Рішення № 74976801, 21.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. Справа№805/2630/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 15 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився

від відповідача – не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Авдіївці Донецької області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 3 від 11.01.2018 року управління Пенсійного фонду України в місті Авдіївці Донецької області, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до ст. 114 Закону України від 03.10.2017 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”;

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Авдіївці Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням довідки про пільговий характер роботи № 685 о/к від 06.12.2017 року за період роботи з 11.07.1989 по 12.07.1989 роки, з 13.07.1989 по 26.01.2000 роки видану ПАТ “Шахта ім.О.Ф.Засядька” та довідки про заробітну плату від 08.06.2017 року № 361 видану ПАТ “Шахта ім.О.Ф.Засядька” за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 січня 2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви було надано певний перелік документів, а саме: копія паспорту та ІНН, копія трудової книжки, копія диплому, довідку про проходження військової служби від 12.12.2017 року, довідка про пільговий характер роботи, видану ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» від 06.12.2017 № 685 о/к за період роботи з 11.07.1989 по 12.07.1989, з 13.07.1989 по 26.01.2000, копію наказу від 07.09.1995 № 1486/к щодо проведення атестації робочих місць, довідку про пільговий характер роботи, яка була видана ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за період роботи з 06.10.2014 по 02.08.2016, копії наказів від 27.12.2010 №742, від 28.12.2015 № 1407 щодо проведення атестації робочих місць; довідку про заробітну плату видана ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» від 08.06.2017 за № 361 за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999. Рішенням № 3 від 11.01.2018 року відповідач відмовив відповідачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки здійснити перевірку достовірності довідки про пільговий характер роботи за № 685 о/к від 06.12.2017 та довідки № 361 від 08.06.2017 про розмір заробітної плати видані ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» немає можливості, так як архіви підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Вказане рішення позивач вважає незаконним та таким, що винесено з порушенням порядку прийняття рішення, порушує його право на належний соціальний захист та підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судовий розгляд справи на 31 травня 2018 року.

У судовому засіданні 31 травня 2018 року розгляд справи №805/2630/18-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії відкладено на 21 червня 2018 року.

Разом з цим, 31 травня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем було надано відзив на адміністративний позов позивача, в обгрунтування якого зазначено, що згідно п.10 Наказу № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно надати трудову книжку, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації та довідку уточнюючу пільговий характер роботи, у якій зазначаються періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію чи посаду, характер виконуваної роботи та інше. Згідно довідки про пільговий характер роботи № 685 о/к від 06.12.2017 року позивач працював в ПАТ «Шахта імені ОСОБА_2» з 11.07.1989 року по 12.07.1989 рік та з 13.07.1989 року по 26.01.2000 рік на посаді підземного електрослюсаря. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємство «Шахта імені ОСОБА_2» перереєстрована на підконтрольну українській владі територію, але територіально знаходиться на півночі м.Донецька, в зв’язку з чим унеможливлює перевірку первинних документів та проведення зустрічної перевірки первинних документів для оформлення пенсії позивачу та достовірності поданих відомостей.

На підставі вищевикладеного просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року здійснено заміну відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці в Донецькій області на його правонаступника - Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170472).

У судове засідання, призначене на 21 червня 2018 року позивач та повноважний представник відповідача не з’явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) є громадянином України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Авдіївка Донецької області з заявою № 13/14 від 03.01.2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до статті 114 Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Авдіївка Донецької області Донецької області № 3 від 11.01.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з не зарахуванням періоду роботи в ПАТ «Шахта імені ОСОБА_2» з 11.07.1989 року по 12.07.1989 рік та з 13.07.1989 року по 26.01.2000 рік на посаді підземного електрослюсаря.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії БТ-І № 7871544 у періоди, зазначені в позовній заяві, позивач працював:

- з 11.07.1989 року по 26.01.2000 рік в якості підземного електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем в «Шахті імені ОСОБА_2».

Зазначені записи також містяться у довідці від 06.12.2017 року № 685о/к, яка видана Публічним акціонерним товариством «Шахта імені ОСОБА_2».

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття відповідачем спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Пунктом 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За правилами ч.1 ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційне наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

За пунктами 4.1, 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року (далі - Порядок), при обчисленні стажу атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21 серпня 1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Пунктами 4.3, 5 Порядку передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. У разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками № 1 чи № 2 працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, з трудової книжки позивача серії БТ-І № 7871544 у періоди, зазначені в позовній заяві, позивач працював:

- з 11.07.1989 року по 26.01.2000 рік в якості підземного електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем в «Шахті імені ОСОБА_2» та зазначені записи також містяться у довідці від 06.12.2017 року № 685о/к, яка видана Публічним акціонерним товариством «Шахта імені ОСОБА_2».

Підставою для не зарахування довідок при визначені стажу слугував той факт, що Публічне акціонерне товариство «Шахта імені ОСОБА_2» здійснило реєстрацію на підконтрольній території України, однак не може підтвердити надану довідку первинними документами, оскільки архівні документи знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

В даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через перебування архівів підприємств на території непідконтрольній українській владі.

Крім того, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про період роботи позивача на підприємствах, із відомостями, які підтверджуються довідками: № 685 о/к від 06.12.2017 року та №361 від 08.06.2017 року.

В оскаржуваному рішенні визначено, що не зараховані до пільгового стажу періоди роботи позивача з 11.07.1989 по 12.07.1989 роки, з 13.07.1989 по 26.01.2000 роки на Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_2», отже суд вважає, що відповідачем протиправно неприйняті вищезазначені довідки під час вирішення питання щодо наявності пільгового стажу у позивача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia(п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб’єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням довідки про пільговий характер роботи № 685 о/к від 06.12.2017 року за період роботи з 11.07.1989 по 12.07.1989 роки, з 13.07.1989 по 26.01.2000 роки видану ПАТ “Шахта ім.О.Ф.Засядька” та довідки про заробітну плату від 08.06.2017 року № 361 видану ПАТ “Шахта ім..ОСОБА_2” за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999 роки.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. квитанцією Приватбанк № 0.0.1005905412.1 від 10.04.2018 року за подання до суду адміністративного позову до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.

Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 3 від 11.01.2018 року управління Пенсійного фонду України в місті Авдіївці Донецької області, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до ст. 114 Закону України від 03.10.2017 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”.

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням довідки про пільговий характер роботи № 685 о/к від 06.12.2017 року за період роботи з 11.07.1989 по 12.07.1989 роки, з 13.07.1989 по 26.01.2000 роки видану ПАТ “Шахта ім.О.Ф.Засядька” та довідки про заробітну плату від 08.06.2017 року за № 361 видану ПАТ “Шахта ім.О.Ф.Засядька” за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999 роки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті 21 червня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кочанова П.В.