Ухвала суду № 7495576, 12.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2009 р.Справа № 2-а-33339/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко С.В.

відповідача - Пазюр О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 20.05.2009р. по справі№2-а-33339/08/2070

за позовом Товарства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд"

до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд», звернувся з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення: від 06.10.2008 р. №0000471520/0 на загальну суму 12193,50 гривень; від 28.10.2008 р. №0000471520/1 на загальну суму 12193,50 гривень; від 09.12.2008 року №0000471520/2 на суму 12193,50 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2009р. по справі №2-а-33339/08/2070 вимоги позивача були задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2009р. по справі №2-а-33339/08/2070 відповідач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2009р. по справі №2-а-33339/08/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача та позивача колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідачем була проведена перевірка карток особових рахунків ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд» за період з 30.08.2007 р. по 22.08.2008 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства відносно своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань.

За результатами перевірки був складений акт від 25.09.2008 року №1850/1500/03581925, за висновками якого встановлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - несвоєчасна сплата податку у сумі 24387,00 грн.

На підставі висновків даного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.10.2008 року №0000471520/0 про застосування фінансових санкцій у розмірі 12193,50 грн.

Сума нарахувань, згідно декларації з ПДВ за липень 2007 рік - склала 24387,00 грн., а сума штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.7. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" склала 50 відсотків від нарахованої суми-12193,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи за розрахунком від 25.09.2008р. №1850 (дод. до акту) по декларації з податку на додану вартість від 17.08.2007 р. №13404 сума податкового зобов'язання - 24387,00 грн., граничний термін сплати якої ЗО серпня 2007 року.

Вказана сума ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд» була сплачена до бюджету платіжними дорученнями №144 від 21 серпня 2007 року - 5000,00 грн., №152 від 22 серпня 2007 року - 15000,00 грн., та №157 від 30 серпня 2007 -4387,00 грн.

За розрахунком від 25.09.2008р. №1850 перевіряючими до підприємства позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених підприємством зобов'язань по податку на додану вартість, яка виникла у підприємства згідно з наданою ним декларацією за липень 2007 року. При цьому відповідачем були зараховані в рахунок існуючої у підприємства заборгованості здійснені ним поточні платежі за самостійно визначений період.

З даних картки особового рахунку ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд» встановлено, що на час сплати податкових зобов'язань підприємство мало податковий борг з податку на додану вартість за результатами своєї господарської діяльності у минулих податкових періодах.

Відповідач з посиланням на п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями вказує, що погашення податкового боргу підприємства за спірний період ДПІ було здійснено шляхом попереднього погашення податкових зобов'язання, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з пунктом 5 статті 50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування", обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється зі сплатою цих податків за конкретний період.

Згідно з пунктом 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України „Про національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит „Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на положення п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, якою визначено принцип рівності бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, а тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", або іншими законами з питань оподаткування.

Фактично відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів не має зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім цього чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заходи примусового стягнення податкового боргу, а також, застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Приєднані до матеріалів справи платіжні доручення, декларації з податку на додану вартість свідчать про своєчасність та повноту сплати ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд» податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому, висновок складеного відповідачем вищезазначеного акту перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість не відповідає нормам діючого законодавства.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 20.05.2009р. по справі№2-а-33339/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.

Судді(підпис)

(підпис)Водолажська Н.С. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2009 р.