Рішення № 74976448, 26.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1224/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Луганській області про стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у Луганській області (далі - відповідач, ГУНП у Луганській області) у якому просить суд:

- визнати відмову Головного управління Національної поліції у Луганській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, належну ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із визначенням йому інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, викладену у листі від 30 жовтня 2017 року № 650/111/22-2017;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Луганській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із визначенням йому інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції розмірі 158 580 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 липня 2016 року Військово-лікарською комісією здійснено медичний огляд ОСОБА_2 (чоловіка ОСОБА_1.), за результатами якого встановлено, що захворювання ОСОБА_2 пов'язане із проходженням військової служби в органах внутрішніх справ. У 2016 році на підставі свідоцтва про хворобу № 178а від 14 липня 2016 ОСОБА_2 було встановлено ІІ групу інвалідності. У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ГУНП у Луганській області для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із визначенням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції. Проте, відповідач листом від 29.12.2016 № 5535/111/22/05-2016 надано відповідь згідно із якою призначення та виплата одноразової грошової допомоги можлива у разі відповідності висновку МСЕК до випадків зазначених у статті 97 Закону України «Про національну поліцію». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що внесено відповідний актовий запис № 1000 від 15.06.2017 та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 . Постановою № 30 Військово-лікарської комісії ДУ «ТМ МВС України в Луганській області» встановлено, що захворювання та смерть полковника поліції ОСОБА_2 пов'язані із проходженням служби в поліції. 05.10.2017 ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_2 звернулась до ГУНП в Луганській області із заявою про виплату їй належної ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із визначенням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Проте, листом від 30.10.2017 № 650/111/22-2017 відповідач відмовив позивачу, зазначивши, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги буде можливим лише за рішенням суду. Відмова відповідача мотивована тим, що статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» та наказом МВС України від 11.01.2016 № 4, яким затверджений порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, не визначено випадок за якого одноразова грошова допомога призначається померлому або членам сім'ї після смерті поліцейського, який при житті отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням ним служби в поліції.

Позивач вважає відмову протиправною, такою, що суперечить приписам чинного законодавства та з посиланням на норми Закону України «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4, рішення ЄСПЛ у справах «Федоренко проти України», «Стреч проти Сполученого Королівства», просила суд задовольнити позовні вимоги.

Позивач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (арк.спр. 59), причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача надав заяву від за вх. про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якій, зокрема, наполягав на розгляді справи по суті (арк.спр.60), та надав відзив на адміністративний позов від 30.05.2018 № 375/111/28-2018 (арк. спр. 49-52), у якому зазначив наступне.

Право на отримання одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського, на думку відповідача, мав виключно ОСОБА_2 Згідно з вимогами частини першої статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, зазначених у пунктах 1,2 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) поліцейського. Тобто, члени сім'ї мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції. У свою чергу, ОСОБА_2 мав право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадку, зазначеному у пункті 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», а не у випадках, зазначених у частині першій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до вимог частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою. Право на соціальне забезпечення, одним з видів якого є виплата одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського полягає в тому, що держава гарантує надання достатніх коштів громадянам, які через об'єктивні обставини повністю або частково втратили можливість працювати і отримувати винагороду за працю. Відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського нерозривно пов'язане з особою поліцейського, якому визначена інвалідність.

Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на статтю 1227 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки у даній статті зазначено, що суми заробітної плати пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Оскільки одноразова грошова допомога в разі втрати працездатності поліцейського не призначалась та не нараховувалась для виплати ОСОБА_2, у зв'язку з чим вона не може бути нарахована та виплачена позивачу відповідно до вимог статті 1227 Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідач вважає, що ГУНП у Луганській області діяло виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а вимоги позивача не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість.

Ухвалою суду від 02.05.2018 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків (арк. спр. 28).

Ухвалою суду від 17.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).

У судовому засіданні 07.06.2018 відкладено судовий розгляд справи до 26.06.2018 у зв'язку з першою неявкою позивача (арк.спр. 56).

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29.07.2006 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 579 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (арк. спр. 34).

З 1995 року по 2016 рік ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом ГУПН у Луганській області від 07.11.2015 № 1 о/с ОСОБА_2 призначено заступником начальника управління - начальником відділу слідчого управління, присвоївши йому спеціальне звання полковник поліції з 07.11.2015 (акр. спр. 35).

14.07.2016 Військово-лікарською комісією здійснено медичний огляд ОСОБА_2 за результатами якого видано свідоцтво про хворобу № 178а, яким встановлено, що захворювання останнього пов'язане із проходженням військової служби в органах внутрішніх справ. Також зазначено, що ОСОБА_2 не придатний до військової служби із зняттям із військового обліку (арк. спр. 36-37).

Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 05125 від 31.08.2016 встановлено, що ОСОБА_2 втратив 80 відсотків професійної працездатності по причині захворювання «ДА», пов'язаного із проходженням служби в ОВС (арк. спр. 38).

Наказом від 29.08.2016 № 58 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за статтею 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу) з 31.08.2016 (арк. спр. 40).

У 2016 році ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності на підставі свідоцтва про хворобу № 178а від 14.07.2016 (арк. спр. 39).

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Національної поліції у Луганській області для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із визначенням йому ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції.

Однак, у листі від 29.12.2016 № 5535/111/22/05-2016 ГУНП у Луганській області зазначило, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги можлива у разі відповідності висновку МСЕК до випадків, зазначених у статті 97 Закону України «Про Національну поліцію». Таке рішення зумовлено тим, що випадки за яких призначається грошова допомога поліцейським, яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з виконанням службових обов'язків або проходженням служби в органах внутрішніх справ статтею 97 Закону не передбачено (арк. спр. 43).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що здійснено відповідний актовий запис № 1000 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (арк. спр. 41).

Постановою № 30 Військово-лікарської комісії ДУ «ТМ МВС України у Луганській області» встановлено, що захворювання та смерть полковника поліції ОСОБА_2 пов'язані із проходженням служби в поліції. Вказаною постановою постанову ВЛК ДУ «ТО МВС України по місту Києву» в свідоцтві про хворобу від 14.07.2016 № 178а по причинному зв'язку захворювань відмінено (арк. спр. 42).

05.10.2017 ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_2 звернулася до ГУНП у Луганській області із заявою про виплату їй належної ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із визначенням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Листом від 30.10.2017 № 650/111/22/2017 ГУНП у Луганській області відмовило позивачу, зазначивши, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги буде можливою лише за рішенням суду. Відмова відповідача мотивована тим, що статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» та наказом МВС України від 11.01.2016 № 4, яким затверджений порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, не визначено випадок за якого одноразова грошова допомога призначається померлому або членам сім'ї після смерті поліцейського, який при житті отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням ним служби в поліції (арк. спр. 44).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 21.10.2015 № 850, та Цивільним кодексом України.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію України" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Такий порядок визначався частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію", якою було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначених положень, постановою Кабінету Міністрів України 21.10.2015 № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Цей Порядок та умови визначав механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п. 1 Порядку № 850).

Відповідно до п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату ОГД, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності.

В той же час, друга група інвалідності позивача пов'язана із захворюванням отриманим з проходженням служб в ОВС, проте позивач звільнявся з національної поліції відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та друга група інвалідності встановлена була у 2016 році.

Пунктом 4 частини першої статі 97 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок зазначених причин.

Згідно з частиною другою цієї статті Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом МВС України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року за № 163/28293, який набрав чинності 29 лютого 2016 року.

Порядком № 4 визначено механізм та умови виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, право на яку встановлено спеціальним законом, що регулює відповідну сферу діяльності (тобто Законом України "Про Національну поліцію").

Наказом МВС України від 12 вересня 2016 року № 916 "Про внесення змін до Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського" внесені зміни до "Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського" від 29 січня 2016 № 163/28293, а саме пункту 5 розділу 1.

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4 роз'яснено значення терміну "пов'язаного з проходженням служби в поліції", що визначає випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського. Так, пов'язаною з проходженням служби в поліції (пункти 4, 6 частини першої статті 97 Закону) є обставина, яка виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

На думку позивача, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приписами статті 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 Цивільного кодексу України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, право на отримання виплат спадкоємці (правонаступники) мають лише у випадку, якщо така виплата була належна (нарахована) померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили за життя, однак померлим не отримана.

Із системного аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що після смерті ОСОБА_2 до складу спадкового майна може входити лише призначена сума одноразової грошової допомоги у зв'язку із визначенням йому інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Само по собі право ОСОБА_2 на отримання такої одноразової грошової допомоги до складу спадкового майна не може входити, оскільки таке право безпосередньо пов'язане з самою особою.

Як встановлено судом, у грудні 2016 року ОСОБА_2 звертався до ГУНП у Луганській області із відповідним пакетом документів для призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням йому ІІ групи інвалідності, однак відповідач своїм листом від 29.12.2016 № 5535/111/22/05-2016 фактично відмовив ОСОБА_2 у її призначенні.

Зазначена відмова в призначенні не була оскаржена.

Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок, що Головним управлінням Національної поліції у Луганській області не приймалося рішень щодо виплати ОСОБА_2 коштів у вигляді одноразової грошової допомоги у зв'язку із визначенням йому інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, а тому відповідач не був зобов'язаний їх виплачувати позивачу.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Луганській області про стягнення одноразової грошової допомоги відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Г. Секірська