Рішення № 74975297, 01.06.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/15879/16-ц

Провадження № 2/200/1207/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«01» червня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Бабушкінський відділ державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказала, що 17.08.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1897, за яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно – автомобіль марки Мазда, модель 3, рік випуску 2008, колір темно-сірий, номер шасі JM7BK326681392211, тип – легковий-седан-В, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу. Зазначене рухоме майно на підставі договору застави, посвідченого 20.05.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 передане в заставу відповідачу. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений з порушенням норм матеріального права, а саме норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачали такого позасудового засобу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як виконавчий напис нотаріуса. Крім того, під час вчинення виконавчого напису була порушена головна умова – наявність безспірності вимоги банку, оскільки в провадженні Апеляційного суду Дніпропетровської області перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 1897 таким, що не підлягає виконанню.

Вказана справа знаходилась в провадженні судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О.

Ухвалою суду від 01 листопада 2016 року задоволено заву позивача про забезпечення позову, та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, виданого 17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 506047, 73 грн.

Згідно повторному автоматичному розподілу справ між суддями зазначену цивільну справу передано до розгляду судді Женеску Е.В.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 25 січня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Бабушкінський відділ державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню прийнято до свого провадження, призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 липня 2017 року.

В подальшому ухвалою суду від 02 квітня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з призначенням судового засідання на 26 квітня 2018 року. Встановлено строк до 17 квітня 2018 року для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Визначено відповідачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 31 жовтня 2016 року подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису, доповнено перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження таким видом як «реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса». Банком нотаріусу було надано вичерпний перелік документів передбачених Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172., В момент настання терміну виконання зобов’язання за кредитним договором воно не було виконане позивачем, позичальник визнавав заборгованість за кредитним договором. Просить у задоволенні позову відмовити.

Треті особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Бабушкінський відділ державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного управління юстиції у Дніпропетровській області не надали суду відзиву на позов, в зв’язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

20 травня 2008 року ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 50208С16, за умовами якого (п.2.1) банк надав позичальнику кредит у сумі 26000,00 доларів США з кінцевою датою погашення 19 травня 2014 року для оплати за автомобіль Мазда 3, 2008 р.в., серійний номер кузову JM7BK326681392211, вартістю 154 500,00 грн., згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу № 25/04/08-03 від 25.04.2008 року. Процентна ставка за кредитом склала 14,00% річних (п.2.2.1) договору.

В забезпечення вимог банку, які випливають із вищеназваного кредитного договору, ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 20.05.2008 року уклали договір застави № 50208Z17, за умовами якого (п.1.2) позивач заставив відповідачу автотранспортний засіб автомобіль марки Мазда, модель 3, рік випуску 2008, колір темно-сірий, номер шасі JM7BK326681392211, тип – легковий-седан-В, реєстраційний № НОМЕР_1.

17.08.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1897, за яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно – автомобіль марки Мазда, модель 3, рік випуску 2008, колір темно-сірий, номер шасі JM7BK326681392211, тип – легковий-седан-В, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу.

Вказаний договір застави посвідчений 20.05.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3

17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1897, за яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно – автомобіль марки Мазда, модель 3, рік випуску 2008, колір темно-сірий, номер шасі JM7BK326681392211, тип – легковий-седан-В, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного рухомого мана , запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у розмірі: 12479 доларів США 62 центи, що за курсом НБУ станом на 22.07.2016 року є еквівалентом 309 695 грн. 49 коп. – сума основного боргу за період з 20.05.2008 року по 22.07.2016 року; 1655 доларів США 67 центів, що за курсом НБУ станом на 22.07.2016 року є еквівалентом 41087 грн. 27 коп. – нараховані відсотки за період з 20.05.2008 по 22.07.2016 року; 150 264 грн. 97 коп. – пеня за період з 11.09.2014 по 02.04.2015 року; 5000 грн. 00 коп. – витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі застави, що становить 506 047 грн. 73 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».

Пункт 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса було доповнено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Отже, положення Закону України «Про заставу» у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто, на момент укладення кредитного договору (20 травня 2008 року) у ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому вчинений виконавчий напис нотаріуса не може підлягати виконанню.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд України у справі № 6-89цс14.

Крім того, за приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженніАпеляційного суду Дніпропетровської області перебуває справа № 2-1449/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року, тобто умова щодо безспірності заборгованості – не дотримана.

З огляду на викладене, виконавчий напис, вчинений 17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 1897, не можна визнати таким, що вчинений із дотриманням вимог закону.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, оскільки вони спростовуються встановленими вище фактами та обставинами, а також суперечать вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Правовій позиції Верховного Суду України, висловленій при вирішенні аналогічного спору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Бабушкінський відділ державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 1897 таким, що не підлягає виконанню

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску