Постанова № 74938982, 26.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року справа №805/34/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року про закриття провадження у справі № 805/34/18-а (головуючий суддя І інстанції – Голошивець І.О.), складену в повному обсязі 24 квітня 2018 року в м. Слов’янськ Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» до Державного реєстратора Мангушської державної районної адміністрації, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Тітан» про скасування державної реєстрації договору та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

02 січня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» до Державного реєстратора Мангушської державної районної адміністрації, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Тітан» про:

- скасування державної реєстрації договору емфітевзису земельної ділянки з кадастровим номером № 1423981100:06:000:0579, яку здійснено державним реєстратором Мангушської державної районної адміністрації Донецької області;

- зобов’язання відповідача вчинити дії по виключенню (скасуванню) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права сільськогосподарського підприємства «Тітан» на земельну ділянку площею 5,40 га, кадастровий номер 1423981100:06:000:0579 (а.с. 4-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року закрито провадження у справі, у зв’язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 83-84).

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Малиновка» подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтуванні апеляційної скарги (щодо спірної ухвали), зазначило, що суд першої інстанції помилково посилається на правовий висновок, викладений в постанові Верховного суду України від 14 червня 2016 року № 21-41а16, оскільки він не є аналогічним предмету даної справи, бо в ній розглядався спір про визнання протиправним та скасування рішення держреєстратора про права власності на нерухоме майно – квартиру.

Спірні правовідносини (на думку позивача/апелянта) пов’язані з порушенням державним реєстратором норм законодавства, не направленням відповідних запитів про надання інформації щодо оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1423981100:06:000:0579 до відповідного органу,який здійснює ведення Державного земельного кадастру, невжиття всіх передбачених законом заходів та не встановленням можливих суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, що призвело до прийняття неправомірного рішення від 03 липня 2017 року № 35959495, яким порушено права позивача як орендаря земельної ділянки.

Крім того, апелянт зазначив, що в ухвалі суду першої інстанції помилково вказано те, що відповідачем та третьою особою надавались до суду заперечення та пояснення по справі, що суперечить матеріалам справи (а.с. 88-92).

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Апелянт просив письмово розглянути справу у відсутність їх представника.

Представник третьої особи просив суд відкласти розгляд справи за не можливості надання заперечень на апеляційну скаргу та відрядження їх представника за межі області.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання, оскільки у сторони була можливість надання своїх заперечень з огляду на те, що апеляційна скарга була отримана ще 18 червня 2018 року та присутність сторони не визнавалась обов’язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Малиновка» звернулось до Державного реєстратора Мангушської державної районної адміністрації, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Тітан» про:

- скасування державної реєстрації договору емфітевзису земельної ділянки з кадастровим номером № 1423981100:06:000:0579, яку здійснено державним реєстратором Мангушської державної районної адміністрації Донецької області;

- зобов’язання відповідача вчинити дії по виключенню (скасуванню) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права сільськогосподарського підприємства «Тітан» на земельну ділянку площею 5,40 га, кадастровий номер 1423981100:06:000:0579 (а.с. 4-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року закрито провадження у справі, у зв’язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 83-84).

Вищевказана ухвала є спірною при розгляді даної справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини склалися стосовно встановлення права власності на об'єкт нерухомого майна (земельної ділянки), що, в свою чергу, регулюються нормами цивільного законодавства, а тому цей спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Предметом спору у цій справі є скасування державної реєстрації договору емфітевзису земельної ділянки з кадастровим номером № 1423981100:06:000:0579 та зобов’язання відповідача вчинити дії по виключенню (скасуванню) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права сільськогосподарського підприємства «Тітан» на земельну ділянку площею 5,40 га, кадастровий номер 1423981100:06:000:0579.

Спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади в особі державного реєстратора, а існує спір про право, що виключає розгляд справи в цій частині позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.

Тобто спірні правовідносини стосуються набутого сільськогосподарського підприємства «Тітан» права користування земельної ділянки відповідно до укладеного договору з власником земельної ділянки, і в разі задоволення позову, майнові права цієї юридичної особи можуть бути порушені. Тому цей спір не є публічно-правовим, а не має вирішуватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року № 810/2421/16, Верховного суду України від 31 січня 2017 року № 21-1237а16 та від 20 вересня 2017 року № 814/3454/14, в яких суд дійшов висновку, що спір, предметом якого є право управління майном та право власності на нього, не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи). Компетенція адміністративних судів, установлена КАС України, на цей спір не поширюється.

Суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції.

Скасування державної реєстрації користування земельної ділянки обов'язково будуть впливати на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов'язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Таким чином, суд першої інстанцій у цій справі дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини стосуються набутого права користування земельною ділянкою, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетентності адміністративних судів, оскільки власником земельної ділянки є фізична особа.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта з приводу того, що позивачем оскаржуються лише дії державного реєстратора з підстав не направлення відповідних запитів та дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, що спростовує висновки позивача, викладені в апеляційній скарзі.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи відзиву на позов відповідача та третьої особи про які зазначено в ухвалі суду не є підставою для її скасування за нормами КАС України.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 316, 325, 328, 329, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 805/34/18-а – залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 805/34/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_1

ОСОБА_2