Рішення № 74969907, 20.06.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2018 Справа № 920/181/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Середи І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» (м. Дніпро)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (м. Суми)

про стягнення 1 026 465 грн. 25 коп.,

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

УСТАНОВИВ:

13.03.2018 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 792620 грн. боргу, 115396 грн. 79 коп. пені, 39631 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 12443 грн. 05 коп. 3% річних. Позивач обгрунтовує позовну заяву тим, що відповідачем було порушено умови укладеного між сторонами 16.03.2016 договору № 132/16 на купівлю хімічної продукції в частині строків оплати отриманого товару.

11.06.2018 позивачем були подані уточнення до позовної заяви, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 115396 грн. 79 коп. пені, 39631 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 12443 грн. 05 коп. 3% річних, оскільки відповідачем заборгованість у розмірі 792620 грн. погашена.

Ухвалою від 18.06.2018 вищезазначена заява прийнята судом до розгляду.

17.04.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги в частині стягненя суми боргу, однак не визнає позов в частині стягнення штрафних санкцій та просить суд зменшити їх розмір. Заява про зменшення обгрунтовується тим, що заявлені позивачем суми санкцій можуть стати джерелом отриманняч невиправданих додаткових прибутків для позивача.

Представники позивача в судовому засіданні усно зазначили, що наполягають на задоволенні заявлених позовних вимог. Крім того представник позивача зазначив, що період нарахування штрафних санкцій був визначений ним з початку прострочення зобов’язання з поставки товару по видатновій накладній № 9101 від 23.08.2017.

Представники відповідача в судовому засіданні усно зазначили, що проти розміру заявленої до стягнення пені та штрафу заперечують і просять суд зменшити їх розмір. Контрозрахунку сум штрафних санкцій відповідачем не надано. Представник відповідача усно зазначив, що заперечення стосовно алгоритму нарахування штрафних санкцій у нього відсутні.

Суд, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки:

Судом встановлені наступні фактичні обставини:

Між сторонами 16.03.2018 було укладено договір на купівлю хімічної продуції (надалі – Договір).

Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язується передати у власність відповідачу хімічну продукцію, згідно специфікацій, а відповідач зобов’язується прийняти продукцію та сплатити за неї.

Між сторонами було складено та підписано специфікації №№ 1-44, які є невідємними частинами Договору.

Вищезазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи вказаними специфікаціями.

В період з 16.03.2016 по 05.02.2018 позивач поставив відповідачу по Договору товару на загальну суму 14224539 грн.

Вищезазначені факти підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

На виконання Договору відповідач перерахував платіжними дорученнями позивачу грошові кошти в розмірі 13431919 грн.

Вищезазначені факти підтверджуються банківськими виписками з відміткою банку.

Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач зобов’язаний оплатити товар позивау протягом 5 календарних днів після отримання товару.

Позивач за товар в сумі 792620 грн. не розрахувався, чим змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

02.05.2018 та 11.06.2018 позивачем були надані суду заяви про уточнення позовних вимог, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 115396 грн. 79 коп. пені, 39631 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 12443 грн. 05 коп. 3% річних, оскільки відповідачем заборгованість у розмірі 792620 грн. погашена.

Факт погашення підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень та виписок з банку. Вищезазначені обставини підтверджуються позивачем та відповідачем.

Судом встановлено наступний зміст спірних правовідносин:

Між сторонами виникли господарські відносини - сторони уклали Договір, яким передбачено обов’язок позивача поставити товар, а відповідача прийняти товар та сплатити з анього. Позивачем обов’язок з поставки товару виконаний. Відповідачем зустрічне зобов’язання по оплаті товару не виконано у строки, які встановлені договором.

Оскільки під час провадження у даній справі відповідач заборгованість погасив, а позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, то фактично предметом спору є пеня, штраф, 3% річних та інфляційні втрати, які просить стягнути з відповідача позивач.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, судом встановлено, що між сторонами виникли господарські відносини поставки, які регулюються нормами ЦК України, з урахуванням особливостей, які передбачені ст.ст. 264-271 ГК України.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що зішчайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

До осіб, які порушили умови Договору можуть бути застосовані санкції, які передбачені ст. 230, 231 ГК України. Також у позивача виникає право на отримання інфляційних втрат та 3% річних, яке передбачене ст. 625 ЦК Ураїни.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та те, що судом встановлено порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем на суму 792620 грн., то у позивача виникло право для нарахування вищезазначених санкцій.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 115396 грн. 79 коп. пені за період 27.08.2017 по 05.03.2018 та 39631 грн. штрафу, то:

Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов’язання.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до умов специфікацій та Договору у випадку прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, а за прострочення платежу понад 10 днів відповідач сплачує додатково позивачу штраф у розмірі 5% від вартості простроченого грошового зобов’язання.

Враховуючи, що судом встановлено прострочення грошового зобов’язання на суму 792620 грн. понад 10 днів з дати відповідних поставок, то суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 39631 грн. штрафу є правомірною і підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення пені, то позивач розраховує пеню, виходячи з загальної суми боргу в розмірі 792620 грн. При цьому позивач не враховує той факт, що при здійсненні нарахування пені необхідно визначати період нарахування по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням настання строків оплати отриманого товару по кожній накладній. В той же час, позивач визначає період нарахування з 27.08.2017 по 05.03.2018, який рахується з прострочення платежу відповідачем за товар отриманий по останній поставці на суму 214200 грн., відповідно до видаткової накладної № 9101 від 23.03.2017.

Отже, оскільки зобов’язання повинно виконуватись у строк, який встановлений Договором, а також враховуючи, що суд не має право виходити за межі позовних вимог та заявленого позивачем період, то суд здійснив перерахунок суми пені виходячи з суми заборгованості в розмірі 214 200 грн та за період з 29.08.2017 (перший день прострочення платежу по поставці, яка підтверджується видатковою накладною № 9101 від 23.08.2017) по 26.02.2018, оскільки нарахування штрафних санкцій, відповідно до ст. 232 ГК України не повинно перевищувати 6 місяців.

Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 29577 грн. 21 коп. В іншій частині позовних вимог стосовно пені суд відмовляє, в зв’язку з необгрунтованістю такої вимоги.

Крім того відповідачем було подано заяву про зменшення розміру пені та штрафу. Відповідач обгрунтовує заяву тим, що відповідач постійно здійснював погашення боргу, відповідач за останні періоди має погіршення фінансових показників, відповідач визнав борг і його погасив, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки:

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд дійшов висновку, що можливість стягнення пені та штрафу вільно та самостійно передбачена сторонами у Договорі. Відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання, заборгованість була сплачена після звернення позивача до суду з позовною заявою. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені відповідачем обставини, в тому числі і про складний фінансовий стан та про інші обставин, які мають істотне значення, суду не надано. Штрафні санкції, які були заявлені позивачем до стягення, на думку суду, є співрозмірними з сумою боргу.

Враховуючи вищезазначене, відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 12443 грн. 05 коп. та 66374 грн. 41 коп. інфляційних втрат (період з 27.08.2017 по 05.03.2018), то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки:

Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов’язання.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, позивач визначив початком періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних період, який починається з прострочення по останній поставці, яка відбулась 23.08.2017 на суму 214200 грн.

Враховуючи вищезазначене, судом здійснено перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з суми боргу в розмірі 214200 грн. за період: інфляційні втрати – з вересня 2017 по лютий 2018 включно; 3% річних – з 29.08.2017 по 05.03.2018.

Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5204 грн. 20 коп. 3% ріних та 16564 грн. 98 коп. інфляційних втрат за вищезазначені періоди. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, в зв’язку з необгрунтованістю такої вимоги.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (вул. Курська, 18, м. Суми, 40020, код 34327895) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженергий Центр «Реагент» (вул. Трудових Резервів, 6, м. Дніпро, 49041, код 19313492) 29577 грн. 21 коп. пені, 39631 грн. 00 коп. штрафу, 16564 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 5204 грн. 20 коп. 3% річних, 12629 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову – відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 26.06.2018.

Суддя О.Ю. Резніченко