Постанова № 74946640, 21.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3971/17 Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/2700/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 42 21.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах – головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Фінагеєва В.О., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення,

В С Т А Н О В И В :

13 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із названим позовом, де просив визнати за ним право користування будинком за адресою: Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. Івана Франка, 9 та усунути перешкоди у користування зазначеним житловим будинком з боку ОСОБА_2 шляхом вселення ОСОБА_4 у житловий будинок за вказаною адресою та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він та ОСОБА_2, починаючи з лютого 2005 року, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою м. Київ, Дніпровська набережна, 11А, кв. 166.

За час спільного проживання, до укладення шлюбу, сторони за спільні кошти придбали земельну ділянку, загальною площею 0,149 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. І.Франка, 9 та збудували на цій ділянці житловий будинок, загальною площею 253,2 кв.м., житловою площею 166,0 кв.м.

Оформлена ця ділянка була на відповідача з метою захисту власності, адже позивач займався підприємницькою діяльністю, підписував договори від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а отже - ризикував всією власністю.

Сторони зареєстрували шлюб 21 грудня 2007 року. За час офіційного шлюбу було зроблено внутрішній та зовнішній ремонт будинку, побудовано надвірні будівлі та споруди за кошти кредиту та спільних сімейних коштів.

У шлюбі сторін 06 квітня 2013 року народився син - ОСОБА_5.

Після народження дитини в подружжя почалися сварки стосовно подальшого життя родини. З моменту народження дитини по липень 2013 року тривав психологічний щоденний тиск, постійні сварки з боку відповідача та її родини.

02 серпня 2013 року між сторонами було укладено шлюбний договір, згідно з яким земельна ділянка та збудований на цій ділянці житловий будинок, загальною площею 253,2 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, автомобіль марки ВМW 530І, 2003 року випуску, є приватною власністю ОСОБА_2.

Однак, після укладення шлюбного договору стосунки не поліпшилися, та через 2 тижні після чергової сварки, 16 серпня 2013 року відповідач запропонувала позивачу пожити тиждень окремо від родини, задля заспокоєння на що той погодився, оскільки сподівався на примирення.

Відповідач змінила замки в будинку та викинула речі позивача і почала чинити перешкоди в користуванні будинком.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право на користування будинком за адресою: Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. Івана Франка, 9, та усунено перешкоди у користування зазначеним житловим будинком з боку ОСОБА_2 шляхом вселення ОСОБА_4 у житловий будинок за вказаною адресою.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію, виданою Віто-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 04 лютого 2015 року.

Разом з цим судом встановлено, що з квітня 2014 року відповідач перешкоджає позивачу проживати у вказаному будинку та користуватися ним, тому вимоги позивача про вселення до будинку та зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у проживанні та користуванні будинком є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, позивач проживав однією сім’єю з відповідачем без реєстрації шлюбу, починаючи з лютого 2005 року і зазначене сторонами визнається.

Під час спільного проживання і до укладення шлюбу, зокрема, 10 грудня 2007 року було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. І. Франка, 9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23 листопада 2007 року виконкомом Віта-Поштової сільської ради ( а.с. 19, 20 ).

За вказаною адресою проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3 та син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а зареєстровані лише дві особи - сторони по справі ( а.с. 17-18, 21 ).

21 грудня 2007 року сторони зареєстрували шлюб від якого мають малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 22, 23 ).

02 серпня 2013 року між сторонами було укладено шлюбний договір, згідно змісту якого земельна ділянка та збудований на цій ділянці житловий будинок, загальною площею 253,2 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами та автомобіль марки ВМW 530І, 2003 року випуску, є приватною власністю ОСОБА_2 ( а.с. 24 ).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 березня 2015, шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 72-74, 75-78 ).

Разом з цим, ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_3 з позовними вимогами про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, однак, рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2017 року було відмовлено у задоволенні цих вимог ( а.с. 56-59 ).

При цьому, позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами до ухвалення цього рішення, зокрема, 13 квітня 2017 року ( а.с. 2-8 ).

Також, позивачем на підтвердження позовних вимог надано, зокрема, витяг з облікової інтегрованої інформаційно-пошукової системи «АРМОР» відповідно до якої зареєстровано звернення позивача за №15528 від 25 серпня 2014 року про те, що ОСОБА_2 не пускає його до будинку ( а.с. 34 ), талон-корінець №24649 від 06 липня 2017 року з таким же змістом ( а.с. 61 ).

При цьому, відповідач визнає факт зміни замків і на підтвердження цього нею надано гарантійний талон на встановлений 01 лютого 2016 року дверни й блок ( а.с. 108-112, 113 ).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, місцевий суд вірно прийшов до висновку, що припинення сімейних відносин між позивачем та відповідачем не позбавляє ОСОБА_3 права користування будинком для свого проживання відповідно до положень ст.ст. 64, 156 ЖК Українист. 405 ЦК України і не може бути підставою для позбавлення гарантованого Конституцією та Законами України права на житло.

Відтак, як встановлено судом, відповідач неправомірно перешкоджає позивачу в здійсненні законного права на користування житловим приміщенням за адресою: Києво- Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. Івана Франка, 9, а відтак останній не знаходився в спірному приміщенні з поважних причин .

За таких обставин, ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, прийшов до висновку про задоволення заявлених вимог і, з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 64, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 16, 32, 256, 257, 261, 267, 405, 406 ЦК України, ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст.ст. 76-82, 263, 265 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції та повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, що позивач нібито звертався з заявою до поліції із-за неможливості потрапити до будинку у наданому позивачем витягу звернень громадян за вх. №15526 від 25 серпня 2014 року спростовується листом за підписом начальника Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області та стосується лише заяви позивача про вжиття заходів до його дружини, яка не дозволяє йому бачитися із дитиною, та не містить жодного посилання на заяву позивача про вчинення з боку відповідача перешкод, з точки зору суду другої інстанції, спростовується матеріалами справи, оскільки, з наданого витягу вбачається, що 25 серпня 2014 року зареєстровано два звернення позивача до правоохоронних органів за №№15526, 15528 і зазначений лист не стосується і не спростовує звернення за №15528 про те, що позивача дружина не пускає до будинку.

Також, лист за №23028 від 03 вересня 2014 року ( а.с. 91 ), на який посилається апелянт, не спростовує звернення позивача до правоохоронних органів зі скаргою на те, що відповідач не пускає його до будинку, оскільки в названому листі немає конкретизації самого звернення і з його змісту неможливо встановити, з якими саме вимогами звертався позивач до праохоронних органів.

Посилання апелянта про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, враховуючи ухвалу місцевого суду від 13 квітня 2017 року та заяву про усунення недоліків ( а.с. 41, 44 ), на переконання апеляційного суду, в даному випадку не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог, оскільки усунення перешкод шляхом вселення неможливе без вирішення питання права користування.

При цьому, від позивача до суду не надходило заяв про зміну або уточнення позовних вимог.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що позивач добровільно з’їхав з спірного будинку, судом не встановлено дати зміни замків, не враховано показів свідка зі сторони відповідача – ОСОБА_6, відсутні докази чинення нею перешкод у користуванні спірним житлом та не доведено поважності відсутності позивача понад один рік в ньому, позивач схильний до агресії, відповідач звернулася до суду із позовною заявою про позбавлення позивача батьківських прав, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не спростовують висновків суду першої інстанції про обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що позивач є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 161 ), з точки зору суду другої інстанції не свідчить про обгрунтованість заявлених апеляційних вимог, оскільки, як встановлено судом, позивач має право користування спірним жилим приміщенням у будинку і йому належить право вибору місця проживання у відповідності до чинного законодавства.

Доводи ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строку позовної давності ( а.с. 63-64 ), з точки зору суду другої інстанції, не відповідають дійсності, оскільки захист права користування позивача будинком здійснено Апеляційним судом Київської області 20 червня 2017 року, а звернувся він до суду раніше цього строку, що свідчить про необгрунтованість посилань апелянта з цього приводу.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_7