Ухвала суду № 74958045, 22.06.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9997/17

Провадження № 1о/712/1/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Бащенка С.М.,

суддів - Пироженка С.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі - Ляховецькій Ю.Л.,

за участю:

прокурора - Бунь Т.С.,

захисника - ОСОБА_2П

засудженого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 року,

В С Т А Н О В И В:

До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Черкаської області від 25 грудня 2001 року, за яким його засуджено до довічного позбавлення волі, з посиланням на те, що під час досудового розслідування справи та її розгляду в судах різних інстанцій, не було звернуто увагу на ті, обставини, що був відсутній захисник під час проведення досудового розслідування, судді, які розглядали справу не приймали присягу Судді України, а також те, що під час досудового розслідування вимушений був себе оговорити.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 свою заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в заяві, та просив її задовольнити.

Захисник просив вимоги заяви задовольнити, скасувати вирок апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 року відносно ОСОБА_4 та винести новий вирок, враховуючи нововиявлені обставини.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви, оскільки обставини, вказані в заяві, не є нововиявленими.

Суд, заслухавши думку засудженого, захисника, прокурора, дослідивши заяву та матеріали кримінального провадження, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами кримінально – процесуального законодавства.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування.

Згідно п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються у тому числі: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Отже, обов’язковою умовою для визнання певної обставини нововиявленою є те, що вказана обставина повинна бути абсолютно новою, раніше невідомою не лише суду на час судового розгляду, але й особі, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Таким чином, обставини, які на думку засудженого ОСОБА_3, а саме: відсутність захисника під час проведення досудового розслідування, відсутність даних про те, що судді, які розглядали справу приймали присягу Судді України, а також те, що він під час досудового розслідування вимушений був себе оговорити, внаслідок застосування насильства, на переконання суду не є нововиявленими обставинами.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи в їх системному взаємозв’язку, зміст заяви засудженого про перегляд, суд вважає, що заява засудженого ОСОБА_4 не містить нововиявлених обставин в розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України, які не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою.

За таких підстав, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 459, 462, 464 КПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 року - залишити без задоволення.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області протягом 7 діб з дня її проголошення.

Головуючий -

Судді -