Рішення № 74978860, 25.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1586/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участі:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якій просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у ненаданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,03 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

2. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, яка розташована за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.03.2018 звертався до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Позивач стверджує, що листом ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05.04.2018 №Б-4024/0-3355/0/95-18 його повідомлено про відмову в задоволенні заяви.

Позивач вважає вказану відповідь незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Справа розглянута справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем 16.05.2018 подано відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що позивач звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Вказує, що відповідачем 05.04.2018 було надано відповідь, у якій зазначено, що згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб, а тому клопотання задовольнити немає можливості.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив викладені в позовній заяві обставини, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_3 заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Суд встановив наступні обставини справи.

Позивач у грудні 2016 звертався до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 28.12.2016 №Б-39785/0-13159/6-16 позивача повідомлено, що дана земельна ділянка, з приводу якої звертався позивач, передбачена учасникам атитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників атитерористичної операції. А тому у задоволенні клопотання позивача відмовлено.

ОСОБА_3 21.03.2018 повторно звернулась до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05.04.2018 №Б-4024/0-3355/0/90-18 з посиланням на ст. 122 ЗК України повідомлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб, а тому клопотання задовольнити немає можливості.

У вказаному листі також зазначено, що відповідно до ст. 118 ЗК України громадяни зацікавлені в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертаються з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Вказано, що у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Не погодившись з даним листом позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом "в" ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

За змістом ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Згідно п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, в оскаржуваному листі відповідача не міститься аргументованої підстави ненадання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, як і не міститься категоричної форми про відмову. За результатами розгляду клопотання позивачу, всупереч наведеним нормам, направлено лише лист без прийняття будь-якого рішення.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 6 статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області прийняти відповідне рішення.

Частиною 10 ст. 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, суд вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протиправно та необґрунтовано відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,03 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, не надавши жодної обґрунтованої підстави, що передбачені законодавством, для відмови у наданні такого дозволу.

Суд також відхиляє заперечення представника відповідача стосовно того, що позовна вимога позивача зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, яка розташована за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області належить до виключної компетенції відповідача та є дискреційними повноваженнями відповідача, з огляду на наступне.

На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб’єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб’єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов’язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов’язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу – надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Тому ці доводи касаційної скарги суд відхиляє.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов’язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб’єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №. 30985/96).

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, з врахуванням положень ст. 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути 704,80 грн судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, вул.Олімпійського вогню, 58, с. Прибузьке, Хмельницький район, Хмельницька область, 31343) до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код 39767479, вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у ненаданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,03 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, яка розташована за межами населених пунктів Пироговецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код 39767479, вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 червня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_6