Ухвала суду № 7494338, 13.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-30390/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді –Шевцової Н.В.,

суддів - М’ягкий Є.В. , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представник позивача: Мацков О.Г.

представник відповідача: Ачкасова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2009р. по справі№2-а-30390/09/2070

за позовом Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року адміністративний позов ПП "Чугуївський завод мінеральних вод" до Чугуївської ОДПІ Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –задоволено в повному обсязі; Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області: №0000831522/0 від 10 жовтня 2008 року, №0000831522/1 від 20 жовтня 2008 року, №0000831522/2 від 12 листопада 2008 року, №0000831522/3 від 30 грудня 2008 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Чугуївський завод мінеральних вод" (вул. Миру, 13, смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська обл., 63523) 3,40 гривень судового збору.

Відповідач не погодившись із зазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ПП "Чугуївський завод мінеральних вод" відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова Харківського окружного адміністративного суду прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: обставини, що мають значення для справи з’ясовані судом неповно; ті обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими є недоведеними; висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому відповідач вважає, що судом було порушено приписи п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та необґрунтовано не застосовано норми ст..ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України. Отже, на думку відповідача, постанова є незаконною і необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, ухвалення його з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що з 05.09.2008 р. по 30.09.2008 р. працівниками Чугуївської ОДПІ Харківській області була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правових відносин ПП "Чугуївський завод мінеральних вод" з ТОВ «Новотрейд»(код 31154896) за період з 01.03.2008 року по 30.06.2008 року, за результатами якої був складений акт №1011/1522/31668426 від 30.09.2008 року.

На підставі акту Чугуївською ОДПІ Харківської області було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000831522/0 від 10 жовтня 2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 478 254,00 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 239127,00 грн.

Перевіркою встановлені порушення: пп.7.4.1., пп.7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до донарахування ПДВ за місяцями:

- березень 2008 року - 120694 грн.;

- квітень 2008 року –120493 грн.;

- травень 2008 року –94835 грн.;

- червень 2008 року –142232 грн.

Також судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ «Новотрейд», як продавцем, та ПП «Чугуївський завод мінеральних вод», як покупцем, був укладений договір постачання № ХФ 026ПР/08 від 01.01.2008 року. За договором продавець зобов’язується поставляти покупцю і передавати в його власність преформи ПЕТФ, кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ, та ручки для перенесення ПЕТФ –пляшок, а покупець зобов’язується вчасно його оплачувати і приймати цей товар в порядку і на умовах, передбачених договором.

При укладенні договору і на теперішній час ТОВ «Новотрейд»та ПП «Чугуївський завод мінеральних вод»є належно зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. За період 01.03.08р. по 30.06.08р., згідно вищевказаного договору, ТОВ «Новотрейд»поставило ПП «Чугуївський завод мінеральних вод»преформи ПЕТФ, та кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ, на загальну суму 3 379 350,31 гривень, в тому числі ПДВ 563 225,06 гривень, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

За поставлений товар ПП «Чугуївський завод мінеральних вод»перерахувало «Новотрейд»3 379 350,31 гривень, в тому числі ПДВ –563 225,06 гривень, що підтверджується виписками банку.

Факти поставки та оплати продукції підтверджуються видатковими накладними та податковими накладними, які стали підставою для декларування податкового кредиту, та на основі яких позивачем було складено податкову декларацію.

На весь поставлений за договором товар, ТОВ «Новотрейд»надало ПП «Чугуївський завод мінеральних вод»податкові накладні. Тобто, ТОВ «Новотрейд»та ПП «Чугуївський завод мінеральних вод»в повному обсязі виконали свої зобов’язання за договором.

ПП «Чугуївський завод мінеральних вод», частину отриманих від ТОВ «Новотрейд»податкових накладних на загальну суму 478 254,00 гривень, віднесло до складу податкового кредиту.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з реальності угод, які відбулись між підприємством-позивача та його постачальником товарів. Також висновки суду ґрунтуються на виконанні позивачем, при формуванні податкового кредиту, всіх передбачених умов, які визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Вимоги щодо форми та змісту податкової накладної визначено п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів вбачається, що отримані позивачем податкові накладні оформлені відповідно до приписів зазначеної норми закону, а тому підтверджують його право на податковий кредит в розмірі 478 254,00 грн.

Відповідач не заперечував факт оплати позивачем товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару за господарською операцією з ТОВ «Новотрейд».

За змістом акту перевірки в період з 01.03.2008 року по 30.06.2008 року ПП "Чугуївський завод мінеральних вод", для виготовлення безалкогольних напоїв, придбавало сировину, в тому числі у ТОВ "Новотрейд", контрагентами-постачальники якого (ПП "Весна" та ПП "Демол-Сервіс") систематично порушували свої податкові зобов'язання та приписи цивільного і господарського законодавства, не сплачували ПДВ до бюджету. На порушенні податкового законодавства зазначеними підприємствами ґрунтуються доводи апеляційної скарги відповідача.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з ґрунтовністю таких доводів, виходячи з наступного.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що підприємство-позивача виконало вимоги п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видавши покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій:

або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача, як не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду посилається на необґрунтоване відхилення судом доводів щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем, його контрагентом, та контрагентами за ланцюгом постачання. Зазначені доводи відповідача ґрунтуються на невиконанні законодавчо встановлених обов’язків по сплаті податку на додану вартість ПП «Весна»та ПП «Демол-Сервіс», які є контрагентами ТОВ «Новотрейд».

Між тим, правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з питань оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 ГК України. При цьому, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з договору № ХФ 026ПР/08 від 01.01.2008 року, він договір є двостороннім договором купівлі - продажу.

Відповідач не навів та не надав суду доказів, які б спростовували виконання умов цього договору його сторонами. ТОВ «Новотрейд»поставляло позивачу товар, що підтверджується видатковими накладними, а позивач оплачував його, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, відповідач при проведені перевірки не заперечував факту виконання умов договору, що підтверджується актом перевірки, а саме а.с. 8 (акту), в якому відповідач зазначив про використання позивачем отриманих преформ та кришок при виготовленні безалкогольних напоїв.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності ознак нікчемності договору №ХФ22ПР/08 від 01.01.2008р.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті рішення у справі, суд правильно та повно встановив всі обставини у справі та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області –залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2009р. по справі№2-а-30390/09/2070- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий           (підпис)                              Н.В. Шевцова

                    Судді:                              (підпис)                     Я.М.Макаренко

(підпис) Є.В.М’ягкий

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                      Н.В. Шевцова          

Повний текст виготовлено 19.10.2009 року.