Вирок № 74953142, 22.06.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3174/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2018 Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Мисько С.М.

з участю прокурора Притули С.М.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

та перекладача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження /внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140050003387 від 27.07.2016 року/ про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого, зокрема: вироком Хмельницького районного суду Хмельницької області від 03.09.2003 року за ч.5 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02.07.2010 року за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 25 квітня 2017 року, приблизно о 08 год. 00 хв., під час проїзду в маршрутному таксі №25, яке перебувало поблизу зупинки громадського транспорту, що на вулиці Городоцькій, 83 у м.Львові, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав із сумки ОСОБА_6 належний їй гаманець коричневого кольору вартістю 200 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 230 грн., таким чином заподіявши потерпілій шкоду на загальну суму 430 грн., тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Крім того, 26 липня 2016 року, близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_3, знаходячись в кафе «Фелічіта», що на пл.Міцкевича, 1 у м.Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, під виглядом здійснення обміну гривень на іноземну валюту, заволодів грошовими коштами ОСОБА_1 у сумі 11 000 грн., заздалегіть не маючи наміру на їх повернення, чим завдав потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на вказану суму, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України не визнав та пояснив, що дійсно 25.04.2017 року оперативними працівниками поліції його було затримано та знайдено в нього гаманець коричневого кольору. Однак, факт викрадення вказаного гаманця в маршрутному таксі він заперечив, пояснивши, що знайшов його, вважаючи на той момент, що це випали з його куртки водійські права. Щодо обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що описані в обвинувальному акті події дійсно мали місце, однак, ним було повернуто потерпілій ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 440 євро згідно домовленості між ними.

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.

Відповідно до норм ст.56 КПК України - потерпілий є одним з основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з’ясування обставин вчинення кримінального правопорушення для обґрунтування позиції чи думки з питань, які виникають у провадженні.

Так, потерпіла ОСОБА_1 – в судовому засіданні пояснила, що 26.07.2016 року близько 13:00 год. прогулювалась по пр.Свободи у м.Львові, коли до неї підійшов невідомий їй чоловік грузинської національності, який представився Романом, як було встановлено в подальшому це був ОСОБА_3 Останній захотів з нею познайомитись, а тому він почав прогулюватись разом з нею. Під час прогулянки, потерпіла сказала, що хоче поміняти гривні на євро, на що обвинувачений зголосився їй допомогти; вони обмінялись номерами телефону та розійшлись. Приблизно через місяць часу обвинувачений зателефонував до ОСОБА_1 запропонував поміняти гроші; вони домовилась зустрітись біля готелю «Жорж», на пл.Міцкевича. Приблизно о 17:00 год. вони зустрілись біля вказаного готелю; т.я. падав дощ, вони зайшли в кафе, що ліворуч від готелю. В кафе потерпіла передала ОСОБА_3 гроші у сумі 11 000 грн., за які він мав їй віддати 440 євро. Гроші він поклав у кишеню своєї куртки і вони почали виходити на вулицю. ОСОБА_1 замешкалась на хвильку, а коли вийшла з кафе, ОСОБА_3 вже ніде не було, відтак, вона зрозуміла, що він її обманув та заволодів грошима у сумі 11 000 грн. Після цього, вона зателефонувала в поліцію. Під час досудового слідства вона опізнала обвинуваченого під час проведення слідчої дії, як мужчину на вік 65 років, грузинської національності, сиве волосся, не високого росту, худорлявої тілобудови, розмовляв із грузинським акцентом.

На своїх показаннях потерпіла ОСОБА_1 настоює, до обвинуваченого упереджено не відноситься; не настоює на суворості покарання, просить,щоб він повернув їй викрадені гроші.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що 25.04.2017 року, близько 08 год. ранку перебувала в маршрутному таксі №25, в яке сіла на зупинці громадського транспорту, що знаходиться поруч із ТЦ «Скриня», що на вул. Городоцькій у м.Львові. В руках вона мала сумочку, яка защіпається на замок, В якій був шкіряний гаманець коричневого кольору вартістю 200 грн.,з грошовими коштами в сумі 210 грн. Вона доїхала до вул.Липинського, 54 у м.Львові, коли задзвонив на її мобільний телефон незнайомий номер. Піднявши слухавку, вона почула голос невідомого їй мужчини, який повідомив про те, що він є працівником поліції та додав, що дзвонить з приводу крадіжки її гаманця. Потерпілу це дуже здивувало і вона одразу почала оглядати свою сумочку; побачивши, що гаманця, який вона клала в сумочку – дійсно немає, повідомила про це працівника поліції. Підозрілих осіб поруч із собою потерпіла не бачила, тому сказати, хто міг викрасти її гаманець не може.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України також стверджується показаннями допитаних свідків.

Так, в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 – помічники о/у ГУНП у Львівській області та свідок ОСОБА_9 - начальник відділу ГУНП у Львівській області показали, що 25.04.2017 року разом з іншими працівниками ОПВ здійснювали відпрацювання Галицького району щодо виявлення, запобігання вчинення та розкриття кишенькових крадіжок. Близько 07 год. ранку перебуваючи поруч із торговим центром «Скриня», що знаходиться на вул.Городоцькій у м.Львові, на зупинці громадського транспорту, вони помітили двох невідомих осіб, а саме: жінку та чоловіка, які вийшовши з маршрутного таксі №25, яке прямує у напрямку церкви Анни в м.Львові, які поводили себе підозріло:зокрема, заглядали за кишенями громадян та жіночими сумочками, через що ними було прийнято рішення прослідкувати за вказаними особами з метою запобігання вчинення правопорушення. ОСОБА_3 разом із невідомою жінкою, штовхаючи пасажирів руками, зайшли у вказане маршрутне таксі. Після побаченого, було прийнято рішення здійснити посадку увказане маршрутне таксі та прослідкувати за подальшими діями вказаних осіб. Доїхавши до Львівського цирку, ОСОБА_3, який поводив себе підозріло, вийшов з передніх дверей маршрутного таксі та за ним вийшла невідома жінка, що була разом з ним. Вийшовши з маршрутки, обвинувачений почав оглядатися по сторонах та попрямував швидкою ходою в напрямку вул.Я.Мудрого у м.Львові, при цьому, помітно хвилювався та весь час оглядався в сторону зупинки громадського транспорту. Працівники поліції помітили, як він витягнув з пакету невідомий предмет, який візуально схожий на гаманець та почав його розглядати, через що стало зрозуміло, що він міг вчинити крадіжку. Вони підійшли до ОСОБА_3, представились і запропонували показати речі, які йому не належать, на що останній, тримаючи жіночий гаманець коричневого кольору повідомив, що вказаний гаманець він викрав нещодавно у невідомої жінки під час проїзду в маршрутному таксі №25. Після вказаної події було прийнято рішення викликати працівників СОГ Галицького району м.Львова.

Суд надає віри показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, оскільки вони об’єктивно відображають обставини справи, підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом; до обвинуваченого упереджено не відносяться.

Обвинувачений ОСОБА_3, заперечуючи правдивість показань потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, не навів доводів та аргументів, за яких останні його можуть оговорювати.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України підтверджується також дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події від 25.04.2017р.; даними протоколу огляду предмету з фототаблицею від 25.04.2017 року, з яких убачається, що ОСОБА_3 25.04.2017 р. при обставинах зазначених потерпілою та свідками, викрав гаманець у ОСОБА_11, який видав працівникам поліції при огляді місця події. Саме цей гаманець за описами потерпілої був викрадений у неї 25.04.2017 р.

Неспроможними є доводи ОСОБА_3 про те, що цей гаманець він підняв в маршрутному таксі №25, оскільки подумав , що це його водійські права, оскільки гаманець,навіть за описами самого обвинуваченого зовсім не схожий на водійські права.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, підтверджується показами потерпілої ОСОБА_1 та дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, зокрема, даними протоколу пред’явлення особи до впізнання від 25.04.2017 року з фототаблицею, з яких вбачається, що серед пред’явлених осіб потерпіла впевнено опізнала обвинуваченого ОСОБА_3, як особу , яка шахрайським методом заволоділа її грошима в сумі 11000 грн.;опізнала по рисах обличчя, тілобудові, оскільки тривалий час з ним спілкувалась.

В судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечуючи обставин події 26.07.2016 р., пояснив, що справді допомагав ОСОБА_1 обмінювати гроші в сумі 11 000 грн. на євро, однак, отримавши від потерпілої грошові кошти , відразу віддав їй 500 євро однією купюрою. Такі пояснення обвинуваченого спростовуються матеріалами справи, і є неспроможними по своїй суті, зокрема, про передачу ОСОБА_12 500 євро однією купюрою.

Суд, оцінивши наведені докази, обставини справи, не вбачає правових підстав для визнання доказів недопустимими в порядку ст.89 КПК України.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду не викликають сумнівів, так як вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, допустимість та достатність яких встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковано:

-за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно;

-за ч.2 ст.190 КК України, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), повторно.

Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначає, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з засад співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст.66 КК України не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_3 характеризується посередньо; на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері не перебуває; раніше притягався до кримінальної відповідальності.

У вказаному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов, згідно якого остання просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь 11 000 грн. матеріальної шкоди, та 10 000 грн. моральної шкоди, заподіяної злочином.

Суд вважає,що цивільний позов, виходячи із досліджених матеріалів кримінального провадження, підлягає до часткового задоволення. Зокрема, підлягає відшкодуванню в повному обсязі завдана потерпілій матеріальна шкода в сумі 11 000 грн. та частково моральна - в сумі 5 000 грн., при визначенні якої суд виходить із психологічного стану ОСОБА_1, яка будучи пенсіонеркою, людиною похилого віку перенесла стрес та переживання, пов’язані із вчиненням щодо неї кримінального злочину.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей за якими кваліфіковано його дії, оскільки саме такий вид покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення.

Витрати на проведення експертизи відсутні.

Речовий доказ: гаманець коричневого кольору, з металевою застібкою сірого кольору на кишеньці, який відкривається на металеву застібку-магніт у вигляді кнопки з грошовими коштами у сумі 230 грн. – слід повернути потерпілій ОСОБА_13

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту його затримання та взяття під варту, а саме з 13.12.2017 року.

Керуючись ст.ст.349, 371, 373, 374, 376 КПК України, , суд ,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України – 3 /три/ роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 190 КК України – 2 /два/ роки позбавлення волі.

У відповідності до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 11 000 (одинадцять тисяч) гривень матеріальної шкоди та 5 000 (п’ять тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної злочином.

Речовий доказ: гаманець коричневого кольору, з металевою застібкою сірого кольору на кишеньці, який відкривається на металеву застібку – магніт у вигляді кнопки з грошовими коштами у сумі 230 гривень – повернути потерпілій ОСОБА_6

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.Р.Волоско