Ухвала суду № 74952217, 26.06.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1275/18

Номер провадження 2-з/559/23/2018

У Х В А Л А

26 червня 2018 року м. Дубно Рівненської області

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ходак С.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (адреса: вул. Космонавтів, 2/4, м.Дубно Рівненська область) про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Дубенського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Разом із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову. Свою заяву обґрунтовує тим, що подано позов до ОСОБА_3 ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 хоче продати належне їй майно та збирається виїхати із м.Дубно. відповідно це, на її думку, зробити неможливим виконання рішення суду. Просить, накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, що належить позивачці.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до положень ч. ч. 6,7 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Позовними вимогами є: стягнення грошових коштів в розмірі 46810 грн.

У відповідності до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 р., з відповідними змінами та доповненнями, «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд маж право брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Приписами ст. 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Приймаючи рішення щодо заяви про забезпечення позову суд бере до уваги, що на день її розгляду заявником не надано відомостей потрібних для забезпечення позову, що суперечить вимогам п.7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, зокрема, не надано суду документів, які б вказували на належність рухомого та нерухомого майна та відповідно не надано жодного документу на підтвердження ринкової вартості такого майна для перевірки співмірності заявлених позовних вимог вимогам заяви про вжиття заходів забезпечення позову, що позбавляє суд можливості забезпечити позов в межах позовних вимог, оскільки, у відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Окрім того, з тексту заяви, про забезпечення позову, не зрозуміло, з якою метою і чи в порядку зустрічного забезпечення ОСОБА_1 просить накласти арешт на нерухоме майно та грошові кошти, які належать їй.

Отже, заява про забезпечення позову, не відповідає вимогам п. 7 ч. 1 ст.151 ЦПК України.

Відповідно до ч.9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Крім цього, вважаю за необхідне роз’яснити заявнику, що сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 149, 150-153 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (адреса: вул. Космонавтів, 2/4, м.Дубно Рівненська область) про стягнення боргу за договором позики - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: