Постанова № 74938630, 05.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2018 рокусправа № 804/7880/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Чумак С.Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 р. (суддя Чорна В.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 13.10.2014 р.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.10.2014 р., яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 254 822, 30 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 203 857,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 50 964,46 грн.

Справа неодноразово переглядалась судами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 13.10.2014 року в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 5 374, 03 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 4 299,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 074,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю (ОСОБА_2І.) підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_3Л.) заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна не скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі наказу № 913 від 18.08.2014 року посадовими особами Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 від 04.09.2014 року № 3131/17-3/265790173, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- п.п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 та п. 179.1 179 ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік;

- пп. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.2. ст. 167, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 203 857,84 грн.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом 13.10.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 254 822, 30 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 203 857,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 50 964,46 грн. (т.1 а.с. 21).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку фізична особа ОСОБА_1 має бути нарахована сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за ставкою, визначеною ст. 167 Податкового кодексу України, у сумі 199 558,61 грн. із відповідним накладенням на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання в розмірі 49 889,65 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага-це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В свою чергу, згідно з підпунктом "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до п.п.165.1.55. п. 165.1 ст 165 ПК України визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір №11181521000 про надання споживчого кредиту, на підставі якого останньому були надані кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 250 000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1 262 500,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, зі сплатою відсоткової ставки, визначеної договором, строком повернення до 15.07.2017 року.

29.04.2013 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про анулювання боргу (в порядку п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України), яким позичальника повідомлено про анулювання кредитної заборгованості станом на 29.04.2013 року в сумі 150 195,57 доларів США, що по курсу НБУ складає 1 200 513,19 грн. У цьому ж повідомленні зазначено, що вказана анульована сума заборгованості є доходом, отриманим позичальником як додаткове благо, у зв'язку з чим підлягає оподаткуванню з відображенням її у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб (т.1 а.с.218).

09.08.2013 року ПАТ «УкрСиббанк» подано до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2013 року, яким задекларовано виплачений на користь ОСОБА_1 (ідент.код. НОМЕР_2) дохід у сумі 1 200 513,19 грн. (за ознакою доходу 126) (т. 2 а.с.174-177).

Листом № 10-21/25571 від 14.07.2014 р. ПАТ «УкрСиббанк» підтвердив контролюючому органу інформацію про суми виплати (нарахування) доходу у вигляді додаткового блага на користь ОСОБА_1 (ідент.код. НОМЕР_2). Зокрема у листі зазначено, що доходи нараховано банком у вигляді суми боргу, анульованого за кредитним договором за його самостійним рішенням, з врученням боржникам відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (т.1 а.с. 158-160).

Крім того, колегією суддів враховується те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" було доповнено пунктом 8, зокрема зазначено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного походу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Відповідно до приписів ст. 23 ПК України, визначено, що є фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Отже, колегія суддів, враховуючи вищенаведене зазначає, що на момент прощення (анулювання) кредиту ОСОБА_1 прощені (анульовані) проценти за кредитним договором від 16.07.2007 року №11181521000, укладеного між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» не вважались додатковим благом платника податків, а тому не повинні були враховуватись при визначенні бази оподаткування.

Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до приписів ст. 54 ПК України до дискреційний повноважень, в даному випадку у ДПІ, належить визначення сум податкових та грошових зобов'язань.

Доводи апелянта стосовно того, що позивачем сплачено по кредиту суму більшу аніж ним отримано за кредитним договором, що підтверджується, в тому числі банківськими виписками, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наступне.

Так, наявними в матеріалах справи доказами, зокрема листом ПАТ “Укрсиббанк” від 22.0.2016 року № 33-33-88 вбачається, що банком після часткового погашення клієнтом заборгованості, було анульовано заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_3 від 16.07.2007 року у сумі 147031,60 долл. США, або 1200513,19 грн., що є основною сумою боргу.

Стосовно доводів позивача про відсутність підстав для самостійного визначення банком призначення платежів, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1.7 Договору про надання споживчого кредиту № 11181521000 від 16.07.2007 р., у випадку переказу/перерахування грошових коштів на погашення будь-яких грошових зобов'язань позичальника за цим договором з порушенням визначеної у пункті 1.6 Договору черговості, банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок погашення таких грошових зобов'язань відповідно до викладеної у п.1.6 договору черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.6 Договору, сторони погодили черговість погашення грошових зобов'язань, за якою погашенню строкової суми основного боргу передують: прострочення комісії, строкові комісії, прострочені проценти, строкові проценти, прострочена сума основного боргу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно частини статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 р. по справі № 804/7880/16 – залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко