Ухвала суду № 74961661, 11.06.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3444/17

Пр. № 2-р/336/13/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши заяву представника казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2018 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача подав заяву про визнання виконавчого листа, який виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя на виконання рішення суду, таким, що не підлягає виконанню в частині грошових коштів у сумі 191769 грн. 60 коп., які добровільно сплачені позивачу відповідачем.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з’явилися, що в силу ч. 3 ст. 432 ЦПК України не є перешкодою для вирішення заяви.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, суд знаходить заяву такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 129-1 Основного Закону України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і являє собою сукупність дій органів і осіб, визначених в Законі України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, «Про виконавче провадження» іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З наведених положень Конституції України і законодавства про виконавче провадження випливає, що виконання рішення суду є апогеєм судового захисту порушених, невизнаних прав та інтересів особи, а виконавча діяльність, яка забезпечується державою, спрямована на дієве та ефективне виконання рішень судів.

Саме визначені законом завдання виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження обумовлюють таку засаду виконавчого провадження як обов’язковість виконання рішень (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).

Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, як випливає із змісту ч. 2 ст. 432 ЦПК України.

Вирішуючи заяву не на користь особи, яка з нею звернулася, суд виходить з того, що підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є його помилкова видача або відсутність на момент видачі виконавчого листа невиконаних зобов’язань.

Разом з тим на момент видачі виконавчого документа, яка (видача) співпала з 15 травня 2018 року, рішення суду не було виконано та підлягало обов’язковому виконанню, що і зумовило відкриття виконавчого провадження 24 травня 2018 року.

Виходячи з наведеного поняття виконавчого провадження як сукупності дій, спрямованих на примусове виконання рішень, воно призвано забезпечити реальне виконання рішення.

Платіжним дорученням від 29.05.2018 року відповідачем перераховано позивачу 191369 грн. 60 коп. на виконання постанови суду від 25.04.2018 року, а також 6400 грн. вартості правничої допомоги адвоката.

Дії з виконання рішення суду відповідачем (боржником у виконавчому провадженні) здійснені під час існування виконавчого провадження, яке відкрито за наявності передбачених законом підстав, тобто наявності рішення суду і виданого на його виконання виконавчого листа.

У зв’язку з викладеним суд доходить висновку, що часткове виконання рішення суду під час здійснення виконавчого провадження не дає підстав для констатації відсутності обов’язку боржника у зв’язку з його добровільним виконанням боржником в розумінні ст. 432 ЦПК України.

Зміст частини 4 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якого одночасно з визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом, якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, свідчить про те, що виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, лише у тих випадках, коли він заздалегідь не мав бути виданий через наявність обставин, зазначених в частині другій ст. 432 ЦПК України.

Між тим наявність передумов для видачі виконавчого листа в цьому судовому провадженні не викликає сумнівів у суду, що не дає підстав для задоволення цієї заяви.

Керуючись ст. ст. 431, 432, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву заяву представника казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» таким, що не підлягає виконанню, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя О.В. Щаслива