Рішення № 74949183, 30.03.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа№ 324/940/17

Провадження № 2/324/27/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2018 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Кувіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 13.06.2017 ним отримано від Пологівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54088063 від 13.06.2017 про звернення стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» автомобіля марки CHEVROLET, модель LACETTІ, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) Y6DNA193E5K232288 KLINA193E5K232288, тип ТЗ-ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, реєстраційний номер АР3993AІ, зареєстрований 08.11.2014 Центром ДАІ 2308, що знаходиться за адресою: Пологівський район, село Кінські Роздори, вул.Леніна, 31, який належить позивачу на праві власності. Відкриття виконавчого провадження відбулося на підставі виконавчого напису від 17.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, що зареєстровано в реєстрі за №713. Вчинення нотаріального напису нотаріуса здійснено, як зазначено у самому виконавчому написі «...на підставі ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172». З вчиненим виконавчим написом позивач не згоден на підставі наступного. Згідно ст.89 Закону України «Про нотаріат» зміст виконавчого напису повинен містити: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Згідно ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Зі ст.89 Закону «Про нотаріат» випливає, що виконавчий напис повинен містити саме строк, за який проводиться стягнення, тобто період у часі. У вчиненому нотаріальному написі вказано: «Строк за який провадиться стягнення визначається датою 15 лютого 2017року». Зазначене у виконавчому написі не відповідає змісту ст.252 ЦК України, яка встановлює, що строк визначається роками, місяцями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою, або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Таким чином, нотаріусом у виконавчому написі вказаний не строк, а термін, через що не можна достеменно визначити строк, за який проводиться стягнення, що вимагає ст.89 Закону України «Про нотаріат». ОСОБА_3 не зазначення у виконавчому написі точного строку, за який проводиться стягнення, позивач не має можливості перевірити вірогідність наданих відповідачем третій особі розрахунків, тим більш, що сам виконавчий напис всупереч ст.89 Закону України «Про нотаріат» не містить сум пені та процентів, які підлягають стягненню з позивача і входять до складу загальної суми стягнення 103723,9грн., які зазначені нотаріусом (чи то основна сума боргу, чи то пені та неустойки, чи то разом всі вказані суми). Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» зміст виконавчого напису повинен містити розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника. Формулювання «Стягнуто плати за домовленістю», що міститься у виконавчому напису не є розміром плати, визначеним у національній грошовій одиниці України - гривні. Виконавчий напис не містить відомостей про те, що вимагається Законом. Згідно Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172 для одержання виконавчого напису нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Безспірність заборгованості боржника може бути підтверджено або рішенням суду, яке набрало законної сили, або актом звіряння взаєморозрахунків, підписаним обома сторонами договору. Зроблений відповідачем одноособово розрахунок заборгованості позивача, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. А відтак, при вчиненні виконавчого напису порушено норми ст.88 Закону України «Про нотаріат» в частині безспірності заборгованості. Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні», п.13 роз’яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальними нормативними актами. П.2.1 розділу 2 договору застави, укладеного між позивачем і відповідачем 10.11.2014, реєстровий №2158, передбачено: «Заставодержатель має право ... 2.1.14 Розпочати звернення стягнення на майно, якщо протягом тридцяти календарних днів вимога до Заставодавця про усунення порушень зобов’язань за Кредитним договором та /або за цим Договором залишається без задоволення». Статтею 42 «Закону «Про нотаріат», передбачено, що вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Наявність у договорі норми, яка зобов’язує відповідача направити вимогу та наявність обумовленого 30-ти денного строку на отримання відповіді на вимогу зобов’язували нотаріуса вчиняти виконавчий напис тільки після з’ясування цих обставин. Разом з тим, виконавчий напис нотаріуса не містить посилання на будь-які письмові повідомлення чи вимоги до позивача про усунення порушення виконання зобов’язань, через що є сумнів у тому, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису пересвідчився про наявність направлення таких повідомлень позивачу та дотримання відповідачем 30-ти денного терміну. Направлена у подальшому на адресу Пологівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області заява відповідача про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2017 за №646 теж не містить посилань на направлення позивачу вимоги про усунення порушень зобов’язань за кредитним договором та початок процедури стягнення заборгованості. У зв’язку із цим, позивач просить визнати виконавчий напис №713 від 17.05.2017, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, однак подав до суду заяву про підтримання позову та про розгляд справи без його участі, однак з участю його представника ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, підтримавши позов та виклавши мотиви його пред’явлення, просить поданий позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» повторно до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, подав до суду заперечення проти позову, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та, керуючись главою 11 розділу 3 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи і ухвалює заочне рішення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 повторно до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В поданих представником відповідача письмових заперечення проти позову зазначено, що позивач вказує на невідповідність виконавчого напису вимогам, передбаченим у ст.89 Закону України «Про нотаріат», тоді, як виконавчий напис містить усі ознаки, наявність яких вимагається законом згідно з його зазначеним положенням. Зокрема, строк, за який провадиться стягнення, (як період у часі) чітко випливає зі змісту виконавчого напису: до 15 лютого 2017 року включно (після порушення основного/кредитного зобов’язання, виконання якого забезпечене договором застави). Визначена і сума, що піддягає стягненню. Предметом, який підлягає витребуванню, є сам предмет застави - автомобіль марки CHEVROLET, із зазначенням його індивідуальних ознак. Також закріплені умови щодо розміру плати, суми державного мита, сплачуваного стягувачем. Позивач безпідставно стверджує, що стягувачем/відповідачем не були подані документи, які необхідні для отримання виконавчого напису: оригінал договору застави і документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника/позивача. Однак, виконавчий напис, як і належить, було вчинено саме на договорі застави і разом з останнім вони були передані до відповідного відділу державної виконавчої служби у порядку подання заяви про відкриття виконавчого провадження. А всі документи, якими засвідчується довготривале прострочення за основним/кредитним зобов’язанням (кредитний договір, платіжне доручення про переказ суми кредиту, довідка про графік руху коштів за кредитним договором, вимога про усунення порушення зобов’язання, тощо) - також були надані нотаріусу, без чого було б неможливим отримати виконавчий напис. Заперечувати ж відсутність належних до внесення платежів, з наданням відповідних доказів їх здійснення, - фактично може лише сам позивач, як боржник/платник у відносинах, що є предметом розгляду даній справі. З огляду на викладене, позовна вимога у цій справі є необґрунтованою. Тому, керуючись ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 89 Закону України «Про нотаріат», просить відмовити повністю у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та давши оцінку доказам, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

За змістом ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 10.11.2014 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №575634973, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 93000грн., із застосуванням процентної ставки в розмірі 9,99% річних, на строк 48 місяців, зобов’язався повернути відповідачу суму отриманого кредиту щомісячними платежами згідно графіку.

10.11.2014 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено договір застави автотранспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 10.11.2014, зареєстрований в реєстрі за №2158.

Згідно зі ст.1.1. 1.2 договору застави, заставодавець, з метою забезпечення виконання усіх грошових зобов’язань за кредитним договором №575634973 від 10.11.2014, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1, передає в заставу належний йому на праві власності автомобіль з наступними характеристиками: марки CHEVROLET, модель LACETTІ, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) Y6DNA193E5K232288 KLINA193E5K232288, тип ТЗ-ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, реєстраційний номер АР3993AІ.

17.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль марки CHEVROLET, модель LACETTІ, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) Y6DNA193E5K232288 KLINA193E5K232288, тип ТЗ-ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, реєстраційний номер АР3993AІ, зареєстрований 08.11.2014 Центром ДАІ 2308, що знаходиться за адресою: Пологівський район, село Кінські Роздори, вул.Леніна, 31, який належить на праві власності ОСОБА_1, на виконання зобов'язання в сумі 103723,00 гривень за кредитним договором №575634973 від 10.11.2014. Зазначено, що строк, за який провадиться стягнення, визначається станом на 15 лютого 2017 року.

Нотаріусом у спірному виконавчому написі не зазначено на підставі яких документів його здійснено.

13.06.2017 постановою державного виконавця Пологівського РВ ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №713 від 17.05.2017.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання забезпеченою заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно із ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно з ч.2 ст.27 вказаного Закону повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов'язання, сплати інших сум. Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

Таким чином, відповідно до положень вказаного Закону виникнення права на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у позасудовому порядку пов'язане не тільки з направленням вимоги про виконання забезпечувального зобов'язання, а і з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), а також Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5.

Згідно з п. п. 1.1-1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, п.1 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, п.2.1 глави 16 Порядку встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії полягає факт безспірності певної заборгованості.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідачем не доведено, які саме документи направлялись нотаріусу для одержання виконавчого напису, у спірному виконавчому написі вони не зазначено і їх копії до суду не надані.

Крім цього, відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

В порушення вказаних вимог Закону у виконавчому написі не зазначений строк, за який провадиться стягнення, а лише вказано, що строк, за який провадиться стягнення, визначний станом на 15.02.2017, що унеможливлює перевірку судом дотримання нотаріусом вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» щодо строків давності пред’явлення вимог.

В спірному виконавчому написі зазначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля, пропонується задовольнити вимоги відповідача у розмірі 103723,00грн., однак в порушення вимог ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі на зазначені суми, із яких складається вказана заборгованість, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення.

В спірному виконавчому написі також не зазначений розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.

Представник позивача крім іншого, посилалася також на те, що вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» щодо відшкодування заборгованості за кредитним договором станом на 15.02.2017 року в розмірі 103723,00грн., неправомірні. Зокрема, представник позивача не погоджувалася ні з загальною сумою заборгованості, ні з розміром процентів за користування кредитом, яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість, і надає свій розрахунок.

Відповідно до п. п. 2, 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчий напис в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору після спливу тридцяти днів з моменту вчинення відмітки іпотекодавцем на письмовому повідомленні про його отримання або відміки поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення за адресою, вказаного в договорі іпотеки, та з урахуванням вимог п.114 Правил надання послуг поштового зв’язку боржник вважається належним чином повідомлений, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Представник позивача стверджує, що позивач на час вчинення нотаріусом виконавчого напису жодних повідомлень про усунення порушень, розрахунку заборгованості від банку не отримував.

Відповідачем було надано до суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що кореспонденція була відправлена на адресу позивача: Запорізька область, Пологівський район, с.Кінські Роздори, вул.Бердянська (Леніна), 31, і вручена 09.03.17 отримувач – мати, підпис особи, яка отримала кореспонденцію відсутній. Згідно довідок, наданих виконкомом Воскресенської сільської Пологівського району Запорізької області від 06.02.2018 №903 та від 27.02.2018 №1231, мати позивача ОСОБА_5 за вказаною адресою не проживає. Таким чином, факт вручення зазначеної кореспонденції адресатові – позивачу під розписку не доведений.

Крім цього, відповідачем не доведено, що із вказаним рекомендованим повідомленням позивачу відправлялась і була вручена саме письмова вимога про усунення порушень забезпеченого зобов’язання, її копія до суду надана не була.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що за 30 днів до вчиненням виконавчого напису така вимога направлялася позивачу та була отримана ним, що не уможливило позивача ліквідувати допущену заборгованість, а в разі непогодження з нею виставити заперечення Банку або оскаржити її в судовому порядку.

З огляду на викладені обставини, заперечення відповідача проти позову є безпідставними, а виконавчий напис №713 від 17.05.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 640грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №713 від 17.05.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмір 640 (шістсот сорок)грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Пологівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: