Постанова № 74980830, 26.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/6083/16-ц 22-ц/774/1090/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/6083/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2018 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 лютого 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – ПАТ «Акцент-Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 12.10.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 4000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором в частині сплати кредитного ліміту та відсотків за його користування, виникла заборгованість, яка станом на 20.09.2017 року склала 53 806,33 грн., й яку в добровільному порядку відповідач не сплатив.

За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості в загальному розмірі 53 806,33 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 29 494,49 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 20 573,44 грн.; заборгованості за пенею та комісією в розмірі 700,00; штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 2 538,40 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Акцент-Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «Акцент-Банк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності та не врахував, що позовна давність переривалася 29 липня 2015 року, коли боржник одноразово сплатив заборгованість у розмірі 4 372,70 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження по даній цивільній справи та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позов подано до суду з пропуском позовної давності, про застосування якої, у відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України, заявив відповідач.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався.

Встановлено, що 12 жовтня 2011 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 4 000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитомз кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Пунктом 1.1.36 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до змісту анкети-заяви відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг (далі – кредитний договір) (зв. а.с. 7).

Згідно п. 2..1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та ОСОБА_3), оплати винагороди банку.

Згідно п. 2.1.12.4 та п. 2.1.12.5 Умов та Правил надання банківських послуг строк повернення кредиту (кредитного ліміту) в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч. 1 ст. 627, 629 ЦК України, згідно статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання, 12 жовтня 2011 року було укладено в письмовій формі кредитний договір.

Факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними доказами та відповідачем не оспорюється.

Після укладення кредитного договору відповідач отрима картку, що ним не заперечується.

Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника.

Пунктом 2.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено обов’язок позичальника погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Також вказаними Умовами та Правилами передбачено, що за користування Кредитом і ОСОБА_3 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів в році.

Відповідач ОСОБА_1 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим за кредитним договором станом на 20 вересня 2016 року утворилася заборгованість в сумі 53806,33 гривень, яка складається з: заборгованість за кредитом – 29494,49 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом – 20573,44 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 700,00 грн.; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) в сумі 500, 00 гривень; штраф (процентна складова) в сумі 2538,40 гривень.

Матеріалами справи доведено та не оспорювалося відповідачем факт порушення ОСОБА_1 зобов'язання стосовно щомісячного повернення частини кредитного ліміту та сплати процентів за користування ним.

Колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 53806,33 грн. підтверджується належними та допустимими доказами.

Спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для застосування позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014р. у справі № 6-14цс14, яка в силу ст.360-7 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду була обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до матеріалів справи відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Матеріали справи не містять жодних письмових доказів щодо строку дії картки, яка була видана ОСОБА_1 відповідно до умов Договору б\н від 12.10.2011 року, оскільки позивачем не було надано таких доказів, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, а, згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд має право за власною ініціативою збирати докази лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Оскільки, позивачем не надано доказів щодо строку дії картки, яка була видана ОСОБА_1, а обставин для збирання таких доказів судом з власної ініціативи не встановлено, колегія суддів вирішує дане питання на підставі наявних матеріалів справи та обставин, які встановлені судом першої інстанції.

Так, суд першої інстанції встановив, що кредитна картка за Договором б\н від 12.10.2011 року видавалася на строк 24 місяці і в цій частині рішення суду учасниками справи не оспорено, колегія суддів вважає встановленим строк дії картки до жовтня 2013 року.

Оскільки умовами договору передбачено строк погашення кредиту у повному обсязі і таким строком є останній день місяця, вказаного на картці, а саме – жовтень 2013 року, тобто з 01 листопада 2013 року розпочався перебіг позовної давності, яка закінчується 01 листопада 2016 року.

Таким чином, пред’явивши 11 жовтня 2016 року позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості станом на 20 вересня 2016 року (тобто в межах дії кредитного договору б\н від 12.10.2011 року), позивач подав його в межах строку позовної давності, що вказує на відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності згідно поданої відповідачем заяви.

Щодо заявлених ПАТ «Акцент-Банк» вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової), колегія суддів приходить до висновку про відмову в цій частині позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме п. 2.1.7.6 передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний уплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.

Одночасно, п. 2.1.12.6.1. Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що в разі у разі виникнення прострочення зобов’язань, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується по формулі встановленій в п.2.1.1.12.6.1.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Зважаючи на наведене, суд, аналізуючи підстави для застосування цивільно - правової відповідальності, щодо нарахування пені та штрафу по даному кредитному договору знаходить їх тотожними, а підстава для їх застосування - порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання - одним і тим же порушенням.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Такий же правовий висновок висловлений і у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Таким чином, колегія суддів вважає неправомірним застосування банком двох видів відповідальності за порушення умов кредитного договору – пені та штрафу, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) в сумі 500, 00 гривень; штраф (процентна складова) в сумі 2538,40 гривень, задоволенню не підлягають.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк».

Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ «Акцент-Банк», пропорційно задоволених вимог, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 740,00 грн., виходячи із загального розміру сплаченого судового збору – 4021,00 грн. (а.с. 31, 74).

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2018 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б\н від 12.10.2011 року станом на 20 вересня 2016 року у розмірі 50 767 (п’ятдесят тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 93 (дев’яносто три) копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 29 494,49 гривень, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 20 573,44 гривень, заборгованості за пенею та комісією у розмірі 700,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати у розмірі 3 740 (три тисячі сімсот сорок) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: