Рішення № 74962861, 26.06.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1987/18

Провадження № 2/639/1211/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання – Макушенко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/1987/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» про стягнення середнього заробітку,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка», який в подальшому уточнив та просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за травень-червень, листопад-грудень 2013 р., квітень-травень, серпень-вересень 2014 р., квітень-серпень, січень-березень 2017 р. у загальному розмірі 9614 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 16.02.2009 по 18.09.2012 він працював на Державному підприємстві «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка». Однак, відповідач, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, не виплатив позивачу в день звільнення всі належні йому кошти. Порушення ст. 116 КЗпП України є підставою для застосування ст. 117 КЗпП України, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як зазначає позивач, згідно з довідкою від 30.01.2017 № 014-54, середньоденна заробітна плата позивача становить 96,14 грн, кількість робочих днів у травні 2013 року - 7 днів, кількість робочих днів у червні 2013 року – 7 днів, у листопаді 2013 року – 8 днів, у грудні 2012 року – 10 днів, у квітні 2014 року – 8 днів, у травні 2014 року – 6 днв, у серпні 2014 року – 7 днів, у вересні 2014 року – 10 днів, у квітні 2015 року – 7 днів, у травні 2015 року – 2 дні, у січні 2017 року – 7 днів, у лютому 2017 року – 8 днів та у березні 2017 року – 8 днів. Таким чином, загальна кількість робочих днів за вказані періоди - 100 днів. Враховуючи наведене, сума середнього заробітку за цей період становить 9614 грн (96,14 грн/день х 100 днів = 9614,00 грн).

У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалами Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.05.2018 прийнято позови ОСОБА_1 до розгляду та відкрито спрощені позовні провадження у цивільних справах за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г Шевченка» про стягнення середнього заробітку. Призначено судові засідання.

23.06.2018 ухвалою суду цивільні справи № 639/1987/18 (номер провадження 2/639/1211/18), № 639/2052/18 (номер провадження 2/639/1239/18), № 639/2033/18 (номер провадження 2/639/1229/18), № 639/2036/18 (номер провадження 2/639/1231/18), № 639/2158/18 (номер провадження 2/639/1273/18), № 639/2038/18 (номер провадження 2/639/1233/18) за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» про стягнення середнього заробітку об’єднано в одне провадження під № 639/1987/18 (номер провадження 2/639/1211/18).

У позовній заяви ОСОБА_1 також просив слухати справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судове засідання не з’явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Представником відповідача наданно відзиви на позовні заяви, в яких позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила стягнути середній заробіток в загальному розмірі 9614 грн на користь позивача без урахування обов’язкових платежів та зборів.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що згідно довідки Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» № 014-54 від 30.01.2018, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, розрахована у відповідності з Порядком нарахування середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 складає 96,14 грн. Сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільнені станом на 03.11.2017 року складає 31726,20 грн (96,14 грн х 330 днів за графіком роботи підприємства), а після утримання податків та військового збору – 25539,59 грн. Крім того з вказаної довідки вбачається, що число робочих днів у травні 2013 року - 7 днів, кількість робочих днів у червні 2013 року – 7 днів, у листопаді 2013 року – 8 днів, у грудні 2012 року – 10 днів, у квітні 2014 року – 8 днів, у травні 2014 року – 6 днв, у серпні 2014 року – 7 днів, у вересні 2014 року – 10 днів, у квітні 2015 року – 7 днів, у травні 2015 року – 2 дні, у січні 2017 року – 7 днів, у лютому 2017 року – 8 днів та у березні 2017 року – 8 днів, а всього 100 днів за вказаний період (а.с. 4).

На підставі зазначених даних позивачем проведено розрахунок суми середнього заробітку за вищевказаний період: 96,14 грн/день х 100 днів = 9614 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.2013) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Абзацом 2 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Саттею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч. 1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Факт того, що ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка», а також факт затримки кінцевого розрахунку при його звільненні з підприємства відповідача сторонами не оспорювався. Представником відповідача у відзиві визнано позовні вимоги в повному обсязі щодо стягнення середнього заробітку на користь позивача за затримку розрахунку за травень-червень, листопад-грудень 2013 р., квітень-травень, серпень-вересень 2014 р., квітень-серпень, січень-березень 2017 р., тому дані обставини доказуванню не підлягають. Розмір належного до виплати середнього заробітку, розрахований позивачем згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, в сумі 9614 грн, визнаний представником відповідача, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми середнього заробітку за період затримки розрахунку у розмірі 9614 грн такими, що ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Задовольняючи позов в повному обсязі на підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір, від якого позивач звільнений.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, ч. 4 ст. 206, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. , 2, 4, 10, 13, 18, 21, 24, 94, 115-117 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» про стягнення середнього заробітку – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9614 (дев'ять тисяч шістсот чотирнадцять) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на користь держави (отримувач коштів – ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача – 820019, рахунок отримувача – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: 75700, АДРЕСА_1.

Відповідач: Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка», код ЄДРПОУ 14315500, адреса місцезнаходження: 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 99.

Повне рішення складено 26.06.2018.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк