Ухвала суду № 74979141, 27.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 червня 2018 року Чернігів Справа № 825/2200/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2018 № 21-01-009/0163/82 та припис про усунення виявлених порушень від 24.04.2018 № 25-01-009/0163-0124, прийнятих Управлінням Держпраці у Чернігівській області.

27.06.2018 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію оскаржуваних постанови про накладення штрафу від 03.05.2018 № 21-01-009/0163/82 та припису про усунення виявлених порушень від 24.04.2018 № 25-01-009/0163-0124, які були винесені відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування від 13.04.2018, на час розгляду справи по суті.

Дана заява обґрунтована тим, що відповідач скористався своїм правом на примусове стягнення суми накладеного штрафу та ним подано постанову про накладення штрафу до Центрального ВДВС у м. Чернігів для примусового стягнення. Вказує, що у зв’язку з відкриттям виконавчого провадження існує реальна загроза накладення арештів на банківські рахунки. Також вказує, що оскаржуваним приписом зобов’язано позивача укласти трудові договори з переліком фізичних осіб, але підприємство примусити таких осіб до укладення трудових договорів не має права.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов’язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Підсумовуючи вищенаведене, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів.

Крім того, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що під час виконавчого провадження, відкритого на підставі оскаржуваної у цій справі постанови відповідача, існує реальна загроза накладення арешту на рахунки підприємства, що заблокує його діяльність.

Суд не приймає до уваги вказані посилання, оскільки стягнення коштів під час виконавчого провадження на виконання постанови про накладення штрафу від 03.05.2018 № 21-01-009/0163/82 є відворотнім, адже законодавством передбачена процедура повернення безпідставно стягнутих коштів.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М. Баргаміна