Постанова № 74946641, 21.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2255/18 Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/2411/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 21.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Приходька К.П., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: Дев’ята Київська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Служба у справах дітей Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: Дев’ята Київська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Служба у справах дітей Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила визнати за нею право власності на будівельні матеріали, що використані для об’єкта незавершеного будівництва, а самеАДРЕСА_1, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мечнікова, 106-а, Мечнікова, 106-е, Мечнікова, 106-є, в порядку спадкування за законом (частка в розмірі 3/5), а також визнати за нею право забудовника незавершеного будівництва з правом здачі його в експлуатацію та отримання на своє ім’я документів, що посвідчують право власності на квартиру №34, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мечнікова, 106-а, Мечнікова, 106-е, Мечнікова, 106-є, в порядку спадкування за законом (частка в розмірі 3/5).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 квітня 2018 року відкрито провадження у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про направлення справи на розгляд за встановленою підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва, посилаючись на порушення судом правил підсудності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що правила виключної підсудності на спірні правовідносини, що склалися між сторонами, не поширюються, оскільки предметом спору є визнання права власності на будівельні матеріали, які не належать до нерухомого майна. Вказує, що вона та ОСОБА_4 зареєстровані і проживають у Святошинському районі міста Києва, а тому вважає, що дана справа підсудна Святошинському районному суду м.Києва.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 зазначає, що однією із позовних вимог ОСОБА_3 є визнання за нею права забудовника незавершеного будівництва з правом здачі його в експлуатацію та отримання на своє ім’я документів, що посвідчують право власності на квартиру №34, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мечнікова, 106-а, Мечнікова, 106-е, Мечнікова, 106-є, в порядку спадкування за законом (частка в розмірі 3/5), а тому вважає, що на спірні правовідносини поширюються правила виключної підсудності, оскільки спір стосується нерухомого майна, яке знаходиться у м. Ірпені. З урахування наведеного, представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь – судді доповідача, пояснення учасників справи, які з’явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: Дев’ята Київська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Служба у справах дітей Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить визнати за нею право власності на будівельні матеріали, що використані для об’єкта незавершеного будівництва, а самеАДРЕСА_1, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мечнікова, 106-а, Мечнікова, 106-е, Мечнікова, 106-є, в порядку спадкування за законом (частка в розмірі 3/5), а також визнати за нею право забудовника незавершеного будівництва з правом здачі його в експлуатацію та отримання на своє ім’я документів, що посвідчують право власності на квартиру №34, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мечнікова, 106-а, Мечнікова, 106-е, Мечнікова, 106-є, в порядку спадкування за законом (частка в розмірі 3/5).

Відповідно до вимог ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз’яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 2 (абзац 5) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Оскільки даний спір стосується визнання права власності на будівельні матеріали, що використані для об’єкта незавершеного будівництва, а самеАДРЕСА_1, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мечнікова, 106-а, Мечнікова, 106-е, Мечнікова, 106-є та щодо визнання права забудовника незавершеного будівництва з правом здачі його в експлуатацію та отримання на своє ім’я документів, що посвідчують право власності на вказану квартиру, то колегія суддів вважає, що на даний спір поширюються правила виключної підсудності, а відтак висновок судді першої інстанції про те, що даний позов підсудний Ірпінському міському суду Київської області, є правильним.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що на даний спір не поширюються правила виключної підсудності, є необгрунтованими з наведених вище підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді