Постанова № 74955715, 26.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року

м. Рівне

Справа №563/403/18

Провадження №22ц/787/1105/2018

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Рішення суду першої інстанції ухвалено в м. Корець Рівненської області

Дата ухвалення судового рішення (з повним текстом): 10.04.2018 р.

Час ухвалення повного судового рішення: не зазначено

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Бондаренко Н.В.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корецького районного суду від 10 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області про продовження строку на прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року в суд звернулася ОСОБА_2 з позовом до Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області про продовження строку на прийняття спадщини. Мотивуючи позов, зазначала про поважність причин пропуску строку звернення для прийняття спадщини після смерті батька, а тому просила визначити його тривалістю у три місяці.

Ухвалою Корецького районного суду від 10 квітня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за зазначеним позовом.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повторно звернулася до суду із тотожним позовом, про що раніше вже ухвалювалося судове рішення по суті, яке набрало законної сили.

На ухвалу суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, де покликалася на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

На її обґрунтування вказувала, що ухвалене рішення від 14 грудня 2017 року вмотивоване розбіжністю обраного позивачем способу захисту та того, який передбачався Цивільним кодексом УРСР. Також нею застосовано спосіб захисту порушеного цивільного права, який суперечить правилам ст.ст. 15 і 16 ЦК України.

Вважала, що суддею, який постановив оскаржувану ухвалу, неповно з’ясовано обставини справи, адже терміни "Призначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини" та "Продовження строку на прийняття спадщини" не є тотожними і регулюються різними законодавчими актами.

З наведених міркувань просить скасувати ухвалу Корецького районного суду від 10 квітня 2018 року та ухвалити нове – про направлення справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи та їх представників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Як убачається, 30 березня 2018 року в суд звернулася ОСОБА_2 із позовом до Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області про продовження строку на прийняття спадщини після смерті 22 жовтня 1999 року батька, посилаючись на пропуск строку звернення до нотаріуса з поважних причин (а.с. 2-4).

Апеляційним судом встановлено, що 14 грудня 2017 року Корецьким районним судом ухвалено рішення, яким відмовлено ОСОБА_2 у призначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Підставою для відмови в позові була відсутність у Цивільному кодексі УРСР такого способу захисту порушеного права, який обрала позивач (а.с. 21-22).

Існування факту цього рішення суду, яке набрало законної сили, було підставою для відмови у відкритті провадження у справі 10 квітня 2018 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Між тим, підстави для відмови у відкритті провадження у справі, на які посилався суд, - п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, є заформалізованими, надуманими і поверхневими.

Так, частина 2 ст. 5 ЦПК України передбачає право суду відповідно до викладеної в позові вимоги особи визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту який не суперечить закону, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду.

Крім того, у пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Тобто право доступу особи до правосуддя є одним із її основних соціальних прав, воно не може бути обмежене чи скасоване.

Не враховано судом і таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є необхідність продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (Серявін та інші проти України, Проніна проти України) і з неї випливає, що нехтування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні процесуального питання уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до постановлення ухвали, яка не може залишатися чинною.

Підставою для задоволення апеляційної скарги відповідно до п. 4 ст. 379 ЦПК України є порушення судом норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Корецького районного суду від 10 квітня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено: 26.06.2018 р. о 13 год. 45 хв.

Головуючий:

Судді: