Рішення № 74979104, 26.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1863/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Д’якова В.І., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1С.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУ ПФУ в Чернігівській області) про: визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення; скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення; зобов’язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016, виходячи з розміру 88 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем, при проведенні перерахунку її пенсії з 01.01.2016, протиправно до призначеної їй раніше пенсії застосовано обмеження її максимальним розміром 70% грошового забезпечення, з підстав, що відповідні обмеження були введені Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», у той час, як пенсія позивачу була призначена 01.07.2010 у розмірі 88% грошового забезпечення.

Також позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін до суду.

Суд вважає необґрунтованим вищевказане клопотання та відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Зі змісту адміністративного позову випливає, що предметом даного спору є визнання протиправними дій щодо перерахунку розміру пенсії, скасування рішення про перерахунок пенсії та зобов’язання провести перерахунок розміру пенсії.

Водночас пунктом 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У свою чергу, дана адміністративна справа не віднесена до справ, визначених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд дійшов висновку про незначну складність даної справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у якій не вимагає проведення судового засідання з викликом сторін, у зв’язку з чим у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін до суду слід відмовити.

23.05.2018 ГУ ПФУ в Чернігівській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав, що перерахунок пенсії позивача було проведено з 01.01.2016 на виконання рішення суду, у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким було внесено зміни до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та яким визначено, що з 01.05.2014 максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Вважає, що суб’єкт владних повноважень не може бути зобов’язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, так як примусове виконання постанови суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

24.05.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій остання зазначає, що пенсія їй була призначена у 2010 році до прийняття 27.03.2014 Закону України № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким було внесено зміни до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Одночасно звертає увагу суду, що звуження соціальних гарантій пенсійного забезпечення у відсотках стосуються призначення пенсії особам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ та останній з 01.07.2010 призначено пенсію за вислугу років (31 рік), у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у розмірі 88% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Чернігівській області (а.с.6,7,8).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.12.2017 у справі № 751/8338/17, яке згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 30.01.2018, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» - протиправною; зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 січня 2016 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено (а.с.11-14).

На виконання вищевказаного рішення суду ГУ ПФУ в Чернігівській області проведено перерахунок пенсії позивача (вислуга – 31 рік) з 01.01.2016 з урахуванням 70% грошового забезпечення (від 6975,00 грн.), яка після перерахунку складає 6475,33 грн. (4882,50 грн. (70% грошового забезпечення) + 1220,63 грн. (збільшення 25%) + 322,20 грн. (надбавка) + 50,00 (надбавка), що підтверджується витягом з пенсійної справи ОСОБА_1 № 2503003494-МВС (а.с.16).

Вважаючи оскаржувані дії ГУ ПФУ в Чернігівській області протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

В рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).

Статтею 12 Закону № 2262-XII визначені умови призначення пенсій за вислугу років.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону № 2262-XII пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12) призначаються в таких розмірах: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів (частина 2 статті 13 Закону № 2262-XII).

Тобто відсотковий розмір грошового забезпечення визначається з урахуванням вислуги років, при цьому застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 2262-XII, у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Отже суд дійшов висновку, що пенсія позивача, на виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.12.2017 (справа № 751/8338/17), має бути перерахована з 88 % грошового забезпечення.

При цьому судом не приймається до уваги посилання відповідача у відзиві на проведення позивачу перерахунку пенсії, виходячи з 70 % грошового забезпечення, з урахуванням Закону України від 27.03.2014 № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким було внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та яким визначено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Імперативність даної норми, з метою застосування до даних спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру хоча б одного чи кількох видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, та інших осіб, згідно з положеннями Закону № 2262-XII, не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру (позивачу) грошового забезпечення у розмірі 88 %, які встановлені йому на момент виходу на пенсію.

Оскільки ОСОБА_1 пенсія була призначена (з 01.07.2010) у розмірі 88 % її грошового забезпечення (а.с.8), то і перерахунок останньої повинен відбуватись, виходячи з вищевказаного розміру.

За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи зміст вищевказаної норми, положення Закону України від 27.03.2014 № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким були внесені зміни до Закону № 2262-XII в частині визначення максимального розміру пенсії не більше 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, не розповсюджуються на порядок перерахунку пенсії позивачу, оскільки призведуть до зворотної дії у часі (дія нового нормативно-правового акта на відносини і факти, що мали місце до набуття ним чинності) та обмеження змісту і обсягу існуючих прав і свобод позивача.

Водночас, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У свою чергу, як встановлено судом, ОСОБА_1 мала обґрунтовані та розумні сподівання на перерахунок пенсії за вислугу років у правильному розмірі.

При цьому, ухиляючись від здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1, виходячи з 88% грошового забезпечення, відповідач невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами.

Такі дії свідчать про порушення ГУ ПФУ в Чернігівській області частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже дії відповідача, при перерахунку пенсії позивача, у частині зміни відсоткової складової грошового забезпечення, що враховується при перерахунку, з 88% на 70% є протиправними.

Аналогічна правова позиція була викладена і Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 (справа № 523/4930/15-а К/9901/1120/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 у частині зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016, виходячи з розміру 88 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, то остання також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної позовної вимоги, яку судом було задоволено.

Стосовно вимоги позивача щодо скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.12.2017 у справі № 751/8338/17 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» - протиправною; зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 січня 2016 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено (а.с.11-14)..

09.02.2018 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 у розмірі 70% грошового забезпечення, що підтверджується витягом з пенсійної справи ОСОБА_1 № 2503003494-МВС. Підставою перерахунку зазначено рішення суду (а.с.16).

У свою чергу, у відповідності до пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України під індивідуальним актом (рішенням) розуміється акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто положеннями вищевказаної статті передбачено прийняття суб’єктом владних повноважень окремого документу – рішення.

Разом з тим, ГУ ПФУ в Чернігівській області жодного рішення на виконання владних управлінських функцій, яке б стосувалось безпосередньо перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, не приймалось.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому посилання відповідача у відзиві на неможливість зобов’язання його виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, так як примусове виконання постанови суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, суд не приймає до уваги, оскільки предметом даного адміністративного позову є протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, на виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.12.2017 у справі № 751/8338/17, у той час як предметом справи № 751/8338/17 було, зокрема, зобов’язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 січня 2016 року, без визначення відсотків при проведенні перерахунку.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Незалежності, 46/93, м. Чернігів, 14026, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940) щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 (вул. Незалежності, 46/93, м. Чернігів, 14026, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) з 01.01.2016 у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940) провести ОСОБА_1 (вул. Незалежності, 46/93, м. Чернігів, 14026, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення суду складено 26 червня 2018 року.

Суддя В.І. Д’яков