1 заяву на стадії досудового розслідування в присутності лікаря – психіатра, в якій він щиро зізнався у скоєному та вказав обставини вчинення вбивства (Т.2 а.с. 225-226), а також пояснення надані ним під час проведення слідчого експерименту від 13 червня 2015 року (Т.2 а.с. 227-230), які не можуть бути використані як докази, які підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні злочинів.

Відповідно до вимог ст.374 КПК України суд першої інстанції в мотивувальній частині обвинувального вироку повинен дати аналіз всім зібраним у справі доказам щодо їх допустимості, достовірності і достатності, викласти формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини обвинуваченого конкретними доказами, вказати які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого злочину і навести мотиви за якими суд не бере до уваги окремі докази.

Однак, суд першої інстанції, обмежившись простим перерахуванням доказів, досліджених в судовому засіданні, не проаналізував їх зміст, не вказав які саме фактичні дані вони підтверджують, як співвідносяться між собою та чи достатні для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів вважає, що сукупність наведених судом доказів не узгоджується з встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами вчинених кримінальних правопорушень, що призвело до передчасного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 15 ч.3, ст. 152 ч.4, ст. 115 ч.2 п.п. 2,4,10 КК України.

Крім цього, згідно ст. 409, ст.412 КПК України підставою для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до роз'яснення, що міститься у пунктах 19, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 5 травня 2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої недоторканності особи», судам необхідно вимагати від органів досудового слідства правильного викладення обставин вчиненого злочину проти статевої свободи або статевої недоторканності особи у постанові про притягнення особи як обвинуваченого та в обвинувальному висновку, а також неухильно додержуватись вимог ст.374 ч.3 КПК України при формулюванні у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним. Вирок у якому допущена така натуралізація, підлягає скасуванню, як такий що принижує гідність потерпілої.

Обвинувальний акт та вирок суду є процесуальними документами, що оголошуються публічно, а вирок суду, крім того - Іменем України, а тому обставини вчиненого злочину описані в них не мають містити відверту натуралізацію подій, що принижує гідність потерпілої особи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт та вирок суду в частині формулювання обвинувачення є ідентичними та містять відверту натуралізацію подій, щодо статевого злочину відносно потерпілої ОСОБА_4 що є недопустимим.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги вищевказану сукупність допущених судом першої інстанції істотних порушень кримінального процесуального закону та допущену судом неповноту судового розгляду, яка полягає у тому, що залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких необхідно для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення по даному кримінальному провадженню.

Задовольняючи частково апеляційні скарги та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.415 ч.2 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційних скарг підлягають ретельній перевірці при новому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції.

Щодо запобіжного заходу, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено без змін – тримання під вартою.

Скасовуючи вирок суду з зазначених вище обставин, колегія суддів, відповідно до вимог ст.178 КПК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає, що виконання ОСОБА_1 процесуальних обов'язків не можливе при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому слід продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 376,404, 405,407,410,412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 щодо ОСОБА_1 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Запобіжний захід тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити на 60 днів, тобто до 24.08.2018 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Б.М. Кукурудз

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_10