Ухвала суду № 74980293, 25.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2452/18

У Х В А Л А

25 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління МВС України в Одеській області про стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні у розмірі 18007,60 грн,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління МВС України в Одеській області, в якій позивач просить:

Стягнути з ОСОБА_2 управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 6648,96 грн.;і

Стягнути з ОСОБА_2 управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за 28 діб невикористаної чергової відпустки за період служби з 01 січна 2015 року по день звільнення у розмірі 11358,64 грн.

Ухвалою від 25.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В судове засідання 19.06.2018 року сторони по справі не з’явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження, відповідач явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем було подано клопотання про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду, зокрема зазначено, що позивачем було грубо порушенні строки позовної давності для пред’явлення даного позову. Так, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на ч. 2 ст. 233 КЗпП України про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, не може враховуватися як доказ та обґрунтування позову, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 – стягення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової допомоги та стягнення середнього заробітку за затримку виплати грошової компенсації за 28 діб невикористаної чергової відпустки – не є стягненням грошового забезпечення, а є компенсацією за час затримки.

Розглянувши заяву про залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Проте, суд зазначає, що судом не встановлювались строки для усунення недоліків позову.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 2 статті 122 КАС України є загальною нормою, яка визначає строк звернення до суду і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частина 5 статті 122 КАС України є спеціальною нормою у розвязанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.

Водночас частина 5 статті 122 КАС України є загальною нормою у розвязанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.

У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Так, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233).

Разом із цим частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Частина 5 статті 122 КАС України, якою встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, є загальною нормою, оскільки вона прямо не передбачає строк звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення тощо).

Частина друга статті 233 КЗпП України конкретизує предмет (заробітна плата) судового захисту та встановлює, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком, і з цієї норми такий висновок прямо випливає.

За загальними правилами визначення пріоритетності змісту норми висновки, що прямо випливають з норми, мають пріоритет над висновками, що непрямо випливають з норми.

Оскільки норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини 5 статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).

Таким чином, під час розвязання публічно-правових спорів про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці потрібно застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, тобто строки звернення до суду у цій категорії спорів не застосовуються.

Аналогічна позиція викладена в правовому висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України щодо Визначення строку звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці (http://www.vasu.gov.ua/nkr/pravovi_vusnovky/styagnenna_zarplaty/).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про залишення позову без розгляду та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 243 КАС України, окремим документом викладаються ухвали з питань залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 243, 248, 256, 293-294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 Управління МВС України в Одеській області про залишення позовної заяви без розгляду — відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тарасишина