Постанова № 74939965, 21.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1387/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р., суддя Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 20.03.18 по справі № 820/1387/18

за позовом ОСОБА_2

до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати п. 26 протоколу № 122 від 24.11.2017 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року; зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011 -XII (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що судом правомірно застосовано підпункт б) пункту 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції Закону України від 06.04.2017 р. № 2004-VIII.

Сторони та їх представники в судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, учасників справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан.

В 1985 році позивач отримав поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок чого в подальшому отримав інвалідність.

За змістом протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №1458 від 22.04.2015 р., поранення, контузія та захворювання у ОСОБА_2 є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до висновку фахівця в галузі судово-медичної експертизи №251-2015, зазначені поранення позивачем могли бути отримані в період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан, тобто в зазначений строк.

Згідно з довідкою МСЕК від 06.07.2015 року, позивачу була встановлена ІІІ група інваліда війни з 23.06.2015 року з причин травми, контузії та захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби.

Керуючись положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, 19 лютого 2016 року позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та відповідними документами стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Листом від 29.02.2016 року №377/ВСЗ відповідач-2 надав відповідь на заяву позивача від 19.02.2016 року, відповідно до якої позивачу відмовлено в складанні висновку та направлення його з документами до Департаменту фінансів Міністерства Оборони України, у зв'язку з відсутністю передбачених для цього законодавством підстав, та запропоновано звернутися до Державної прикордонної служби України для вирішенні даного питання по суті.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Харківського окружного адміністративного суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 р. по справі № 820/1342/16, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в непопаданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначенім і виплат одноразової грошової допомоги". Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України висновок та всі передбачені для цього документи щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначенім і виплат одноразової грошової допомоги".

На виконання вказаного рішення суду Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено висновок та документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 17.07.2017 року №1854/ВСЗ позивача повідомлено, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07.07.2017 року №73 п.32, вирішено відмовити в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки він проходив військову службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача за захистом своїх прав у судовому порядку.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 11.08.2017р. по справі № 642/3736/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 р. позов ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України про визнання дії та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 32 протоколу №73 від 07.07.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" ОСОБА_2 Зобов'язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

На виконання судових рішень по справі № 642/3736/17 Міністерством оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом № 122 від 24.11.2017 р., п.26 якого вирішено призначити позивачу одноразової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 182700 грн. (а.с.10).

Позивач, дізнавшись про існування вказаного рішення, звернувся до суду за захистом своїх прав, оскільки вважав, що Міністерством оборони протиправно не було враховано ті обставини, що на час прийняття рішення про виплату позивачу одноразової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності вже діяла нова редакція Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року), за якою одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством оборони України не надано доказів правомірності свого рішення, які полягають у не дотриманні вимог ст. 19 Конституції України та Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), при прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги, та прийшов до висновку, що позивач має право призначення одноразової грошової допомогу згідно з пп. б) п.1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що спір полягає в тому, чи має право позивач на отримання одноразової допомоги одноразової грошової допомоги за Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року № 2004-VIII, у розмірі, що визначена підпунктом б) частини 1 статті 16-2 вказаного Закону - 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності 07.05.2017, у Закон "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було внесено ряд змін, зокрема, текст статті 16-2 викладено в такій редакції: "1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року".

У свою чергу, згідно пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Отже, в самому Законі міститься вказівка на дію його норм по колу осіб, а саме розповсюдження на осіб, рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності ще не прийнято, та не пов'язує право на отримання допомоги з часом встановлення інвалідності.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про необхідність у відповідності до абз. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 застосування законодавства, що діяло на момент встановлення інвалідності, а саме Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону від 08.06.2014) та Постанови від 25.12.2013 № 975.

Стосовно позивача, то під час розгляду Ленінським районним судом м. Харкова справи № 642/3736/17 визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" ОСОБА_2 Зобов'язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

На виконання судових рішень по справі № 642/3736/17 Міністерством оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом № 122 від 24.11.2017 р., п.26 якого вирішено призначити позивачу одноразової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 182700 грн..

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відносно позивача, до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII не було прийнято жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.

Окрім того, судом першої інстанції не враховано, що стаття 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону України № 2004-VIII від 06.04.2017) розповсюджується на категорії військовослужбовців, які зазначені підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону, а саме: військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, оскільки ОСОБА_2 проходив саме строкову військову службу, що встановлено судом першої інстанції, не спростовано позивачем, то він не має права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, яка передбачена вказаним Законом.

З урахуванням вищенаведеного, доводи позивача про необхідність призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону України № 2004-VIII від 06.04.2017) є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, з дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..

Враховуючи викладене, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення з вищенаведених підстав підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. по справі № 820/1387/18- скасувати.

Ухвалити постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити певні дії-відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. ТаційСудді А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 26.06.2018.