Постанова № 74939681, 26.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1363/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Вівдиченко Т.Р., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Чернігівської міської ради на Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Учасниками справи подано апеляційні скарги, в яких Позивач просить судове рішення суду першої інстанції змінити та її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а Відповідач - судове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як зазначено в позовній заяві, Позивач з 2008 року отримує субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, яку призначено останній Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради. Протягом даного періоду розмір субсидії змінювався у зв'язку зі зміною розміру комунальних платежів та наявності чи відсутності опалювального сезону і Позивачу надходили відповідні повідомлення щодо розміру субсидії та обов'язкового платежу, які вона мала здійснювати. Враховуючи такі повідомлення Позивач в повному обсязі здійснювала обов'язкові платежі, визначені органом, що призначив їй субсидію. Однак, в результаті затвердження виконкомом Чернігівської міської ради норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (надалі - Постанова №409) у Позивача виникла заборгованість зі сплати комунальних послуг з водопостачання холодної води та водовідведення, оскільки загальний обсяг споживання води, встановлений Постановою КМУ № 409, становить 4 м. куб., тоді як Комунальним підприємством «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради здійснено нарахування їй плати за споживання води за нормативами, затвердженими виконкомом Чернігівської міської ради згідно Рішення від 14 квітня 2014 року №112 в обсязі 7,604 м. куб. на місяць (250 л/добу) та від 20 квітня 2017 року №181 з 01.05.2017 року - 8,06 м. куб. на місяць (265 л/добу). На лютий 2018 року така заборгованість становить 1588,82 грн., що є різницею між нарахуваннями, здійсненими КП «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради за нормами споживання, встановленими зазначеними Рішеннями виконкому Чернігівської міської ради та нормативами, встановленими Постановою КМ України №409, і це підтверджується Розрахунком КП «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради з абонентом за період з січня 2015 року по лютий 2018 року про здійснені нарахування та оплату. КП «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради направлено до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради подання про виникнення у Позивача заборгованості, що призвело до позбавлення її субсидії з травня 2017 року. Позивач за захистом свого права на отримання субсидії звернулась до суду.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2017 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, у справі №750/8665/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії позов задоволено; визнано протиправним і скасовано Рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про відмову в призначенні ОСОБА_2 субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2017 року; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради призначити ОСОБА_2 субсидію на оплату житлово-комунальних послуг починаючи з травня 2017 року.

19.10.2017 року Позивач звернулась до Відповідача з Заявою, у якій просила компенсувати нараховану КП «Чернігівводоканал» заборгованість.

Відповідачем Листом від 07.11.2017 року вих. № 2-50/К-398 у зазначеному відмовлену у зв'язку з тим, що фінансування компенсації бюджетом не передбачено.

Відповідно до пп. 2-4 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 06 серпня 2014 року № 409 (надалі - Постанова №409), встановлено такі соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії: 2) для користування послугами з централізованого постачання холодної води - 2,4 куб. метра на одну особу на місяць за наявності централізованого постачання гарячої води та 4 куб. метри на одну особу на місяць за відсутності централізованого постачання гарячої води; у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної води нарахування плати за користування послугами з централізованого постачання холодної води інвалідам війни та членам їх сімей, на яких відповідно до законодавства поширюються пільги, здійснюється виконавцями/виробниками такої послуги згідно з соціальними нормативами, встановленими абзацом першим цього підпункту; 3) для користування послугами з централізованого постачання гарячої води - 1,6 куб. метра на одну особу на місяць; у разі відсутності квартирних приладів обліку гарячої води нарахування плати за користування послугами з централізованого постачання гарячої води інвалідам війни та членам їх сімей, на яких відповідно до законодавства поширюються пільги, здійснюється виконавцями/виробниками такої послуги згідно з соціальними нормативами, встановленими абзацом першим цього підпункту; 4) для користування послугами з централізованого водовідведення - 4 куб. метри на одну особу на місяць; у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та/або гарячої води нарахування плати за користування послугами з централізованого водовідведення інвалідам війни та членам їх сімей, на яких відповідно до законодавства поширюються пільги, здійснюється виконавцями/виробниками такої послуги згідно з соціальними нормативами, встановленими абзацом першим підпункту 2 та/або підпункту 3 цього пункту.

Згідно з п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, уразі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, зокрема з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 і від 23 серпня 2016 року №534» від 11 листопада 2016 року №803 (надалі - Постанова №803), яка набрала чинності 16 листопада 2016 року, зокрема доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 пунктом 31 такого змісту: « 31. Установити, що в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2 - 4 пункту 3 цієї постанови, компенсація додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 26 квітня 2017 року №300, яка набрала чинності 01 травня 2017 року, у Постанові Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (Офіційний вісник України, 2014 р., №73, ст. 2064; 2016 р., №35, ст. 1367), зокрема пункт 31 доповнено абзацом такого змісту: «Цей пункт не застосовується до громадян, які відмовилися від встановлення приладів обліку за рахунок місцевих бюджетів або підприємств - виробників/виконавців послуг, що підтверджено документально.».

Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що Постановою Верховної Ради України «Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України» від 18 березня 1999 року №512-XIV, зокрема встановлено плату за житло і комунальні послуги не більше 15 відсотків фактично отриманого сукупного доходу сім'ї, у зв'язку з чим покладення на неї обов'язку зі сплати заборгованості за період з 01.01.2015 року по 16.11.2016 року, яка виникла в результаті нарахувань комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи та 15 відсотків фактично отриманого її доходу є протиправним.

Проте, як вбачається з п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки Постанова №803 набрала чинності 16 листопада 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо компенсації додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг за рахунок місцевих бюджетів з 16.11.2016 року.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що компенсація додаткових витрат, визначена п. 31 Постанови №409, це відносини між Чернігівською міською радою та КІІ «Чернігівводоканал», яке має в порядку регресу звернутися за компенсацією таких витрат для зарахування на особовий рахунок Позивача.

Проте, як зазначено самим КІІ «Чернігівводоканал» в Листі від 06.10.2017 року №04-104/2809, п. 31 Постанови №409 визначено компенсацію додаткових витрат громадянам, у зв'язку з чим у нього відсутні підстави звертатись до органів місцевого самоврядування з вимогами або іншими поданнями щодо компенсації додаткових витрат.

Щодо адміністративного позову в частині зобов'язання Відповідача з березня 2018 року щомісячно здійснювати за рахунок місцевого бюджету компенсацію безпосередньо до КП «Чернігіводоканал» нарахованих Позивачу за місцем її проживання додаткових витрат на комунальні послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі, що перевищує соціальні нормативи, встановлені Кабінетом Міністрів України, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до частини першої ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову в зазначеній частині, оскільки суд не може захистити можливе порушення прав Позивача в майбутньому.

Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 26.06.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Степанюк А.Г.