Постанова № 74940174, 18.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 592/11291/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Сіренко О.І. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.03.2018, суддя Чернобай О.І., повний текст рішення виготовлено 15.03.2018, 40009, м. Суми, вул. Першотравнева, 12, по справі № 592/11291/17

за позовом ОСОБА_1

до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Д.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі – відповідач, Сумське ОУПФУ Сумської обл.), в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у визначенні позивачу пенсії із заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 і повернення довідок без розгляду. Зобов’язати відповідача обчислити пенсію позивачу із заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 і, з врахуванням даної обставини, провести перерахунок пенсії з дати призначення.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.03.2018 частково задоволено вищезазначений позов.

Визнано протиправною бездіяльність Сумського ОУПФУ Сумської обл. щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.06.2017 року щодо перерахунку його пенсії.

Зобов’язано Сумське ОУПФУ Сумської обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2017 про перерахунок пенсії із врахуванням його заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 на ВАТ «Сумська спеціалізована база матеріально-технічного постачання» та прийняти обгрунтоване рішення передбачене чинним законодавством щодо перерахунку чи відмови у перерахунку пенсії.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), рішення Європейського суду у справі Black Clawson Ltd V/ Papierwerke AG (1975) AC 591 at 638, Yvone van Duyn v. Homme Office, ОСОБА_2 проти Хорватії п. 74, тощо та зазначив, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необгрунтованим. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13, оскільки ст. 7 та ч. 5 ст. 242 КАС України не передбачає такої можливості суду, крім того в даній постанові тлумачаться зовсім інші норми права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про відсутність у відповідача підстав для перерахунку пенсії позивачу, при цьому послався на ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

На адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи у його відсутність.

Сторони в судове засідання не з’явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується письмовими доказами у справі.

Відповідно до положень ч.2 ст.313 КАС України справа розглянута без участі сторін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1, останній з 22.05.1978 по 05.03.1993 працював водієм Сумської спецбази "Сільгосптехніка", Сумської спецбази матеріально-технічного постачання, правонаступником яких є ВАТ "Сумська спеціалізована база матеріально-технічного постачання".

ОСОБА_1 з 03.01.2016 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

22 червня 2017 року, на підставі положень ст.40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне страхування" позивач звернувся до Сумського ОУПФУ Сумської обл. із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням його заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 на ВАТ "Сумська спеціалізована база матеріально-технічного постачання", до якої додані довідки про заробітну плату від 01.06.2017 №5 та про реорганізацію підприємства №2, видані ВАТ "Сумська спеціалізована база матеріально-технічного постачання".

Згідно листа Сумського ОУПФУ Сумської обл. від 29.06.2017 №13949/02-12 "Про пенсію", вбачається, що управління повертає без розгляду довідки про заробітну плату від 01.06.2017 №5 та про реорганізацію підприємства №2, видані ВАТ "Сумська спеціалізована база матеріально-технічного постачання" у зв’язку з тим, що ВАТ "Сумська спеціалізована база матеріально-технічного постачання" ліквідована 01.04.2000 і відповідно свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог в цій частині.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується з огляду на наступне.

Основні принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1).

Згідно п. 4.1 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування").

Так, лист Сумського ОУПФУ Сумської обл. від 29.06.2017 №13949/02-12 за своєю правовою природою не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на зміст ч.2 ст.19 Конституції України відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а також Порядком № 22-1 не передбачено надання відповідачем відповіді листом на заяву про перерахунок пенсії, натомість останній зобов’язаний прийняти рішення про перерахунок пенсії або про відмову у здійсненні такого перерахунку.

Враховуючи вищезазначені норми права, а також те, що відповідачем не було прийнято рішення за результатом розгляду заяви позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надана відповідь листом Сумського ОУПФУ Сумської обл. від 29.06.2017 №13949/02-12 є необґрунтованою та протиправною.

Крім того, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, з огляду на приписи п. 4 ч. 5 ст. 160, п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2017 про перерахунок пенсії.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення Європейського Суду з прав людини, в тому числі на п. 74 справи «ОСОБА_2 проти Хорватії», колегія суддів вважає слушними.

Відповідно до п. 74 справи «ОСОБА_2 проти Хорватії» державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків.

Судом першої інстанції було встановлено порушення процедури розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та зобов’язано відповідача усунути дані недоліки, а тому зазначені доводи правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове посилання суду першої інстанції на постанову Верховнорго Суду України по справі № 21-484а13 від 22.04.2014 та, як наслідок порушення положень ст. 7 та ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 7 КАС України Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 7 пар. 3 розд. 4 «Перехідні положення» Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закону України № 2147-VIII) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об’єднаної палати), передає справу на розгляд ОСОБА_3 Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Враховуючи вищезазначені правові норми, а також положення ч. 2 ст. 356 КАС України, колегія суддів зазначає, що фактично висновки Верховного Суду України повинні враховуватися судом так само, як і висновки Верховного Суду, оскільки, якщо суд у своєму рішенні застосовує норму іншим чином, ніж передбачено висновком Верховного Суду України і справа дійде до касаційної інстанції, Верховний Суд виходить з положень п. 7 пар. 3 розд. 4 «Перехідні положення» Закону України № 2147-VIII у разі, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховного Суду України, зобов’язаний буде передати справу на розгляд ОСОБА_3 Верховного Суду, або в іншому випадку – скасувати таке рішення як таке, в якому неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права. Тобто судом першої інстанції правомірно було застосовано практику Верховного Суду України.

Щодо посилання апелянта на те, що постанова Верховного суду України стосується інших правовідносин та тлумачаться інші правові норми.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на постанову Верховного Суду України по справі № 21-484а13 від 22.04.2014 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання відмови перерахувати пенсію протиправною та зобовязання перерахувати пенсію.

В даному рішенні Верховним Судом України було зазначено про необхідність дотримання процедури розгляду органами Пенсійного фонду заяв про призначення (перерахунок) пенсії, що і було судом першої інстанції взято до уваги.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2018 року по справі № 592/11291/17 за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 23.06.2018