Постанова № 74945417, 26.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1505/18 Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/2732/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 26.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року м. Київ

справа № 362/1505/18

провадження № 22ц/780/2732/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі - Вергелес О.А.

сторони :

позивач – Лічман – ОСОБА_4

відповідач – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року у складі судді Кравченко Л.М., про забезпечення позову,

встановила:

У березні 2018 року позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, зокрема грошові кошти в сумі 535 000 доларів США, які розміщені на депозитному рахунку № 26358012130974 в ПАТ «Укрсоцбанк», відкритому на ім’я ОСОБА_5, а також грошові кошти, які в період перебування сторін в шлюбі були від імені ОСОБА_5 внесені до статутного капіталу ТОВ "СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ", в сумі 15 000 000 грн., TOB "ЛОГІКОМ-СИСТЕМ", в сумі 6 930 000 грн., TOB "ТРІУМФАЛЬНА АРКА" в сумі 4 110 800 грн., TOB "ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС" в сумі 6937,50 грн. Також предметом позову є житловий будинок за адресою: Київська обл., Васильківський район, село Хлепча, вул. Прорізна, 5, загальною площею 428,6 кв.м., право власності на який зареєстроване на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частках, який позивач просить суд визнати особистою приватною власністю позивача.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач має інші рахунки в банківських установах, зокрема, рахунок №26203010354250 в ПАТ «Укрсоцбанк», рахунок № 26209708069401 ПАТ «Альфа-банк», на які він без відома позивача вносить грошові кошти, що є спільною сумісною власністю сторін та підлягають поділу.

Таким чином, позивач посилаючись на те, що має право вимоги на виплату їй половини суми внесених відповідачем до статутного капіталу товариств грошових коштів, просила визнати її особистою приватною власністю житловий будинок за адресою: Київська обл., Васильківський район, село Хлепча, вул. Прорізна, 5. В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за нею право власності на грошові кошти розміщені на депозитному рахунку в ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 535 000 доларів США, а також стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 5 987 468,50 гривень.

Одночасно з поданням позову представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, зокрема на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок за адресою: Київська обл., Васильківський район, село Хлепча, вул. Прорізна, 5, право власності на які зареєстровано на сторони в рівних частках, грошові кошти на всіх рахунках, відкритих на ім’я відповідача ОСОБА_5 в ПАТ «Укрсоцбанк» та в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», на частку ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ "СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ" в розмірі 100% статутного капіталу, що складає 15 000 000 грн., частку ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» в розмірі 99% статутного капіталу, що складає 6930 000 грн.,

частку ОСОБА_5 в статутному капіталі TOB "ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС" в розмірі 15% статутного капіталу, що складає 6937,50 грн., частку ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ "ТРІУМФАЛЬНА АРКА" в розмірі 100%, що складає 4 110 800 грн. Крім того, представник позивача у заяві про забезпечення позову просив заборонити державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які зміни стосовно цих часток ОСОБА_5 в статутному капіталі Товариств.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок за адресою: Київська область Васильківський район, село Хлепча, вул. Прорізна, 5, право власності на які зареєстровано на ім’я позивача та відповідача в рівних частках, на грошові кошти на всіх рахунках, відкритих на ім’я ОСОБА_5 в ПАТ «Укрсоцбанк» та в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», на частку ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ "СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ" в розмірі 100% статутного капіталу, що складає 15 000 000 грн., частку ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ "ЛОГІКОМ-СИСТЕМ" в розмірі 99% статутного капіталу, що складає 6 930 000 грн., на частку ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ

"ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС" в розмірі 15% статутного капіталу, що складає 6937,50 грн.

Заборонено державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які зміни стосовно цих часток ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ "СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ", ТОВ "ЛОГІКОМ-СИСТЕМ" та ТОВ "ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС".

В іншій частині заяви суд відмовив.

Не погоджуючись з такою ухвалою відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою зазначивши, що заява позивача про забезпечення позову не містила пропозиції зустрічного забезпечення, тому підлягала поверненню заявнику. Крім того, судом не враховано співмірність вжитих заходів забезпечення позову із позовними вимогами, не враховано наявність в нього нерухомого майна, на яке буде можливо звернути стягнення у разі задоволення позову, істотне порушення його прав та законних інтересів, а також не встановлення судом інших суттєвих обставин справи , що полягає у наступному.

Зокрема зазначив, що судом незаконно було накладено арешт на майно, яке йому фактично не належить, а належить товариству, оскільки відповідно до правової позиції ВСУ, викладеній в постанові Верховного суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об’єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску.

Також, зазначив, що судом необґрунтовано накладено арешт на квартиру та будинок, оскільки право власності на дані об’єкти нерухомого майна, з моменту їх придбання, було зареєстровано в рівних частинах за ними, а отже не існує жодної загрози, а також можливості розпорядження ним нерухомим майном, яке знаходиться у спільній частковій власності з позивачем без відома та згоди позивача. Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову в цій частині також вважав не обґрунтованим.

Крім того апелянт зазначив, що накладення арешту на грошові кошти на всіх його рахунках, відкритих на його ім’я в ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Альфа Банк», взагалі залишає його без засобів для існування, оскільки на рахунок в ПАТ «Укрсоцбанк» він отримує заробітну плату, сплачує страхові платежі, зокрема медичного страхування в інтересах сім’ї, а також здійснює оплату комунальних послуг, тому просив скасувати ухвалу та відмовити у забезпеченні позову.

У відзиві на скаргу, адвокат ОСОБА_7 представник позивача зазначив, що доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки жодних доказів того, що відповідач має яке-небудь нерухоме майно, за рахунок якого з нього можна стягнути компенсацію в заявленому розмірі, відповідачем до апеляційної скарги не додано. Таким чином, в разі задоволення позову стягнення грошової компенсації з відповідача може бути звернуто лише на його частки в статутному капіталі господарських товариств. В той же час, встановивши, що відповідач напередодні подання позову до нього, 15.02.2018 року продав свою частку в статутному капіталі ТОВ "ТРІУМФАЛЬНА АРКА" в розмірі 4 110 800 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем аналогічним чином своїх часток в інших господарських товариствах. Також представник позивача зазначив, що ризики, про які позивач зазначав в позовній заяві, підтвердилися вже на стадії виконання оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, що виключає можливість її скасування.

Так, як стало відомо позивачу під час виконання ухвали про забезпечення позову з листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 02.04.2018 р., відповідач перед накладенням арешту на його рахунки достроково розірвав Договір банківського вкладу № 26358012130974 від 12 червня 2017 року та зняв з рахунку № 26358012130974 у ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в сумі 535 000 доларів США.

Крім того, зазначив, що накладення арешту на частку в статутному капіталі та заборона державному реєстратору вчиняти дії щодо державної реєстрації змін до статуту щодо частки відповідача не перешкоджає господарській діяльності товариств і не порушує права та інтереси інших осіб.

Твердження відповідача що накладенням арешту на рахунки, він залишився без засобів для існування, позивач вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи свідчать про наявність у відповідача достатньої суми готівкових коштів, які він зняв з рахунків для задоволення його потреб і без врахування тих сум, які залишилися на його рахунках у вищезазначених банках.

При цьому позивач посилаючись на те, що застосування зустрічного забезпечення є правом, а не обов’язком суду, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, які в даному випадку відсутні, просив скаргу залишити без задоволення.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_5 скаргу підтримав, з викладених в ній підстав.

Представник позивачки заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників, обговоривши доводи скарги та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення у виді накладення арешту на спірне майно, зокрема квартиру, житловий будинок, грошові кошти, частки в статутному капіталі господарських товариств та заборони вчинення дій щодо цих часток, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, як убачається із роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За таких обставин, задовольняючи заяву про забезпечення позову, в частині накладенні арешту на спірні квартиру, житловий будинок та рахунки відповідача відкриті в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», суд першої інстанції правильно виходив із того, що оскільки предметом спору є визнання за позивачкою права особистої приватної власності на житловий будинок та заявлені вимоги майнового характеру і відповідач має змогу відчужити зазначене майно, що може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим, задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на рахунки відповідача в ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції не врахував, що не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та ін. Зазначення в ухвалі про накладення арешту на всі грошові кошти вказує на те, що арешт накладено і на ті кошти, які за законом не можуть слугувати забезпеченням позову. Крім того, судова колегія враховує, що відповідач перед накладенням арешту на його рахунки в цьому банку достроково розірвав Договір банківського вкладу № 26358012130974 від 12 червня 2017 року та зняв з рахунку № 26358012130974 у ПАТ «Укрсоцбанк» спірні грошові кошти в сумі 535 000 доларів США.

Таким чином, підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках відповідача в ПАТ «Укрсоцбанк» відсутні.

Щодо задоволення судом заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на частки ОСОБА_5 в статутному капіталі господарських товариств та заборони вчинення дій щодо цих часток, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір з сімейних правовідносин. Спір є цивільним, та не стосується корпоративних відносин, при цьому звертаючись до суду зі заявою про забезпечення позову, позивач просила накласти арешт на частки в статутному капіталі ТОВ "СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ", TOB "ЛОГІКОМ-СИСТЕМ", TOB "ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС", які не є учасниками даної справи.

За наведених обставин, накладення судом арешту на корпоративні права цих ТОВ, які не є учасниками справи, є необґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного ухвала про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в ПАТ «Укрсоцбанк» та на частки ОСОБА_5 в статутному капіталі господарських товариств та заборони вчинення дій щодо цих часток, не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування у виді накладення арешту на нерухоме майно та рахунки відповідача у ПАТ «АЛЬФА-БАНК, призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не забезпечення позову в ці й частині може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власників, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Частиною 5 вищенаведеної статті передбачено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи та має бути співмірним із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на

матеріальний стан відповідача, як власника майна, та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування, враховуючи відсутність доказів завдання відповідачу збитків внаслідок накладення арешту

на спірне майно, доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального

права в частині необхідності зустрічного забезпечення, на правильність висновків

суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення

позову, не впливають.

При цьому суд не позбавлений можливості вирішити вказане питання за відповідним клопотанням в окремій ухвалі про зустрічне забезпечення.

Доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача іншого майна, за рахунок якого може бути забезпечено виконання рішення суду, не впливають на правильність висновків суду в частині накладення арешту на нерухоме майно, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутись із заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим в порядку, передбаченому статтею 156 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню в частині накладення арешту на частки ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ, заборони державним реєстраторам вносити зміни стосовно цих часток в зазначених товариствах та в частині накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках, відкритих на ім’я відповідача в ПАТ «Укрсоцбанк», з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені заяви позивача про забезпечення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 153, 374, 376, 381, 389 ЦПК України, колегія судів,

постановила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року скасувати в частині накладення арешту на частки ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ "СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ", TOB "ЛОГІКОМ-СИСТЕМ", TOB "ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС", в частині заборони державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру

юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які зміни стосовно часток ОСОБА_5 в зазначених товариствах та в частині накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках, відкритих на ім’я ОСОБА_5 в ПАТ «Укрсоцбанк».

У задоволенні заяви Лічман – ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки ОСОБА_5 в статутному капіталі зазначених товариств, заборони державним реєстраторам вносити зміни стосовно цих часток та накладення арешту на грошові кошти на рахунках, відкритих на ім’я ОСОБА_5 в ПАТ «Укрсоцбанк» - відмовити.

В решті ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : І.В.Іванова

Судді :