Рішення № 74962686, 23.05.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2818/17

(2/199/269/18)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23.05.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

секретаря Борулько М.Ю.,

за участю прокурора Пономаренка А.Є., представника ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі в приміщенні суду цивільну справу за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» та Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», про витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Дніпропетровської обласної ради 232-10/XXIV від 23.10.2003 року «Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська затверджено розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18.08.2003 року «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя».

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 року «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», Лівобережжя», до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 року і п. 1 рішення міської ради.

З урахуванням положень ст. 128 ЦК Української PCP, ст. ст. 31, 35 Закону України «Про власність» (чинних на час прийняття зазначених вище рішень) територіальна громада міста набула право власності на об'єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме з 18.08.2003 року.

Відповідно до підпункту 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради 11/13 від 19.11.2003 року комітету комунальної власності міської ради доручено знести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.

Наказом комітету комунальної власності міської ради за №15-КВ від 17.02.2004 року затверджено нову редакцію статуту Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, перереєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради 15.02.2004 року, реєстраційна справа №04052092Ю0040072.

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради M159-р від 18.08.2003 року та рішення Дніпропетровської обласної ради №232-10/ХХІV від 23.10.2003 року, відділом Дніпропетровського міського правління юстиції 16.05.2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на приміщення №9, що розташоване за адресою: вул. Прогресивна, 17, м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 55689112101).

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Відповідно до п.31 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року, об'єкти нерухомого майна комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, у тому числі КЖЕП «Лівобережжя», передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном, та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства, наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста, в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Позивач зазначив, що 06.08.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради. Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року КЖЕП «Лівобережжя» в повному обсязі не виконано, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року у справі №38/5005/6636/2012 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП «Лівобережжя» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності приміщення № 9, що розташоване за адресою: вул. Прогресивна, 17, м. Дніпро, з метою продажу включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а у подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу спірного приміщення, оформлених протоколом № 3 від І7.12.2012 року, та переможцем яких визначено компанію з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД».

На підставі протоколу №3 проведення біржових торгів з купівлі-продажу приміщення №9 по вул. Прогресивна, 17 в м. Дніпро 28.05.2013 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради та компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» був укладений договір купівлі-продажу приміщення №9 по вул. Прогресивна, 17 в м. Дніпро, загальною площею 21,7 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №695, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року, задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, які були укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого ОСОБА_6 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута приміщення № 9 по вул. Прогресивна, 17 в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 року Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, оформлених протоколом №3 від 27.12.2012 року, та визнано недійсним договір купівлі-продажу №695 від 28.05.2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_7 та компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» (мовою оригіналу «EMINTIA ENTERPRISES LTD») з відчуження приміщення №9 по вул. Прогресивна, 17 в м. Дніпро, загальною площею 21,7 кв.м.

Вказане нерухоме майно компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» було відчужено на користь TOB «РЕНЕССАНС-КЛУБ» за договором купівлі-продажу №5218 від 31.10.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8.

Разом з тим, у період з 23.07.2014 року по 29.07.2014 року в порушення порядку зміни правового режиму об'єктів нерухомого майна, власником TOB «РЕНЕССАНС-КЛУБ» здійснено реконструкцію нежитлового приміщення №9 по вул.Прогресивній, 17 у м. Дніпропетровську під житлову квартиру, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 14.08.2014 року та технічним паспортом від 25.07.2014 року.

У подальшому спірне нерухоме майно було відчужено ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» на користь відповідачки ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу за №1990 від 25.08.2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9. Відповідно до Інформаційної довідки №82638430 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_3.

Позивач також зазначив, що відповідно до положень ст.181 ЦК України зазначений об'єкт є нерухомою річчю, основною ознакою якої є розміщення на певній земельній ділянці без можливості переміщення, тобто розташування за певною адресою.

Оскільки при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, в результаті чого воно вибуло від власника поза його волею, тому позивач просив суд витребувати приміщення №9 по вул. Прогресивній, 17 у місті Дніпрі із незаконного володіння ОСОБА_3.

Прокурор відділу забезпечення представництва в суді прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідачка у судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавала, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином як шляхом поштового направлення судової повістки за місцем її реєстрації, так і через офіційний веб-сайт судової влади України. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Представник третьої особи ТОВ «РЕНЕСАНС-КЛУБ» у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, раніше наданими поясненнями на позовну заяву проти позову заперечував та зазначив про добросовісність набуття ОСОБА_3 права власності на спірне майно, оскільки 02.03.2011 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №16/9, відповідно до якого об’єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлових експлуатаційних підприємств, зокрема Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, мали бути передані на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» ДМР, однак дане рішення виконане не було і вказані об’єкти з балансу та володіння Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради вилучені не були, а відтак передачі майна в порядку передбаченому Наказом Мінфіну від 24.05.1995 року №88 та наказом Головного управління державного казначейства України, Державного комітету статистики України № 125/70 від 02.12.1997 року від Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради не відбулось, майно залишилось закріпленим за Комунальним житлово-експлуатаційного підприємством «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради на праві господарського відання.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.06.2011 року №45/12 було ліквідовано Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради шляхом припинення.

Оскільки згідно з постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 року у справі №38/5005/6636/2012 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом, тому повноваження Дніпропетровської міської ради, як власника майна - припинились, про що було відомо та відповідно рада мала можливість продажу майна боржника в рамках ліквідаційної процедури, а відтак мала можливість прийняти рішення про незастосування до КП «Лівобережжя» ДМР процедур передбаченим законодавством у сфері банкрутства відповідно до ч.8 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою положення даного Закону не застосовуються до юридичних осіб підприємств, що є об’єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

Рішення міської ради №16/9 від 02.03.2011 року про передачу об’єктів нерухомого майна з балансу комунальних житлових експлуатаційних підприємств, зокрема Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» ДМР не могло бути виконано також і через наявність арештів на спірне майно. Відповідно до витягу з єдиного реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №35108649 запис №3 та витягу з реєстру обтяжень рухомого майна №35108603 майно знаходились у податковій заставі, до того ж на активи банкрута були накладені арешти. Зазначені обставини встановлені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 року у справі №38/5005/6636/2012. Оскільки спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі КЖЕП «Лівобережжя» та залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання, а також було арештовано та знаходилось у податковій заставі, а Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, як боржник у справі про банкрутство, що було ініційовано за постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі 06.08.2012 року у справі №38/5005/6636/2012, також несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном, тому ТОВ «РЕНЕСАНС-КЛУБ» вважає ОСОБА_3 добросовісним набувачем, оскільки спірне нерухоме майно придбано за відплатним договором та вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради та КЖЕП «Лівобережжя» за їх волею.

Представником третьої особи ТОВ «РЕНЕСАНС-КЛУБ» у поясненні від 26.03.2018 року також було зауважено, що факт визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.05.2013 року спірного приміщення №9 по вул.Прогресивній, 17 у м.Дніпропетровську, укладеного між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради та компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №695, в рамках справи про банкрутство, не може бути підставою для визнання вибуття спірного майна із володіння особи, що передала це майно, без її волі.

Також відсутні докази про зміну правового режиму спірного приміщення №9 по вул.Прогресивній у місті Дніпрі ТОВ «Ренесанс-Клуб» шляхом реконструкції та порушення при цьому TOB «Ренесанс-Клуб» норм чинного законодавства.

Заявою від 26.03.2018 року представник третьої особи ТОВ «Ренесанс-Клуб» зауважив про підстави для залишення позову без розгляду відповідно до ч.4 ст.185 ЦПК України, через відсутність правових підстави для подачі прокурором позову в інтересах Дніпропетровської міської ради, просив застосувати строки позовної давності, оскільки укладений договір купівлі-продажу від 28.05.2013 року спірного приміщення №9 по вул.Прогресивній, 17 у м.Дніпропетровську між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради та компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстровий №695, визнаний недійсним з моменту укладення, відтак строк звернення до суду із позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна – нежитлового приміщення №9, що розташованого за адресою: вул. Прогресивна, 17 у м.Дніпрі, сплинув 28.05.2016 року.

Представник третьої особи Комунального жилого-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» у судове засіданні не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення прокурора Пономаренка А.Є. та представника ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Дніпропетровської обласної ради 232-10/XXIV від 23.10.2003 року «Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м.Дніпропетровська затверджено розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18.08.2003 року «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя».

Рішенням Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19.11.2003 року «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», Лівобережжя», до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 року і п. 1 рішення міської ради, з дня складання якого територіальна громада міста набула право власності на об'єкти нерухомого майна згідно з ст. ст. 31, 35 Закону України «Про власність» (чинних на час прийняття зазначених вище рішень).

Відповідно до підпункту 2.1. рішення Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19.11.2003 року комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.

Наказом комітету комунальної власності міської ради за №15-КВ від 17.02.2004 року затверджено нову редакцію статуту Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, перереєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради 15.02.2004 року, реєстраційна справа №04052092Ю0040072.

З метою реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та для визначення єдиного підприємства, наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста, в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю», було видане розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради M 159-р від 18.08.2003 року «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя» та прийнято рішення Дніпропетровської обласної ради №232-10/ХХІV від 23.10.2003 року, на підставі яких відділом Дніпропетровського міського правління юстиції 16.05.2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на приміщення №9, що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Прогресивна, 17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 55689112101).

Рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року об'єкти нерухомого майна комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, у тому числі КЖЕП «Лівобережжя», передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» (а.с. 21-22).

Разом з тим, 06.08.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року КЖЕП «Лівобережжя» в повному обсязі не виконано, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року у справі №38/5005/6636/2012 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП «Лівобережжя» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності приміщення №9, що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Прогресивна, 17, з метою продажу включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а у подальшому реалізоване шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу спірного приміщення, оформлених протоколом №3 від І7.12.2012 року, та переможцем яких визначено компанію з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД».

На підставі протоколу №3 проведення біржових торгів з купівлі-продажу приміщення №9 по вул.Прогресивній, 17 у м.Дніпропетровську, 28.05.2013 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради та компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» укладено договір купівлі-продажу приміщення № 9 по вул.Прогресивній, 17 у м.Дніпропетровську, загальною площею 21,7 кв.м. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №695, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.30).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року, задоволена скарга прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі (а.с. 47-68).

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого ОСОБА_6 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута приміщення №9 по вул.Прогресивній, 17 у м.Дніпропетровську та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 року Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, оформлених протоколом №3 від 27.12.2012 року та визнано недійсним договір купівлі-продажу №695 від 28.05.2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_7 та компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» (мовою оригіналу «EMINTIA ENTERPRISES LTD») з відчуження приміщення №9 по вул.Прогресивній, 17 у м.Дніпропетровську, загальною площею 21,7 кв.м.

Вказане нерухоме майно компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» відчужене на користь TOB «РЕНЕССАНС-КЛУБ» за договором купівлі-продажу №5218 від 31.10.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с.34).

У подальшому спірне нерухоме майно відчужене ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» на користь ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу за №1990 від 25.08.2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (а.с. 38). Відповідно до Інформаційної довідки №82638430 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на день розгляду справи власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_3 (а.с.27-29).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належність та допустимість доказів регламентуються ст.ст. 77, 78 ЦПК України за якими, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлена належність власникові права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Виходячи з наведених приписів та норм ст.ст. 19, 143 Конституції України, ст.327 ЦК України, ч.5 ст.16, п.30 ч.1 ст.26, ч.ч. 1, 8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - стосовно повноважень територіальних громад, уповноважених представницьких органів таких громад, у тому числі стосовно майна, що є у власності цієї громади та є комунальним майном (об'єктів комунальної власності), права таких представницьких органів на володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності відповідної територіальної громади, у тому числі права на вилучення на користь інших суб'єктів права власності, порядку здійснення такого вилучення (відчуження), що лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Міськради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Так, за нормами ст.388 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Ч.1 ст.388 ЦК України визначені випадки витребування майна від добросовісного набувача власником. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05.10.2016 року у справі №916/2129/15 та від 25.01.2017 року у справі №916/2131/15 про те, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами

реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації, відповідно до ст.ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених обставин справи та оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 міської ради поза її волею, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про витребування майна на підставі ч.1 ст.388 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає витребувати від ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі ОСОБА_1 міської ради, ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: м.Дніпро, просп. Д.Яворницького, б. 75, нерухоме майно – приміщення №9 по вул. Прогресивній, 17 у місті Дніпрі.

Що стосується заяви третьої особи ТОВ «Тулс» про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд вважає зазначити наступне.

Згідно зі ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Згідно з ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції ЄСПЛ, суд загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «ОСОБА_5 проти Російської Федерації» від 06.11.2008).

Стала практика Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джейсм та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Тригубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014) свідчать про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Приймаючи до уваги, що договір купівлі-продажу №695 від 28.05.2013 року, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим ОСОБА_7 та TOB «EMINTIA ENTERPRISES LTD», зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за яким ТОВ «EMINTIA ENTERPRISES LTD» набуло право власності на спірне приміщення №9 по вул.Прогресивнійї, 17 у місті Дніпропетровськуі, було визнано недійсним ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року №38/5005/6636/2012, якою також і було враховано строк позовної давності щодо позовних вимог про недійсність правочину, тому суд вважає невірним визначенням представником третьої особи ТОВ «РЕНЕСАНС - КЛУБ» моменту виникнення початку перебігу позовної давності для пред’явлення Дніпропетровською міською радою позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, моментом вибуття цього майна з володіння – 28.05.2013 року (день укладання) визнаного недійсним договору купівлі-продажу, що укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим ОСОБА_7 та TOB «EMINTIA ENTERPRISES LTD», зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, оскільки в даному випадку перебіг позовної давності для Дніпропетровської міської ради із позовними вимогами про витребування майна розпочинається саме з дня набрання чинності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року №38/5005/6636/2012, що залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року та спливає 14.12.2019 року.

Також суд звертає увагу на вимоги п.3 ч.4 ст.265 ЦПК України щодо змісту мотивувальної частини рішення, та вважає зазначити про залишення поза увагою заяви третьої особи ТОВ «РЕНЕСАНС-КЛУБ» про залишення позову без розгляду з підстав ст.185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви, а також про застосування строку позовної давності до позовних вимог, оскільки третя особа не наділена процесуальними правами щодо надання таких клопотань та заяв, а також вказані заяви є очевидно неприйнятними з огляду на вимоги процесуального законодавства, усталену судову практику щодо порядку та підстав залишення позову без розгляду і умов застосування строку позовної давності.

Згідно зі ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню 1 600,00 грн. судового збору на користь прокуратури Дніпропетровської області.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 321, 328, 387, 388 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» та Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», про витребування майна,- задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. №10, кв. №215, на користь територіальної громади в особі ОСОБА_1 міської ради, ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: м.Дніпро, просп. Д.Яворницького, 75, нерухоме майно – приміщення №9 по вул. Прогресивній, 17 у місті Дніпрі.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. №10, кв. №215, на користь прокуратури Дніпропетровської області (МФО: 820172, р/р 352 17020000291 в ДКСУ в м. Києві, код ЄДРПОУ: 02909938) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: Л.Г. Якименко