Постанова № 74945638, 26.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/376/17 Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/499/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 26.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: Березовенко Р.В., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Немудрій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_6, про зобов’язання вчинити певні дії, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив заборонити протиправні дії відповідачів, прибрати систему опалювання з використанням дров, знести незаконно збудовані паркани і посаджені дерева, кущі, квіти, ліани на прибудинковій території на відстані шість метрів навколо будинку за адресою: провулок 1-го Травня, 17 в селі Нові Петрівці Вишгородського району.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він (позивач) разом зі своєю сім’єю проживає в приватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Для обслуговування будинку надана прибудинкова територія.

Відповідачі по справі самоправно розділили прибудинкову територію парканами, тим самим позбавили його (позивача) та його родину права власності на їх майно, оскільки перекрито доступ до газового стояка і газового крану, яким подається газ у квартиру, перекрито доступ до колодязя де знаходяться комунікації водопостачання в квартиру, перекрито доступ до щитка з електролічильником звідки надходить постачання електроенергії до квартири та перекриті можливості доступу для проведення нагального ремонту квартири.

Власником будинку, де проживають сторони, є «Київобленерго». Будинок газифіковано до приватизації окремих квартир, також в будинку узаконено електроопалення, але відповідачі самоправно встановили котел опалювання, який працює на дровах. Димохідну трубу від котла встановили на відстані трьох метрів від вхідних дверей позивача.

Крім того, в будинку згідно проектної документації встановлені парапетні газові котли, які використовуються для згорання газу повітря ззовні будинку. Біля вхідних дверей позивача постійно стоїть сморід, попіл залітає до квартири, а тому позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

У судовому засіданні 6 червня 2017 року представник відповідача ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву про зобов’язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у реалізації визначених законодавством прав відносно користування та розпорядження власністю, зобов’язання ОСОБА_3 знести самовільно збудований паркан, який блокує доступ до гаражу та вагончика з інвентарем, зобов’язання ОСОБА_3 знести самовільно забудову, яка будується без дозвільних документів та додержання встановлених законодавством стандартів та норм, в результаті чого стіни в квартирі ОСОБА_4 вкрилися тріщинами, що загрожує їх обвалу, зобов’язання ОСОБА_3 забезпечити доступ до загального горища, яке передбачене для ремонту даху та перевірки справності димоходів перед опалювальним сезоном, до якого ОСОБА_3 самовільно обмежив доступ загородивши прохід цегляною стіною.

Обґрунтовував зустрічний позов тим, що на підставі договору купівлі-продажу в 2008 році він придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 з моменту придбання квартири чинить ОСОБА_4 перешкоду у користуванні та розпорядженні його власністю, а саме: самовільно відрізав водопостачання в квартиру №4, тим самим змусив позивача проводити водопровід повторно; використовує септикові яму, яка належить квартирі №4, в своїх цілях та фактично не дає до неї проходу, що змусило позивача побудувати новий септик; встановив на стіну своєї квартири три підряд кондиціонери на висоті 80 см. від вікон позивача, шум від яких заважає позивачу відпочивати та унеможливлює відкриття вікон; без дозволу відповідних державних служб, а також сусідів, веде самовільне будівництво, будує прибудову до своєї квартири №3, в наслідок чого у квартирі позивача з’явився грибок на стінах; а також складає під вікнами позивача сміття та виливає нечистоти.

Крім того, на момент вводу житлового будинку №17 по провулку 1-го Травня в експлуатацію будинок був облаштований під пічне опалення з вбудованими цегляними димарями.

Під час ремонту в квартирі ОСОБА_4 замінив старий котел на меншої потужності піч-камін. Проте, у зв’язку з неможливістю перевірки справності димоходу, через навмисне перешкоджання відповідачем доступу до димаря, позивач змушений був збудувати надвірний димохід. За таких обставин ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 6 червня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов’язання вчинити певні дії до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов’язання вчинити певні дії.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року в первісному та зустрічному позовах відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не здобуто доказів, відповідно до положень ст.10 ЦПК України (в редакції, яка діяла на день ухвалення рішення), що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вчинено дії, які перешкоджають користуванню квартирою, та порушують його права як власника.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом також не надано доказів відповідно до приписів ст.10 ЦПК України (в редакції, яка діяла на день ухвалення рішення), що ОСОБА_3 вчинено дії, які порушують права ОСОБА_4, а також, що існує самовільна будова, яка загрожує пошкодженню майна ОСОБА_4

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що згідно технічного паспорту виданого Вишгородським бюро технічної інвентаризації від 15.04.2004 року, на садибний (індивідуальний) житловий АДРЕСА_3, провулок 1-го Травня, село Нові Петрівці, власниками даної квартири в рівних частках по 1/3 частині є ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 06.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), за цим договором продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, сплативши за неї обговорену грошову суму.

Відповідно до технічного паспорту, виданого Вишгородським бюро технічної інвентаризації від 2008 року, на квартиру №4, провулок 1-го Травня, будинок №17 в селі Нові Петрівці, знаходиться у власності ОСОБА_4

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Встановлено, що 07 червня 2006 року Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області надала висновок щодо ситуації існуючого 4-квартирного будинку за адресою: село Нові Петрівці, провулок 1-го Травня, будинок №17 та з’ясовано, що будинок знаходиться за межами села, а тому сільська рада не має права розглядати будь-які питання з приводу нього.

Згідно акту про встановлення фактів від 18.04.2017 року, складеного депутатом Новопетрівської сільської ради ОСОБА_9, щодо звернення ОСОБА_5 провів обстеження по факту, перевірки щодо неможливості користування комунікаціями на прибудинковій території, а саме перекриття доступу до електролічильника, газового лічильника та колодязя з водовідведенням, за адресою: АДРЕСА_5.

При обстеженні встановлено, що у будинку проживає 4 сім’ї, всі мають доступ до всіх лічильників, комунікацій, є можливість доступу до проведення ремонту і прохід ніде не заблоковано, про що додатково засвідчили сусіди ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Проте, суд вірно не прийняв даний акт як належний доказ, на підтвердження чи спростування позовних вимог за первісним та зустрічним позовом, оскільки враховуючи висновок Новопетрівської сільської ради від 07.06.2006 року, будинок за адресою: село Нові Петрівці, провулок 1-го Травня, будинок №17, розташований за межами села, а тому сільська рада не вповноважена розглядати будь-які питання з приводу нього.

Крім того, з письмових пояснень ОСОБА_13 від 25.04.2017 року вбачається, що вона є працівником «Газового господарства» від 2000 року та знімає показники лічильників в чотирьох квартирному будинку котеджного типу, за адресою: село Нові Петрівці, провулок 1-го Травня, 17. За весь час її роботи не було і немає претензій щодо доступу до газового стояка, газових кранів та лічильників по даній адресі.

За ст.58 ЦПК України (яка діяла на час розгляду справи) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. За ч.3 цієї статті доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Згідно з ч.4 доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що під час розгляду справи сторонами не надано доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вчинено дії, які перешкоджають користуванню квартирою, та порушують його права як власника. Також не надано доказів того, що ОСОБА_3 вчинено дії, які порушують права ОСОБА_4, і що існує самовільна будова, яка загрожує пошкодженню майна ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що суд вірно вважав, що позивачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовних заявах, відповідно до ст.ст.58, 60 ЦПК України.

Враховуючи приписи змагальності та диспозитивності судового розгляду, вимоги позивача за первісним позовом щодо заборони протиправних дій відповідачів, а саме, прибрати систему опалювання з використанням дров, знесення незаконно збудованого паркану і посаджених дерев, кущів, квітів, ліанів на прибудинковій території на відстані шість метрів навколо будинку, та вимоги позивача за зустрічним позовом щодо зобов’язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в реалізації визначених законодавством прав відносно користування та розпорядження власністю, зобов’язання ОСОБА_3 знести самовільно збудований паркан, який блокує доступ гаража та вагончика з інвентарем, зобов’язання ОСОБА_3 знести самовільно забудову, яка будується без дозвільних документів та додержання встановлених законодавством стандартів та норм, в результаті чого стіни в квартирі ОСОБА_14 вкрилися тріщинами, що загрожує їх обвалу, зобов’язання ОСОБА_3 забезпечити доступ до загального горища, яке передбачене для ремонту даху та перевірки справності димоходів перед опалювальним сезоном, до якого ОСОБА_3 самовільно обмежив доступ загородивши прохід цегляною стіною колегія, суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зазначені вище вимоги первісного та зустрічного позовів вірно вважав безпідставними та такими, що не підлягали до задоволення.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційні скарги не містять.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: