Постанова № 74950526, 25.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м.Суми

Справа №591/6757/17

Номер провадження 22-ц/788/1020/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2018 року в складі судді Бурди Б.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 16 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки ОСОБА_1 не виконувала належним чином зобов’язання за кредитним договором, станом на 30 вересня 2017 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 18684,56 грн.

У зв’язку з цим, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1460 грн. заборгованості за кредитним договором та 128 грн. судових витрат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості з відсотків, пені, комісії та штрафів, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не заперечував що Умови і правила, а також Тарифи, які позивач приєднав до позову є складовою частиною укладеного між сторонами договору, тому відмова у стягненні процентів, пені, комісії та штрафів є безпідставною. Вказує, що при підписанні цього виду договору, який був укладений між сторонами, закон не вимагає підписання Умов і правил надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач шляхом підписання заяви.

В частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення заборгованості з тіла кредиту рішення суду не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідач ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2012 року між сторонами, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, укладено договір про відкриття карткового рахунку, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 900 грн. (а.с. 8).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 30 вересня 2017 року заборгованість відповідача перед банком становить 18684,56 грн., з яких: 1460 грн.- тіло кредиту, 13058,63 грн. - проценти за користування кредитними коштами, пеня та комісія – 2800 грн., штраф – 500 грн. (фіксована частина), штраф – 865,93 грн. (процентна складова).

Рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості з процентів, пені, комісії та штрафів мотивоване тим, що Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідачем не підписані, а тому не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і на підставі них не можуть нараховуватися проценти, пеня, комісія і штрафи. Крім того, суд виходив з того, що позивачем не наданий розрахунок процентів на рівні облікової ставки НБУ та вимога про стягнення таких відсотків ним не заявлялася.

З такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що 27 грудня 2012 року між сторонами, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, укладено договір про відкриття карткового рахунку, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 900 грн. (а.с. 7). Інших умов договору сторони не підписували.

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З розрахунку заборгованості за кредитом, наданого банком вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, проте, належним чином не виконувала умови кредитного договору, тому частково задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на повернення тіла кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Свої розрахунки щодо нарахування процентів за користування кредитом, а також пені, комісії і штрафів позивач обґрунтовував умовами, викладеними у витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовами і правилами надання банківських послуг, а також посилається в апеляційній скарзі на те, що відсутність підпису позичальника на вказаних Умовах та правилах не свідчить про його не ознайомлення з ними, оскільки, підписуючи заяву, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та згоден з ними.

Однак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вказані документи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вони не підписані позичальником.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо усіх істотних умов позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT; «Універсальна GOLD», - якими передбачені різні базові процентні ставки в місяць для кожного типу кредитної картки (а.с. 9).

Разом з тим встановлено, що матеріали справи не містять доказів про оформлення і отримання ОСОБА_1 певного типу кредитної картки з наведеного переліку. Так само не містить жодної конкретики з цього приводу і додана анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 27 грудня 2012 року (а.с. 8).

Позивач в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не довів встановлення підвищеної в односторонньому порядку процентної ставки у розмірі 32,4%, 42%, пені, комісії та штрафів, як зазначено у розрахунку заборгованості та не надав доказів, які б містили підпис відповідача про ознайомлення його зі зміною розміру процентної ставки, відповідно до вимог ч. 4 ст. 1056 1 ЦК України.

Посилання в позовній заяві на те, що Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки, суд апеляційної інстанції не бере до уваги з тих підстав, що ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Проте, ПАТ КБ «ПриватБанк» не довів факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору боржнику під розписку. Після зміни процентної ставки ОСОБА_1 дій, які б свідчили про прийняття пропозиції кредитора, не вчиняла. Таким чином, відсутні підстави для стягнення заборгованості за процентами, виходячи з підвищеної банком процентної ставки в односторонньому порядку.

Установивши, що розмір пені, комісії та штрафу не передбачений договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та комісії, штрафу (відсоткова складова і фіксована складова), що є предметом апеляційного розгляду, з підстав недоведеності позивачем факту укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов та доданий до нього розрахунок.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не заперечував що Умови і правила, а також Тарифи, які позивач приєднав до позову є складовою частиною укладеного між сторонами договору суд вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що копія позовної заяви з додатками ОСОБА_1 направлялась за адресою вказаною позивачем у позові, проте ОСОБА_1 її не отримала (а.с. 62), відзив на позовну заяву до суду не подавала.

Відхиляючи доводи скарги про те, що в даному випадку договір не вимагає підпису позичальника в Умовах і правилах надання банківських послуг, апеляційний суд виходить з того, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови і правила були чинними під час укладення договору. Проте матеріали справи належних доказів на підтвердження цих обставин не містять.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами відсоткова ставка за користування якими становила 27,6% річних, тому, слід вважати, що вона мала обов’язок перед банком сплачувати не більше ніж 27,6 % річних за користування кредитними коштами.

Відтак, розмір процентів за період з 01 вересня 2014 року (дата підвищення банком процентної ставки до 32,4% річних) по 30 вересня 2017 року, що підлягають стягненню з відповідача, виходячи із суми заборгованості (тіла кредиту), відсоткової ставки в розмірі 27,6% та днів прострочення становить 794 грн. 66 коп., що розраховується наступним чином: 933,31 грн. х 27,6% х 1126 днів : 365 днів = 794 грн. 66 коп.

До цієї суми слід додати заборгованість за процентами, яка була нарахована банком по ставці 27,6 % до 01 вересня 2014 року в розмірі 64 грн. 06 коп. та відняти суму погашення за наданим кредитом в розмірі 287 грн. 25 коп. (100+0,77+84,81+84,10+17,57)

Таким чином, заборгованість зі сплати процентів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 571 грн. 47 коп. (794 грн. 66 коп. + 64 грн. 06 коп. - 287 грн. 25 коп.).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення зазначених вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 571 грн. 47 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, розподіл судових витрат підлягає зміні.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 11 %, тому з відповідача на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню 176 грн. (1600 грн. х 11 %) судового збору, а не 128 грн., як вказав суд. Оскільки апеляційна скарга задоволена на 3,3%, з відповідача на користь позивача за апеляційний перегляд рішення суду підлягає стягненню судовий збір в розмірі 79 грн. 20 коп. (2400 грн. х 3,3%).

Подані позивачем до апеляційного суду нові докази, які не були подані до суду першої інстанції: витяги з банківського програмного комплексу щодо номерів виданих відповідачу карток та строк їх дії, а також щодо тарифного плану та назви картки; копії наказів – суд апеляційної інстанції не досліджував, оскільки на порушення вимог ч.3 ст. 367 ЦПК України позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 368 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 – 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитними коштами та прийняти постанову про часткове задоволення цієї вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) 571 грн. 47 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2018 року в частині стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) 176 грн. компенсації судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) компенсацію судового збору у розмірі 79 грн. 20 коп. за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді : О.Ю. Кононенко

ОСОБА_3

ОСОБА_4