Рішення № 74976542, 26.06.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1346/18

Провадження № 2/0182/1784/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.06.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Рунчевої О.В.

секретаря - Нагаєвої Н.О.

розглянувши в залі суду м. Нікополя за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу «Нікопольський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 27 лютого 2018 року року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

Наказом № 02-к від 04.01.2017 року він був прийнятий на роботу на 0,5 ставки інженера охорони праці та 0,5 ставки інструктора з протипожежної профілактики.

Посада з охорони праці вважається основною. Зазначає, що фактично виконував обидві посади протягом всього робочого дня.

15 грудня 2017 року він звернувся із заявою про надання відпустки без утримання та пояснив, що буде відсутній на роботі впродовж не менше ніж 5 робочих днів. Його заява була підписана та був виданий наказ про надання йому відпустки з 29 грудня 2017 року та з 02 січня 2018 року по 05 січня 2018 року. Заява була підписана ним як інженером з охорони праці.

Після відпустки він повернувся до своїх службових обов’язків.

15 січня 2018 року до нього звернувся інспектор з відділу кадрів з повідомленнями про надання ним пояснень щодо його відсутності на роботі 29 грудня 2012 року та з 02 січня 2018 року по 05 січня 2018 року на посаді інструктора з протипожежної профілактики.

Зазначає, що він надав на ім’я директора пояснювальну записку про те, що ним написана заява про надання відпустки, написання двох заяв як від працівника – інженера з охорони праці та як від інструктора з протипожежної профілактики законом не передбачено.

31.01.2018 року йому було вручено наказ № 14-к від 31 січня 2018 року про звільнення його з посади інструктора з протипожежної профілактики за прогули з 31 грудня 2017 року.

Вважає, що його звільнення є грубим порушенням норм трудового законодавства.

Також зазначає, що 02 лютого 2018 року він дізнався, що існують накази № 139-к та № 140-к, видані 28 листопада 2017 року відповідачем про приведення наказу № 02-к від 04 січня 2017 року у відповідність до вимог ч. 1, ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України та викладено його ( в розділі «назва професії (посада) кваліфікація») в наступній редакції : прийняти ОСОБА_1 з 05 січня 2017 року на 0,5 посади інженера охорони праці з неповним робочим днем, з оплатою праці відповідно відпрацьованого часу, згідно штатного розкладу за рахунок коштів загального фонду. Встановити щоденний час роботи з 08-00 до 12-00 на умовах п’ятиденного робочого тижня (20 годин на тиждень).; прийняти ОСОБА_1 з 05 січня 2017 року на 0,5 посади інструктора з протипожежної профілактики з неповним робочим днем, з оплатою праці відповідно відпрацьованого часу, згідно штатного розкладу за рахунок коштів загального фонду, на умовах внутрішнього сумісництва, до прийняття на роботу основного працівника. Встановити щоденний час роботи з 12-30 до 16-30 на умовах п’ятиденного робочого тижня (20 годин на тиждень).

Наказом № 143-к від 15 грудня 2017 року йому як інженеру з охорони праці було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, з причини відмови виконання наказів № 139-к та № 140-к від 28 листопада 2017 року.

Вважає ці накази незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином зазначає, що його було звільнено з посади інструктора протипожежної профілактики незаконно та просить накази № 139-к від 28 листопада 2017 року, № 140-к від 28 листопада 2017 року, № 143 від 15 грудня 2017 року, 3 14-к від 31.01.2018 року визнати незаконними та скасувати; поновити його на посаді інструктора протипожежної профілактики з 01 лютого 2018 року, стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01 лютого 2018 року до дня винесення судом рішення по справі, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1000 грн., оскільки незаконне звільнення привело до ускладнень у організації життєвих потреб.

04 лютого 2018 року на адресу суду від директора Комунального вищого навчального закладу «Нікопольський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 з додатками (а.с. 79- 140), згідно яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог мотивуючи наступним.

ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 05 січня 2017 наказом № 02-к від 04 січня 2017 року. При оформленні трудового договору з працівником, роботодавцем не були дотримані вимоги ст.21 та ч.З ст.24 Кодексу Законів про працю України, та наказу Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях» (розділ 2. п.9).

24 листопада 2017 року року інспектор з кадрів ОСОБА_2 звернулася до директора коледжу ОСОБА_3 з доповідною запискою про виявлення порушень в оформленні трудової угоди при прийнятті на роботу ОСОБА_1, зазначила саме які порушення були виявлені та запропонувала шляхи їх виправлення.

Також 24 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася з повідомленням до ОСОБА_1, та запропонувала йому написати в термін до 26 листопада 2017 дві заяви про прийняття на роботу по кожній з посад окремо, замість заяви з виявленими порушеннями, написаної 05 січня 2017 року . В цьому повідомленні позивачу також було запропоновано надати кадровій службі коледжу вкладиш до трудової книжки ( без номера) для внесення запису про прийняття на роботу, з причини того, що трудова книжка повністю закінчилася, останній запис в ній за № 29 від 20 грудня 2016 року, а попереднім інспектором з кадрів, яка була звільнена з роботи 18 квітня 2017 року, запис про прийняття на роботу ОСОБА_1 не був зроблений. Позивач 24 листопада 2017 відмовився отримати повідомлення, ознайомитися та поставити підпис про отримання, про що було складено відповідний акт. У встановлений термін до 26 листопада 2017 ніяких пояснень від позивача не надійшло, тому інспектор з кадрів звернулася до директора коледжу ОСОБА_3 в своїй службовій записці та просила дозволу на приведення наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства та внести запис у вкладиш, який придбала сама, до його трудової книжки.

28 листопада 2017 року було видано наказ №139-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду інженера з охорони праці та наказ №140-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду інструктора з протипожежної профілактики, які відповідали вимогам ст.21 ,ч.З ст.24 КЗпП України та наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях» .

У день видання зазначених наказів ОСОБА_1 з ними ознайомлений не був з причини того, що з 28 листопада 2017 по 04 грудня 2017 перебував на лікарняному. 06 грудня 2017 позивачу в присутності трьох працівників-свідків інспектор з кадрів ОСОБА_2 вголос зачитала накази №139-к від 28 листопада 2017 та №140-к від 28 листопада 2017 року, в яких він власноруч поставив підпис про ознайомлення. Це підтверджується відповідними актами від 06 грудня 2017 року

06 грудня 2017 року ОСОБА_2 вдруге в повідомленні від 06 грудня 2017 запропонувала позивачу написати дві заяви про прийняття на роботу по кожній з посад окремо, замість заяви з виявленими порушеннями, написаної 05 січня 2017 року. Позивач наадав на це повідомлення пояснювальну записку та відмовився писати заяви.

Наказом № 143-к від 15 грудня «Про накладення дисциплінарно стягнення», ОСОБА_1 - інженеру з охорони праці, було оголошено догану. Наказ також був зачитаний ОСОБА_1 вголос і він власноруч поставив в ньому підпис про ознайомлення. В подальшому наказ №143-к від 2017 було скасовано наказом № 25-к від 02 березня 2018 року.

На день отримання заяв про надання відпустки без збереження заробі ОСОБА_1 вже був ознайомлений з наказами №139-к та № 140-к від 28.листопада 2017 року та знав про те, що він працює на 0,5 ставки інженера з охорони праці з 08-00 год. до 12.00 год. та тимчасово, на 0,5 ставки інструктором з протипожежної профілактики з 13-30 год. до 17.00 год, як внутрішній сумісник.

15.12.2017 року від ОСОБА_1 надійшли дві заяви про надання йому, саме як інженеру з охорони праці, відпустки без збереження заробітної плати; одна заява - на 29 грудня 2017 року, друга заява - з 02 січня по 05. січня 2018 року, в яких позивач посилається на п.6 ст.25 Закону України «Про відпустки». : Мету використання цієї відпустки в заявах зазначено не було .

Наказами №72-в від 19 грудня 2017 та № 73-в від 19 грудня 2017 року були надані відпустки без збереження заробітної плати. З наказами, де зазначено, що відпустка надається ОСОБА_1,як інженеру з охорони праці, він був ознайомлений під підпис 19 грудня 2017 року. ОСОБА_1 - як інструктором протипожежної профілактики не було виявлено бажання про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, і тому, він повинен був працювати зазначені терміни – 29 грудня 2017 року, 02 січня 2018 року, 03 січня 2018 року, 04 січня 2018 року, 05 січня 2018 року неповним робочим днем (4 години ) з 12.30 год. до 16.30 год. згідно з наказом №140 – к від 28 листопада 2017 року.

Про відсутність позивача на роботі у зазначені дні складено відповідні акти. Отримати пояснення про відсутність на роботі ОСОБА_1 не виявилося можливим з причини того, що з 06 січня 2018 року по 08 січня 2018 року були вихідні, а з 09 січня 2018 року по 13 січня 2018 року позивач перебував на лікарняному. Після виходу на роботу ОСОБА_1, йому було надіслано, як інструктору з протипожежної профілактики, 15 січня 2018 року повідомлення про надання пояснення причини його відсутності на роботі в зазначені дні. В своїй відповіді позивач посилався на те, що йому щорічна основна відпустка дана за посадою, яка визначена основною.

Таким чином, у зв’язку з порушенням трудової дисципліни, яке пов’язане з відсутністю на роботі 29 грудня 2017 року, 02 січня 2018 року, 03 січня 2018 року, 04 січня 2018 року, 05 січня 2018 року без поважних причин ОСОБА_1 - інструктора з протипожежної профілактики, заздалегідь погодивши з головою Первинного профспілкового комітету, наказом № 14-к від 31.01.2018 року було звільнено за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

На підставі зазначеного вважає, що вимоги позивача надумані та не відповідають вимогам чинного законодавства.

08 травня 2018 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 147-152), згідно яких позивач просить прийняти його заперечення до відзиву його позовної заяви при розгляді справи. Посилається на те, що договір про прийняття на роботу повністю відповідає ст. 21 КЗпП України.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін .

Суд, вивчивши матеріали стправи прийшов до наступного висновку.

Судом встновлено, що наказом № 02-к від 04 січня 2017 року було прийнято ОСОБА_1 на роботу з 05 січня 2017 року до Комунального вищого навчального закладу «Нікопольський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради» на 0,5 ставки інженера з охорони праці та 0,5 ставки інструктора з протипожежної профілактики на підставі його заяви від 04 січня 2017 року. (а.с. 87).

Згідно заяви ОСОБА_1, останній просив прийняти його на 0,5 ставки інженера з охорони праці та 0,5 ставки інструктора. Заяві підписана позивачем 05 січня 2017 року (а.с. 86).

Таким чином, при оформленні трудового договору з позивачем, відповідачем не були дотримані вимоги ст.21 та ч.3 ст.24 Кодексу Законів про працю України, та наказу Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах., органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях» (розділ 2. п.9), яким передбачено, що в наказі про прийняття працівника на роботу має бути зазначено:

-посаду, на яку приймається працівник;

-вид роботи (основна або за сумісництвом):

-умови роботи, в тому числі в режимі неповного робочого часу.

Згідно п.2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 № 02-к від 04 січня 2017 року має невідповідність зазначеним законодавчим документам:

1.В частині назви установи, до якої приймається працівник, замість зазначений інший навчальний заклад, а саме - училище;

ОСОБА_4 приймається одним наказом на дві посади: 0,5 інженера з охорони праці та 0,5 інструктора з протипожежної профілактики, наказ не має визначення, яка саме посада є основною, а яка є сумісництвом. Згідно штатного розпису, на І півріччя 2017 року, затвердженого департаментом освіти і науки облдержадміністрації, обидві посади є основні.

3.Не мають визначення умови роботи, в тому числі в режимі неповного робочого часу.

4. Як підстава для укладення трудового договору вказано заяву ОСОБА_1 прийняття його на роботу, дата якої 04 січня 2017 не відповідає даті, зазначеної в оригіналі – 05 січня 2017 року, а також сама заява не узгоджена роботодавцем.

З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2017 року року інспектор з кадрів ОСОБА_2 звернулася до директора коледжу ОСОБА_3 з доповідною запискою про виявлення порушень в оформленні трудової угоди при прийнятті на роботу ОСОБА_1 , зазначила саме які порушення були виявлені та запропонувала шляхи їх виправлення. (а.с. 88). Також 24 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася з повідомленням до ОСОБА_1, та запропонувала йому написати в термін до 26 листопада 2017 дві заяви про прийняття на роботу по кожній з посад окремо, замість заяви з виявленими порушеннями, написаної 05 січня 2017 (а.с. 89).

Позивач 24 листопада 2017 відмовився отримати повідомлення, ознайомитися та поставити підпис про отримання, про що було складено відповідний акт (а.с. 90).

У встановлений термін до 26 листопада 2017 ніяких пояснень від позивача не надійшло, тому інспектор з кадрів звернулася зі службовою запискою до директора коледжу ОСОБА_3 та просила дозволу на приведення наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства (а.с. 91).

28 листопада 2017 року було видано наказ №139-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду інженера з охорони праці та наказ №140-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду інструктора з протипожежної профілактики, які відповідали вимогам ст. 21,ч.З ст. 24 КЗпП України та наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях» (а.с. 93-94).

У день видання зазначених наказів ОСОБА_1 з ними ознайомлений не був з причини того, що з 28 листопада 2017 року по 04 грудня 2017 року перебував на лікарняному (а.с. 92).

06 грудня 2017 ОСОБА_1 в присутності трьох працівників-свідків інспектор з кадрів ОСОБА_2 вголос зачитала накази №139-к від 28 листопада 2017 та №140-к від 28 листопада 2017 року, в яких він власноруч поставив підпис про ознайомлення, що підтверджується відповідними актами від 06 грудня 2017 року (а.с. 93 на зворот, а.с. 94 на звороті, а.с. 95, а.с. 97).

06 грудня 2017 року ОСОБА_2 вдруге в повідомленні від 06 грудня 2017 запропонувала позивачу написати дві заяви про прийняття на роботу по кожній з посад окремо, замість заяви з виявленими порушеннями, написаної 05 січня 2017 року (а.с. 96). Позивач надав на це повідомлення пояснювальну записку та відмовився писати заяви (а.с. 98-99).

Наказом № 143-к від 15 грудня «Про накладення дисциплінарно стягнення», ОСОБА_1 - інженеру з охорони праці, було оголошено догану за порушення трудової дисципліни,. Наказ також був зачитаний ОСОБА_1 вголос і він власноруч поставив в ньому підпис про ознайомлення (а.с. 100). В подальшому наказ №143-к від 2017 було скасовано наказом № 25-к від 02 березня 2018 року.

Таким чином, на день отримання заяв про надання відпустки без збереження заробі ОСОБА_1 вже був ознайомлений з наказами №139-к та № 140-к від 28.листопада 2017 року та знав про те, що він працює на 0,5 ставки інженера з охорони праці з 08-00 год. до 12.00 год. та тимчасово, на 0,5 ставки інструктором з протипожежної профілактики з 13-30 год. до 17.00 год, як внутрішній сумісник.

Зазначені накази №139-к від 28 листопада 2017 та №140-к від 28 листопада 2017 року оскаржені у встановленому законом порядку та у строки, передбачені законом позивачем не були.

15.12.2017 року від ОСОБА_1 надійшли дві заяви про надання йому, саме як інженеру з охорони праці, відпустки без збереження заробітної плати; одна заява - на 29 грудня 2017 року, друга заява - з 02 січня по 05. січня 2018 року, в яких позивач посилається на п.6 ст.25 Закону України «Про відпустки». : Мету використання цієї відпустки в заявах зазначено не було (а.с. 101).

Наказами №72-в від 19 грудня 2017 та № 73-в від 19 грудня 2017 року позивачу були надані відпустки без збереження заробітної плати. З наказами, де зазначено, що відпустка надається ОСОБА_1, як інженеру з охорони праці, він був ознайомлений під підпис 19 грудня 2017 року (а с. 102-103).

Виходячи з зазначеного , ОСОБА_1 повинен був працювати як інструктор протипожежної профілактики в зазначені терміни – 29 грудня 2017 року, 02 січня 2018 року, 03 січня 2018 року, 04 січня 2018 року, 05 січня 2018 року неповним робочим днем (4 години ) з 12.30 год. до 16.30 год. згідно з наказом №140 – к від 28 листопада 2017 року.

Про відсутність позивача на роботі у зазначені дні складено відповідні акти (а.с. 104 - 108). Отримати пояснення про відсутність на роботі ОСОБА_1 не виявилося можливим з причини того, що з 06 січня 2018 року по 08 січня 2018 року були вихідні, а з 09 січня 2018 року по 13 січня 2018 року позивач перебував на лікарняному. Після виходу на роботу ОСОБА_1, йому було надіслано, як інструктору з протипожежної профілактики, 15 січня 2018 року повідомлення про надання пояснення причини його відсутності на роботі в зазначені дні (а.с. 109-111). В своїй відповіді позивач посилався на те, що йому щорічна основна відпустка дана за посадою, яка визначена основною (а.с. 112).

З такими доводами позивача, суд не може погодитися, оскільки в штатному розпису Комунального вищого навчального закладу «Нікопольський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради» на І півріччя 2017 року року, затверджено, як основні посади - 0,5 ставки інженера з охорони праці та 0,5 ставки інструктора з протипожежної профілактики .

В наведеному до позовної заяви ОСОБА_1 п.11 додатка до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних установ, підприємств та організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Мініс юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 йде мова про іншу роботу, яка не вважається сумісництвом. Але в даному випадку посаду інструктора протипожежної профілактики включено до шлатного розпису як основну і тому вважатися іншою вона не може. Відповідно до цього працівник не може одночасно обіймати дві основні за штатним розписом посади.

В п. 14 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників розділу І «Професії керівників, фахівців та технічних службовців», Випуску І «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженого наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 року № 336 зазначено, що у разі виконання працівником робіт, що належать до різних посад, трудові договори укладаються окремо за згодою сторін - за посадою, яку визначено основною та за посадою, визначеною сумісництвом. Основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами. Тому роботодавець повинен був прийняти ОСОБА_1 на посаду інструктора з протипожежної профілактики окремим наказом на умовах внутрішнього сумісництва.

В цьому ж випадку робота інструктора з протипожежної профілактики є сумісництвом, а порядок надання відпустки особам, які працюють за сумісництвом регламентується ст. 84 КЗпП України та Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року: за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом. Одночасно відпустка може надаватися тільки за бажанням працівника тобто за його заявами окремо за кожною посадою. У зв’язку з тим, шо за сумісництвом ОСОБА_1 працював за іншим трудовим договором, він міг скористатися своїм правом на відпустку без збереження заробітної плати одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, але міг і не скористатися, що саме і зробив.

Таким чином, у зв’язку з порушенням трудової дисципліни, яке пов’язане з відсутністю на роботі 29 грудня 2017 року, 02 січня 2018 року, 03 січня 2018 року, 04 січня 2018 року, 05 січня 2018 року без поважних причин ОСОБА_1 - інструктора з протипожежної профілактики, наказом № 14-к від 31.01.2018 року було звільнено за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України .

В той же час Згідно Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року за №2694 XII та Типового положення службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 15 листопада 2004 року №255, пункт 5.5. глави 5 в редакції наказу Міністерстава соціальної політики №148 (z 0236 - 17 від 31 січня 2017 року ) для підприємств, установ чисельністю працівників понад 50 осіб (а в коледжі 77 працюючих) суміщення обов’язків з питань охорони праці не допускається.

Роботодавець вирішує питання суміщення (сумісництва) обов’язків з охорони праці та з пожежної безпеки з огляду на кількість працівників на підприємстві та масштабів виробничої діяльності. Так, згідно з пунктом 1.4 Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 15 листопада 2004 року № 255, якщо на підприємстві працює менше 50 осіб, то функції служби охорони можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відпо відну підготовку.

Обидві посади: інженер з охорони праці та інструктор з протипожежного захисту не може обіймати одна особа з причини того, що інженер з охорони праці є контролюючою посадою і не може об’єктивно оцінювати якість роботи самого себе - як інструктора протипожежної профілактики.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 4 ст 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене та аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання наказів № 139-к від 28 листопада 2017 року, № 140-к від 28 листопада 2017 року, № 143 від 15 грудня 2017 року, № 14-к від 31.01.2018 року незаконними та їх скасування; поновлення позивача на посаді інструктора протипожежної профілактики з 01 лютого 2018 року задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не зазначено жодної обставини, яка є передбаченою законом підставою вважати, що ці накази було винесено незаконно та з порушенням норм чинного законодавства. При цьому суд, не приймає до уваги докази, які не стосуються предмета доказування і не мають значення для вирішення справи.

Так як позивачу відмовлено в позові в частині визнання наказів незаконними та поновлення на роботі з 01 лютого 2018 року, то не підлягають задоволенню інші вимоги позивача, оскільки вони є похідними від цієї вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу «Нікопольський педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_5