Постанова № 74939966, 19.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/210/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду, м. Харків, від 15.03.2018, суддя Бабаєв А.І., , повний текст складено 23.03.18 по справі № 820/210/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛЗЕРНОТОРГ"

до Державної фіскальної служби України

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "РЕАЛЗЕРНОТОРГ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому з урахуванням уточнень просило суд, з підстав протиправності рішення:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 403033/39501770 від 13.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №31 від 18.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №31 від 18.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що до комісії ДФС України надано копії документів, що підтверджують реальність господарської операції, а отже рішення комісії №31 від 18.11.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 18.11.2017 року, на думку позивача, є незаконним та таким що підлягає скасуванню, а податкова накладна №31 від 18.11.2017 року такою, що підлягає реєстрації.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛЗЕРНОТОРГ" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 403033/39501770 від 13.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №31 від 18.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №31 від 18.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державною фіскальною службою України подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ДФС України вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. Вказують, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. 201.16 ПКУ, платник податку має право подати протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» пп. 201.16.1 ПКУ. Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено наказом Мінфіну від 13.06.2017 р. № 567. Крім того, для відповідних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначено конкретний перелік документів. У вичерпний перелік входять: 1) договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; 2) договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; 3) первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, виробничий процес, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; 4) розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; 5) документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Вказують, що позивачем було надано тільки один документ: договір на 6 аркушах про надання послуг. Не надано документів зазначених у пункті 4, а саме докази перерахування коштів на придбання ТМЦ, також контрагент ФГ «Кубань» не є виробником вказаної пшениці та відсутні докази придбання пшениці 3-го класу. З наданих документів неможливо ідентифікувати та підтвердити операцію. Також зазначають, що вимогу щодо реєстрації податкової накладної вважають передчасною. Враховуючи вищевикладене, з метою встановлення соціальної справедливості при оподаткуванні позивача та з метою всебічного, об'єктивного, повного з'ясування обставин справи та недопущення безпідставних втрат у сфері поповнення доходної частини державного бюджету, керуючись виключно інтересами держави, положеннями ст. 8, ст. 67 та ст. 129 її Основного Закону - Конституції України, просять скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 року по справі №820/210/18. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позивних вимог ТОВ «Реалзерноторг» по справі №820/210/18 у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем було сформовано податкову накладну №31 від 18.11.2017 року на загальну суму з ПДВ 378120,00 грн. та направлено для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

ТОВ "РЕАЛЗЕРНОТОРГ" було отримано Квитанцію №1 від 30.11.2017 року, згідно якої реєстрація податкової накладної №31 від 18.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена, у зв'язку із виявленими помилками, а саме:

- податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем було сформовано податкову накладну №31 від 18.11.2017 року на загальну суму з ПДВ 378120,00 грн. та направлено для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

ТОВ "РЕАЛЗЕРНОТОРГ" було отримано Квитанцію №1 від 30.11.2017 року, згідно якої реєстрація податкової накладної №31 від 18.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена, у зв'язку із виявленими помилками, а саме:

- податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567;

- за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1001.

Також у Квитанції №1 запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

ТОВ "РЕАЛЗЕРНОТОРГ" в обґрунтування реальності господарських операцій з контрагентами та відповідності обсягів постачання, було направлено до контролюючого органу відповідні документи: пояснення, договір оренди нежитлових приміщень № 1_2 від 03.03.2015 року про оренду приміщення, додаткова угода № 4 від 10 08.2017 року до договору оренди нежитлових приміщень № 1_2 від 03.03.2015 року про продовження дії договору оренди приміщення, штатний розклад ТОВ «РЕАЛЗЕРНОТОРГ» на 2017 pоку, договір поставки № К1710-4904 від 06.10.2017 року, видаткова накладна № 453 від 18.11.2017 pоку, податкова накладна № 31 від 18.11.2017 року, платіжне доручення № 14683 від 22.11.2017 pоку, платіжне доручення № 14588 від 20.11.2017 pоку, договір складського зберігання зерна № 1-ЗБ/2017 від 03 липня 2017 року, договір на організацію перевезень вантажів № 022502 від 16.08.2017 pоку, залізнична накладна №43025261 від 14.11.2017 pоку, акт перезважування № 5755 від 18.11.2017 року, договір купівлі-продажу з відстрочкою поставки № ф-5 від 25.01.2017 року, платіжне доручення № 1924 від 27.01.2017 року, платіжне доручення № 196 від 30.01.2017 року, платіжне доручення № 2303 від 10.03.2017 року, прибуткова накладна № 3 від 26.07.2017 року, податкова накладна №4 від 27.01.2017 року по прибутковій накладній № 3 від 26.07.2017 року, товарно-транспортна накладна № 001729 від 25.07.2017 року, прибуткова накладна № 4 від 27.07.2017 року, податкова накладна №4 від 27.01.2017 року по прибутковій накладній № 4 від 27.07.2017 року, податкова накладна №5 від 27.01.2017 року по прибутковій накладній № 4 від 27.07.2017 року, товарно-транспортна накладна № 001730 від 26.07.2017 року, прибуткова накладна № 11 від 30.07.2017 року, податкова накладна №1 від 10.03.2017 року по прибутковій накладній № 11 від 30.07.2017 року, товарно-транспортна накладна № 001734 від 28.07.2017 року, оборотно-сальдова відомість № 281 від 18.11.2017 року.

Позивачем було отримано рішення комісії Державної фіскальної служби України № 403033/39501770 від 13.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №31 від 18.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЛУИ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА» було укладено договір поставки №К1710-4904 від 06.10.2017 року.

На виконання вищевказаного договору ТОВ "РЕАЛЗЕРНОТОРГ" реалізувало пшеницю 3 кл. на ТОВ «ЛУИ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА» за видатковою накладною № РН-0000453 від 18.11.2017 року в кількості 68,5 т. на суму 378120,00 грн., в т.ч. ПДВ - 63020,00 грн. На підставі вказаної операції було сформовано податкову накладну №31 від 18.11.2017 року.

Податкова накладна №31 від 18.11.2017 року була направлена позивачем до контролюючого органу, яка мала бути зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010 року (далі по тексту - Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Абзацем 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 року встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацем 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Колегія суддів зазначає, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Колегією суддів встановлено, що позивачем на підтвердження реальності господарської операції з контрагентом та відповідності обсягів постачання, було направлено до контролюючого органу необхідні документи.

Суд зазначає, що Державною фіскальною службою України до позивача було встановлено критерії оцінки ступеня ризиків, проте комісією Державної фіскальної служби України не було враховано надані позивачем документи на усунення вказаних ризиків.

Водночас, колегія суддів зазначає, що зазначене рішення Державної фіскальної служби України не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

В рішенні Державної фіскальної служби України не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Крім того, оскаржувана відмова комісії ДФС України не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

З огляду на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Доводи апелянта щодо надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Інших ж доводів щодо спростування висновків суду першої інстанції, окрім загального посилання на неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи, апеляційна скарга, на думку колегії суддів, не містить.

Слід зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване рішення № 403033/39501770 від 13.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Державною фіскальною службою України допущено протиправну бездіяльність щодо не реєстрації податкової накладної №31 від 18.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи те що в оскаржуваному рішенні не вказано які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, посилання посилання Державної фіскальної служби України на недостачу певних документів не відповідають вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України.

Щодо посилань ДФС України на те, що позивачем було надано лише один документ, а саме договір на 6 аркушах про надання послуг та ненадання підприємством доказів перерахування коштів на придбання ТМЦ, які передбачені п. 4 вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 13.06.2017р. № 567, колегія суддів зазначає наступне.

Повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛЗЕРНОТОРГ" щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена № 5 від 07.12.2017 р. відповідні документи на 28 аркушах надавались ДФС України (а.с. 17).

Акт про відсутність документів відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано підстави зупинення реєстрації визначене в оскаржуваному рішення, а саме щодо не відповідності обсягів постачання.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що контрагент позивача ФГ «Кубань» не є виробником вказаної пшениці, колегія суддів зазначає наступне.

Дані посилання відповідача жодним чином не обґрунтовують наявність підстав, як для зупинки реєстрації податкових накладних так і для відмови в їх реєстрації.

Щодо доводів відповідача, що вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13.12.2017 №31 не підлягають задоволенню з огляду на та, що питання реєстрації податкових накладних в реєстрі є, на думку відповідача, дискреційною функцією фіскального органу, колегія суддів виходить з такого.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що викладені вище критерії відповідачем не дотримані, що тягне за собою необхідність зобов'язання вчинити дії.

У постанові від 16 вересня 2015 року (справа № 21-1465а15) Верховний Суд України вказав, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині що, водночас, з урахуванням наведеного, не є втручанням в дискреційні повноваження Відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлиягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновки колегії суддів про протиправність оскаржуваного рішення та допущену відповідачем протиправну бездіяльність, суд з метою належного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №31 від 18.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 820/210/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 25.06.2018.