Постанова № 74936356, 21.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. Справа № 818/1768/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Є.) звернулася до суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - відповідач, Департамент соціального захисту населення СМР), в якій просила:

1) визнання дії відповідача щодо відмови у наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї протиправними;

2) скасувати рішення відповідача від 12 березня 2018 року про відмову у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім’ї;

2) зобов'язати відповідача призначити та виплатити державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї відповідно до ст.3 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», починаючи з 01.03.2018.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач протиправно, всупереч Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000 №1768-ІІІ (далі – Закон №1768-ІІІ), відмовив у призначенні допомоги як малозабезпеченій сім’ї на її звернення від 01.03.2018 з тих підстав, що вона три місяці перед зверненням за такою допомогою не працювала. Зазначає, що вона дійсно у січні 2018 року три дні не була працевлаштована, оскільки звільнена була з попереднього місця роботи 31.12.2017, а працевлаштована на інше місце роботи 05.01.2018, однак, вважає, що це не є підставою для відмови у призначенні соціальної допомоги їй у розумінні ст.7 Закону №1768-ІІІ, оскільки у вказаному Законі не зазначено, що працездатна особа має відпрацювати три повні місяці, що передують дню звернення з заявою про призначення державної соціальної допомоги.

Ухвалою суду від 11.05.2018 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.06.2018 було призначено судове засідання у справі на 21.06.2018.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.22-23), виходячи з того, що в декларації позивача, яку подано разом з заявою, та трудовій книжці, було зазначено одночасно два джерела доходів (фізична особа-підприємець ОСОБА_3В та СУМДУ). На підставі поданих позивачем документів, Департаментом соціального захисту населення СМР було з’ясовано, що 31.12.2017 ОСОБА_1 звільнилась з посади у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та 05.01.2018 працевлаштувалася на інше місце роботи (відокремлена структурна група комплексу громадського харчування). У зв’язку з чим, посилаючись на статтю 7 Закону №1768-ІІІ та ч.1 п.10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 (далі – Порядок КМУ №250), стверджує, що підстав для призначення соціальної допомоги малозабезпеченій сім’ї у департаменту не було, оскільки позивач не перебувала у трудових відносинах протягом трьох місяців, які передують місяцю звернення за призначенням допомоги.

Вважає, що дії Департаменту соціального захисту населення СМР щодо відмови у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім’ї відповідають вимогам законодавства та просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що 01.03.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, до складу якої входять крім позивача її неповнолітні діти - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Дані обставини вбачаються з копії заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг (а.с.30), копії свідоцтв про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.8-9).

Крім того, позивачем до вказаної заяви було додано пакет документів, передбачених ст.4 Закону №1768-ІІІ, зокрема, документ, що посвідчує особу, довідку про склад сім’ї; декларацію про доходи та майно осіб, які входять до складу сім’ї, а також додано копію трудової книжки (а.с.5-6, 14,16-17,31).

12.03.2018 відповідачем було прийнято рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім’ї (а.с.12).

На свою заяву позивач отримала від відповідача лист від 18.04.2018 №С-336/12.06-31, яким її було повідомлено про те, що у наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім’ї відмовлено (а.с.11) з тих підстав, що ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах протягом трьох місяців, які передують місяцю звернення за призначенням допомоги.

Надаючи правову оцінку, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно абз.2 ст. 1 Закону №1768-ІІІ державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Відповідно до ст. 4 Закону №1768-ІІІ для надання державної соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

Згідно п.1, п.2, п.4 Порядку КМУ №250, цей Порядок визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям». Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. Соціальна допомога також може бути призначена і виплачена за місцем фактичного проживання уповноваженого представника сім'ї за умови подання довідки про неотримання такої допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 7 Закону №1768-ІІІ, державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що за призначенням державної соціальної допомоги ОСОБА_1 звернулась 01.03.2018, у період з 01.01.2018 по 04.01.2018 позивач не працювала, а тому вважається такою, що не працювала протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення. Однак, на переконання суду, відповідачем помилково розуміються норми чинного законодавства, оскільки як за приписами абзацу 2 ч.1 ст. 7 Закону №1768-ІІІ, так і п.10 Порядку КМУ №250 допомога не призначається, якщо особа не працює, не служить, не навчається за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги допомога, тобто в даному випадку йде мова саме про повні три місяці, що передують місяцю звернення, протягом яких особа не працювала. Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач повні три місяці, що передують місяцю звернення, не працювала. Натомість матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 П,Є. не була працевлаштована лише 3 дні - з 01.01.2018 (що за КЗпП України є святковим) по 04.01.2018, при чому з об’єктивних причин, що спростовує твердження відповідача того, що позивач не була працевлаштована протягом трьох місяців до 01.03.2018, при чому і на момент звернення - 01.03.2018 ОСОБА_1 була працевлаштована, що підтверджується, в тому числі доказами, дослідженими в судовому засіданні (а.с.13,15). Інші обставини, які б перешкоджали у наданні державної соціальної допомоги, відповідач суду не повідомив.

Відповідно до п.8 Порядку КМУ №250 соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням норм чинного законодавства, воно не може відповідати критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим, суд, враховуючи вимоги ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення, зобов'язавши відповідача призначити позивачу та виплатити державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї відповідно до ст.3 Закону №1768-ІІІ, починаючи з 01.03.2018.

Що ж стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача суд відмічає наступне. Обов'язковою ознакою рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Враховуючи вказане, приймаючи до уваги, що судом дано правову оцінку дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення оскаржуваного рішення, визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, відмовити.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила компенсувати судові витрати. Разом із тим, суд не вбачає підстав для здійснення розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, так як жодних судових витрат позивачем не було здійснено, від сплати судового збору позивач була звільнена ухвалою суду від 11.05.2018.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (40009, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (40035, Сумська область, м.Суми, вул.Харківська, буд.35, код ЄДРПОУ 26440890) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 12 березня 2018 року про відмову у наданні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім’ї.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї відповідно до ст.3 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", починаючи з 01.03.2018.

В задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26.06.2018.

Суддя І.Г. Шевченко