Постанова № 74944503, 26.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4466/18

Номер справи місцевого суду: 491/137/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Калараш А.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської міської ради Одеської області та Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області у справі за позовом ОСОБА_2 до Ананьївської міської ради Одеської області (третя особа – Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області) про визнання права власності на майно за набувальною давністю на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Дорош В.В., -

встановила:

10 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій зазначав, що на початку квітня 2004 року він за спільною домовленістю з ОСОБА_3, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, придбав у останньої за 4000 гривень квартиру №5 в м. Ананьєві, вул. Аносова, 48, Одеської області.

Позивач вказував, що нотаріально договір купівлі-продажу вони не встигли зареєструвати, оскільки 12 вересня 2004 року ОСОБА_3 померла. З вересня 2004 року по теперішній час він почав періодично проживати у вказаній квартирі, робити там необхідні ремонтні роботи для підтримання належного стану квартири.

Позивач зазначив, що вказаною квартирою він користується більше 12 років. Будь-яких родичів, які б претендували на вказану квартиру, немає, так як ОСОБА_3 офіційно всіх повідомила про те, що квартиру продала йому, в зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги, оскільки іншим чином не може визнати своє право власності на цю квартиру.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено у повному обсязі:

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності за набувальною давністю на квартиру №5, яка розташована в м. Ананьєві, вул. Соборна (колишня назва Аносова), 48, Одеської області.

На вказане судове рішення була принесена апеляційна скарга Прокуратурою Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської міської ради Одеської області та Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області,в якій поставлене питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини, які мають значення у справі, а саме: посилання у позовній заяві ОСОБА_2 на положення ст. 328 ЦК України виключає підстави для набуття права власності на спірне майно у відповідності до положень ст. 344 ЦК України; позивачем не надано належних доказів щодо відкритості та безперервності володіння спірною квартирою.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської міської ради Одеської області та Ананьївської районної державної адміністрації Одеської областіпідлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. п. 1,4 ч. 1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку щодо достатності підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності за набувальною давністю на квартиру №5, яка розташована в м. Ананьєві, вул. Соборна (колишня назва Аносова), 48, оскільки він відкрито, безперервно володіє вказаною квартирою більше 10 років.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно положень статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Таким чином, для набуття права власності за давністю володіння необхідно дотримання наступних умов:

Володіння є добросовісним, тобто особа при. Заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, коли особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна.

Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Зі змісту статті 344 ЦК України випливає, що позивач як володілець майна протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, що він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, що не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, або на майно, що придбано добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

Таким чином, добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.

Проте, судом першої інстанції наведені норми цивільного законодавства залишено поза увагою, шо призвело до визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно без законних на те підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на положення статей 328, 344 ЦК України, звернувся до суду із позовом про визнання права власності на квартиру № 5 по вул. Соборна (Аносова), 48 у м. Ананьєві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у квітні 2004 року він придбав у ОСОБА_3 вищевказану квартиру, належну їй на праві приватної власності.

ОСОБА_3 12.09.2004 померла, а тому нотаріально договір не оформлено.

Таким чином, позивач посилається на те, що спірну квартиру придбано ним за договором купівлі-продажу зі сплатою власнику грошових коштів.

Між тим, посилання на положення статті 328 ЦК України виключає підстави для набуття права власності на вищевказане майно у відповідності до положень статті 344 ЦК України.

Крім того, позивачем не доведено у відповідності до вимог статей 58-60 ЦПК України (в редакції 2005 року) відкритість та безперервність володіння будівлею.

Так, в матеріалах справи наявні лише технічний паспорт на спірну квартиру, виготовлений 14 грудня 2016 року, звіт про оцінку майна від 14 грудня 2016 року, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 08 лютого 2017 року, витяг зі Спадкового реєстру від 08 лютого 2017 року та довідка виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 07 лютого 2017 року.

Вказані документи не можуть бути розцінені судом як належні та допустимі докази на підтвердження факту відкритого та безперервного користування спірним майном на протязі дванадцяти років.

При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку із чим рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 рокупідлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської міської ради Одеської області та Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області - задовольнити.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року– скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Ананьївської міської ради Одеської області (третя особа – Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області) про визнання права власності на майно за набувальною давністю – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь прокуратури Одеської області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 960 гривень, за наступними реквізитами: прокуратура Одеської області, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, р/р 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552, тел. 731-98-00, неприбуткова організація.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 26 червня 2018 року.

Головуючий суддя: С.О. Погорєлова

Судді: О.М.Таварткіладзе

ОСОБА_4