Рішення № 74976817, 22.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 р. Справа№805/2252/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 09 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько - Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 19.01.2018 року

від відповідача - не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Дружківка Донецької області, в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- звільнити ОСОБА_1, від сплати судового збору, як особу, яка через свій майновий стан не має можливості його сплатити;

- витребувати докази: у відповідача - відомості про помісячну сплату на користь позивача пенсії у 2016 році, а також про причини та підстави несплати пенсії позивачу у березні 2016 року; копію рішення тощо.

- визнати протиправного бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківка Донецької області, яка полягає у не виплаті, починаючи з березня 2016 року, пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1.

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківка Донецької області,поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, не виплачену пенсію, починаючи з березня 2016 року та перераховувати належні до виплати суми на рахунок, що відкритий на ім’я в ПриватБанку негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, до листопада 2014 року перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України міста Єнакієве Донецької області, в листопаді 2014 року позивача було поставлено на облік до управління Пенсійного фонду України міста Чугуєва Харківської області. У лютому 2016 року позивач змінила місце свого мешкання та звернулась із заявою про взяття на облік до управління Пенсійного фонду України в місті Дружківка Донецької області. У березні 2016 року на картковий рахунок позивача не було перераховано щомісячну пенсію.

Позивач вважає, що діями, які полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії, відповідач порушив охоронювані Конституцією та законами України права позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/2252/18-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15 травня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що чинними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України врегульовано порядок виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій. Окрім іншого зазначає, що позивач отримувала пенсію в управлінні по березень 2017 року включно. Також, зазначено, що умовами продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою та наявністю рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк України». В зв’язку з чим, просили відмовити ОСОБА_1 та просили витребувати в в Управлінні праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради письмову інформацію щодо дії довідки від 18 липня 2016 року № НОМЕР_2 про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи та з яких підстав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Дружківка Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії до розгляду по суті у судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду на 14 червня 2018 року.

Окрім того, ухвалою суду від 25 травня 2018 року витребувано в Управлінні праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради письмову інформацію щодо дії довідки від 18 липня 2016 року № НОМЕР_2 про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи та з яких підстав, та зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Дружківка Донецької області надати до суду в термін до 12 червня 2018 року належним чином засвідчені докази виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року по 01 березня 2017 року(включно)(банківські відомості тощо), копію заяви про зарахування коштів (пенсії) на уповноважений банк позивачем.

13 червня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем на виконання ухвали суду від 25 травня 2018 року були надані докази нарахування та виплати пільгових пенсій (копії виплатних) банківських відомостей) за період з вересня 2016 року по березень 2017 року; копія заяви про зарахування коштів на уповноважений банк; копія довідки з банка про відкриття рахунку позивача. Окрім іншого, відповідачем зазначено, що пенсія за період з березня 2016 року по вересень 2016 року була перерахована позивачу 21.09.2016 року одним платежем у розмірі 14 500,71 грн., що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за виплатними (банківськими) відомостями за вересень 2016 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року відкладено розгляд адміністративної справи № 805/2252/18-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Дружківка Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії до 22 червня 2018 року та повторно витребувано в Управлінні праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради письмову інформацію щодо дії довідки від 18 липня 2016 року № НОМЕР_2 про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи та з яких підстав.

У судове засідання, призначене на 22 червня 2018 року з’явився повноважний представник позивача, повноважний представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з цим, через відділ документообігу та архівної роботи суду, управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради було надано витребувану інформацію, в обґрунтування якої зазначено, наступне.

Станом на 21 червня 2018 року громадянка України ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про взятих на облік внутрішньо переміщених осіб (довідка № НОМЕР_2 від 18.07.2016) за фактичним місцем проживання/перебування: Донецька обл., м, Дружківка, АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що контроль відбувся 23.03.2017 року щодо перевірки фактичного місця проживання/перебування громадянки ОСОБА_1 управлінням була проведена перевірка про що складений відповідний акт від 23.03.2017 року № 2276 про те, що зазначена громадянка за вказаною адресою була відсутня.

Управлінням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 направлено рекомендований лист від 28,03.2017 року на ім’я гр. ОСОБА_1 та направлений запит до Державної прикордонної служби України №01-12/4291-04 від 28.03.2017 року. Рекомендований лист направлений за фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 повернувся до управління 29.04.2017 року.

Відповідь від Державної прикордонної служби України на запит управління, яка сформована 14.06.2017 року за № 064-19154/0-15-17 надійшла до управління 22.06.2017 року № вх.3620. У відповіді інформація щодо громадянки ОСОБА_1 не значиться.

На підставі вищевказаних дій, була проведена комісія № 24 від 18.07.2017 року (копія додається) та дію довідки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 18.07.2016 року призупинено з 19.07.2017 року. Станом на 21.06.2018 року гр. ОСОБА_1 для відновлення дії довідки до управління не зверталась.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року здійснено заміну відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Дружківка Донецької області на його правонаступника - Костянтинівсько - Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення № 11177 та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 18.07.2016 року № НОМЕР_2 з зазначенням місця фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач – Костянтинівсько - Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

За особистою заявою позивача від 18.07.2016 року, відповідачем було здійснено запит пенсійної (особової) справи ОСОБА_1 до Чугуївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України та поставлено на облік до Костянтинівсько - Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що підтверджується розпорядженням № 34858 від 15.08.2016 року.

Актом № 2276 від 23.03.2017 року обстеження матеріально-побутових умов сімї, складеним державним соціальним інспектором встановлено, що при обстеженні матеріально-побутових умов заявника, ОСОБА_1 за вказаною адресою не перебуває на момент обстеження.

Витягом з протоколу № 24 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 18.07.2017 року ОСОБА_1 рішенням комісії призупинено термін дії довідки.

На лист Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради від 28.03.2017 року № 01-12/4291-04, Державною прикордонною службою було надано витяг з наявною в базі дпаних інформацією щодо перетинання державного кордону України, серед яких громадянка ОСОБА_1 не значиться.

Разом з цим, відповідно до наданих відповідачем копії виплатних (банківських відомостей) за період з вересня 2016 року по березень 2017 року пенсія позивачем отримана на рахунок, відкритий в ДОУ АТ«Ощадбанк» по березень 2017 року (включно), що також підтверджується Довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, з якої вбачається, що за період з березня 2016 року по вересень 2016 року позивачу виплачена сума у розмірі 14 500,71 грн., за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, позивач отримував пенсію щомісячно на рахунок в уповноваженому ним банку.

В контексті викладеного, суд зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року, а не з 01 березня 2016 року, як зазначає позивач у своїх позовних вимогах.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В силу вимог статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до норм статті 7 зазначеного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону № 1706-VII підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до норм статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Як зазначалось судом раніше, факт внутрішнього переміщення позивача підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Доказів скасування вказаної довідки на час розгляду справи матеріали справи не містять та означене не спростовано відповідачем, що також підтверджується Управлінням праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради у своїх поясненнях від 22.06.2018 року, зазначивши, що дію довідки від 18.07.2016 року № НОМЕР_2 лише призупинено з 19.07.2017 року.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що доказів в обґрунтування законності підстав для припинення виплати пенсії позивачеві з зазначеної дати, рішення про припинення (призупинення) виплати пенсії тощо відповідачем суду не надано.

Доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав для припинення позивачеві виплати пенсії матеріали справи не містять.

Дійсно, з аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, посилання відповідача в обґрунтування припинення виплати пенсії нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, у разі не підтвердження місця фактичного проживання пенсіонера, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Правової позиції щодо пріоритетності застосування норм статті 49 Закону № 1058-IV як підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), від 13 лютого 2018 року у справі № 243/11937/17 (провадження № К/9901/1267/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 425/1459/17 (провадження № К/9901/15534/18), від 27 лютого 2018 року у справі № 644/6336/17 (провадження № К/9901/2714/17), від 06 березня 2018 року № 243/4732/17 (провадження № К/9901/1464/17) та інші.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обовязковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути повязане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв’язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов’язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від неї на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.

У рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд також зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету.

Понадто, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обовязком захисту основоположних прав конкретної особи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які б спростували позицію та доводи позивача, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вбачає протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачеві з 01 квітня 2017 року (оскільки судом встановлено саме цю дату).

Щодо вимоги позивача про перераховування належних до виплати сум пенсій на рахунок, що відкритий на ім’я позивача в ПриватБанку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Починаючи з 01 липня 2016 року виплата соціальних виплат за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (абз. 4 п. 1 Порядку № 637).

Аналогічні вимоги містить також і п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами та доповненнями),

Щодо справедливого балансу, визначеному в рішеннях ЄСПЛ, суд зазначає, що у ситуації, яка склалася в окремих територіях Луганської та Донецької областях України на які не розповсюджується влада України, застосування урядом заходів з метою ідентифікації осіб, які отримують пенсію не є свавільним та відповідає справедливому балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами основоположних прав конкретних осіб.

При цьому, суд звертає увагу, що встановлення певної установи банку, в даному випадку «Ощадбанку», не порушує прав позивача на отримання пенсії.

Таким чином, суд зазначає, що починаючи з 01 липня 2016 року виплата соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється виключно через установи ПАТ «Державний ощадний банк України», що свідчить про те, що без відкриття позивачем рахунку ПАТ «Державний ощадний банк України».

Окрім, того, як вбачається з матеріалів справи, позивач має рахунок відкритий в установі ПАТ «Державний ощадний банк України», що підтверджується копіями виплатних (банківських відомостей) за період з вересня 2016 року по березень 2017 року, долучених відповідачем до матеріалів справи.

В зв’язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про перераховування належних до виплати сум пенсій на рахунок, що відкритий в ПриватБанку.

Щодо вимоги позивача про утримання від подальшого призупинення виплати пенсії суд зазначає, що суд, своїм судовим рішенням не вправі зобов`язувати суб`єктів владних повноважень на виконання будь-яких дій, що ще не настали. Суд також зазначає, що рішення суду поновлює порушені права особи, а не ті, які можливо будуть порушені в майбутньому.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про обмеження строків звернення до суду за захистом прав, свобод і інтересів позивача, суд вважає таку позицію необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до норм частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Так, нормами статті 46 зазначеного Закону встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується, однак нарахування та виплата пенсії були піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України. Отже, згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нарахування та виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Таким чином, право позивача щодо нарахування та виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.

Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 27 квітня 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. (за ставками для сплати судового збору, чинними на час подання позову) до ухвалення судового рішення .

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько - Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправного бездіяльність Костянтинівсько - Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка полягає у невиплаті, починаючи з квітня 2017 року, пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1.

Зобов’язати Костянтинівсько - Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, невиплаченої пенсії, починаючи з квітня 2017 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов’язання Костянтинівсько - Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вулиця Ціолковського, будинок, 25, код ЄДРПОУ 42171400) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, невиплаченої пенсії, починаючи з квітня 2017 року – у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько - Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вулиця Ціолковського, будинок, 25, код ЄДРПОУ 42171400) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь Державного бюджету України.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті 22 червня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 червня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кочанова П.В.