Рішення № 74938358, 15.06.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2829/16-ц

2/215/65/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді Науменко Я.О.,

секретаря Конопліної С.І.,

за участю сторін : позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, місцепроживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2016 року до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 17.06.2014 р. о 15-30 год. Водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Фольксваген Транспортер» на перехресті вулиць Ухтомського-Арсентьєва в Тернівському районі м. Кривого Рогу, рухаючись по другорядній дорозі не надав перевагу в русі автомобілю «Нісан Кашкай» під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, після чого скоїв зіткнення, й автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2014 р. ОСОБА_3 було визнано винним за ст.124 КУпАП. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №02/15 від 06.01.2015 р. сума матеріального збитку, завданої позивачу ушкодженням його автомобіля складає 305 134 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 305 134 грн. – майнової шкоди та 50000 грн. – моральної шкоди.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.07.2016 р. відкрито провадження по справі.

Вказана справа перебувала в провадженні судді Мельника Ю.П..

15.08.2017 р. відповідно до ст. 15 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ, Рішення зборів суддів № 6 від 27 липня 2017 р. щодо повторного автоматизованого розподілу невирішених судових справ судді Мельника Ю.П. у зв’язку з припиненням його повноважень зі смертю, відповідно до наказу від 24 липня 2017 року № 206-к, було призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної цивільної справи, в результаті чого справу призначено судді Науменко Я.О..

Ухвалою суду від 17.08.2017 р. зазначену справу було прийнято до провадження суддею Науменко Я.О. і призначено її розгляд на 21.09.2017 р..

Судове засідання по даній справі 21.09.2017 р. не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Науменко Я.О. у відрядженні.

За клопотанням позивача від 31.10.2017 р. розгляд справи було відкладено на 04.12.2017 р. (вх.№15153 від 31.10.2017 р.).

Судове засідання, що було призначене на 04.12.2017 р., не відбулось у зв’язку з зайнятістю судді в іншому провадженні.

Відповідно до п-п. 9 п. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, прийнятого Законом України 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 28.12.2018 р. за результатами підготовчого засідання винесено ухвалу про призначення справи до судового розгляду на 16.02.2018 р..

В зв’язку з перебуванням судді Науменко Я.О. у відпустці, розгляд справи, призначений на 16.02.2018 р. не відбувся.

У судових засіданнях 26.03.2018 р. та 25.04.2018 р. за клопотанням представників сторін було оголошено перерву до 25.04.2018 р. та 23.05.2018 р. відповідно.

Судове засідання, що призначене на 23.05.2018 р. не відбулось у зв’язку з зайнятістю судді в іншому провадженні.

В судовому засіданні 15.06.2018 р. було оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено учасників справи про дату складення повного рішення.

Відповідач у відзиві на позов від 12.01.2018 р. проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 02.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зазначаючи, що позивачем у заявлених вимогах питання про передачу відповідачу після повного відшкодування ним збитків, пошкодженого автомобіля не поставлено та не враховано у сумі заявленого відшкодування утилізаційної вартості автомобіля. Щодо відшкодування моральної шкоди, вважає, що її наявність позивачем не доведено та не обґрунтовано (вх. №624 від 17.01.2018 р.).

Представник позивача у відповіді на відзив, відхиляє заперечення відповідача, при цьому зазначає, що з 2014 року по теперішній час відповідач ніяким чином навіть не намагався відшкодувати заподіяну шкоду майну позивача та не ставив питання про передачу йому пошкодженого автомобіля після відшкодування збитків шляхом подання зустрічної позовної заяви. Щодо заявленого розміру моральної шкоди представник позивача вважає доведеним і обґрунтованим у позовній заяві як її розмір, так і її наявність (вх.№5266 від 11.04.2018 р.).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов із підстав, вказаних у ньому, та пояснив, що автомобіль внаслідок аварії, у якій визнано винним відповідача, був істотно пошкодженим, висновком експертного автотоварознавчого дослідження встановлено суму матеріального збитку власнику, яку і просить стягнути з відповідача. В зв’язку з тим, що після ДТП позивач переносить душевні страждання, просить суд стягнути з відповідача заявлену суму моральної шкоди. Крім того, зазначив, що після повного відшкодування збитків відповідачем, пошкоджений автомобіль буде передано йому тільки після заявленого позову у порядку виконання рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти встановленої висновком експертного автотоварознавчого дослідження суми майнового збитку не заперечував, але наполягав на передачі пошкодженого автомобіля відповідачу після повного відшкодування завданих йому збитків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО 312029 ОСОБА_1 (далі – позивач) є власником автомобіля NISSAN QASHQAI, тип: легковий універсал-В, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) SJNFAAJ10U2630325,білого кольору (а.с.6).

З постанови Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2014 року вбачається, що 17.06.2014 р. близько 15-30, ОСОБА_3 (далі – відповідач), керуючи автомобілем «Фольксваген Транспортер», д/н НОМЕР_2 на перехресті вулиць Ухтомського-Арсентьєва в Тернівському районі м. Кривого Рогу та виїжджаючи на вулицю Арсентьєва, проявив неуважність, не слідував за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зміну, так як рухаючись по другорядній дорозі не надав переваги автомобілю НОМЕР_3, який рухався по головній дорозі, після чого скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.п. 2.3 (б), 16.11 ПДР України. Встановлено, що вина ОСОБА_3 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується протоколами про правопорушення, огляду місця пригоди, схемою ДТП, поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_1, фото таблицею (а.с.7).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №02/15 по визначенню матеріальних збитків від 06.01.2015 р., сума матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Nissan Qashqai 1.6і», реєстраційний номерний знак: АЕ 7968 НВ, ідентифікаційний номер (VIN) SJNFAAJ10U2630325, складає 305134,00 грн. (а.с.8-59).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов’язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов’язання із заподіяння шкоди – це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов’язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав, відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України визначено відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

За своєю правовою природою майновою шкодою є збитки (псування, погіршення або знищення цінності), завдані майну фізичної або юридичної особи в наслідок його пошкодження, необхідність провести затрати на відновлення майна чи інших цінностей, необхідність здійснення зайвих витрат з метою відновлення порушеного права.

Відповідно до частин 1,2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Постанова Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2014 року не оскаржувалась, не скасована та набрала законної сили.

Відповідно до зазначеної вище постанови Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, порушення позивачем правил дорожнього руху України перебувають в прямому причинному зв'язку із вчиненням ДТП та наслідками, які настали.

Зазначеною Постановою саме відповідача було визнано винним у настанні тих обставин, які спричинили пошкодження транспортного засобу позивача, оскільки відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, тобто не просто в порушенні ПДР, а в порушенні ПДР, яке спричинило пошкодження транспортного засобу.

Враховуючи, що відповідно до вимог законодавства необхідною умовою для покладення на особу обов'язку відшкодування шкоди є вина цієї особи в завданні цієї шкоди, а вина відповідача встановлена відповідно до судового рішення, то в даному випадку наявні підстави для покладення на відповідача відповідальності за спричинену майнову шкоду позивачу.

За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитків, завданих пошкодженням автомобіля марки «Nissan Qashqai 1.6і», реєстраційний номерний знак: АЕ 7968 НВ, що належить на праві власності позивачу, підтверджений висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 02/15 та становить 305134 грн.

Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) (далі – Методика).

Відповідно до п. 2.4 Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п.8.2 Методики вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов:

а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш

ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не

менша за його ринкову вартість;

б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість ;

в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Положеннями пункту 8.3 Методики визначено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Згідно з п. 8.6. Методики величина ВТВ (втрати товарної вартості) характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також внаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку або в ремонті.

Величина ВТВ нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відповідно до вищевказаного звіту № 02/15 від 06.01.2015 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ становить 305134 грн., коефіцієнт зносу - 0, втрата товарної вартості - 0.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

При цьому, відповідно до ремонтної калькуляції, викладеної у Звіті, вартість ремонту пошкодженого автомобіля становить 321309,73 грн., що перевищує його ринкову вартість.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу вказаний Звіт автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, на тій підставі, що він відповідає вимогам Методики, має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та втрати товарної вартості автомобіля.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).

При цьому потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. (Постанова Верховного Суду у справі № 910/9029/17 від 27 квітня 2018р.)

В матеріалах справи знаходиться копія полісу №АІ/0642158 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ОСОБА_5 (відповідач) як власник автомобіля «Фольксваген Транспортер», д/н НОМЕР_2 застрахував 11.03.2014 р. у страховій компанії ПрАТ «СК «Україна» свою цивільно-правову відповідальність (а.с.82) і який діяв на момент скоєння ДТП, тобто 17.06.2014 р..

Суд зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року по справі №6-2808цс15 право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто винуватець дорожньо-транспортної пригоди в подальшому несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану потерпілому своїми неправомірними діями. Суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована чи не застрахована.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Законодавство надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує його одержувати. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 вищенаведеного Закону, який згідно ст. 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є економічно необґрунтованим,- витрати на ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

У разі якщо власник не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди.

В п. 14 вищевказаної Постанови зазначено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Так, судом у судовому засіданні з’ясовано за заявою представника відповідача питання про передачу пошкодженого автомобіля відповідачу після відшкодування останнім в повному обсязі завданих збитків. При цьому представником позивача було заявлено, що передача даного автомобіля в такому випадку можлива за умови пред’явлення відповідачем відповідного позову.

Суд не погоджується з заявою представника позивача, оскільки право на пред’явлення позову є суб’єктивним правом особи, а передача пошкодженого автомобіля відповідачу повинна відбутися лише після відшкодування останнім в повному обсязі завданих збитків з покладенням на нього всіх витрат, пов'язаних із переоформленням права власності.

В силу вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд встановив, що майно позивача було пошкоджено внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому позивач зазнав душевних страждань, оскільки він хвилювався з цього приводу, вимушений був змінити звичайний уклад свого життя.

Відповідно до частини першої, пунктів 1,3 частини другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того відповідно роз'яснень даних в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд з урахуванням фактичних обставин справи та того, що протягом тривалого часу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідачем матеріальна шкода в добровільному порядку не відшкодована, наявність моральних страждань позивача у зв'язку ДТП, яке сталося з вини відповідача, а також із суттєвим пошкодженням автомобіля, який перебуває в користуванні позивача та неможливістю його подальшого використовування за призначенням, виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає за необхідне визначити достатнім і необхідним розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу в розмірі 1000 грн. і стягнути вказану моральну шкоду з відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 81, 191, 258, 263-265, 273, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_3, місцепроживання: АДРЕСА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, 20.06.1965року народження, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місцепроживання: АДРЕСА_1 РНОКПП – НОМЕР_4 на відшкодування матеріальної шкоди 305 134 (триста п’ять тисяч сто тридцять чотири) грн. та 1000 грн. (одну тисячу) грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 306 134 (триста шість тисяч сто тридцять чотири) грн..

Зобов'язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місцепроживання: АДРЕСА_1 РНОКПП – НОМЕР_4, після відшкодування йому у повному обсязі майнової шкоди в сумі 305 134 грн., передати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, місцепроживання: АДРЕСА_2 у власність пошкоджений автомобіль NISSAN QASHQAI, тип: легковий універсал-В, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) SJNFAAJ10U2630325,білого кольору, поклавши на ОСОБА_3 всі витрати, пов'язані з переоформленням права власності.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 25.06.2018 р..

Суддя: