Рішення № 74936136, 19.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1459/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2018 в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду надійшла поштою позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач), подана та підписана представником ОСОБА_2 до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області) з вимогою зобов’язати відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Позов здано на пошту для надіслання до суду 11.04.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані так (а.с. 5-26):

10.10.1993 ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років, яка виплачувалась Львівським обласним військовим комісаріатом. 08.09.2000 ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю. Після виїзду йому з 2000 року було припинено виплату призначеної пенсії і станом на сьогодні ця пенсія не виплачується. Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009, яким були визнані неконституційними положення Закону, які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон, відновлено право громадян України, які постійно проживають за кордоном на отримання ними пенсійних виплат. 04.09.2017 позивач через представника звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про поновлення та виплату йому пенсії. 11.10.2017 листом від 05.10.2017 № 1596/Н-101/отримав відповідь, в якій відповідач відмовив йому у поновленні пенсії. Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом та відновленням порушених прав.

Ухвалою від 20.04.2018 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву (а.с. 147-157), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зокрема, в обгрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем не було дотримано порядок звернення до органу пенсійного фонду з відповідною заявою, а сама заява не відповідає встановленій формі; пенсійна справа ОСОБА_1 не була передана до ГУ ПФУ у Львівській області, а тому в останнього відсутня можливість щодо поновлення виплати пенсії позивачу; з приводу індексації пенсії зазначає, що індексація пенсій особам, які постійно проживають за межами України не проводиться. Представник позивача також пояснив, що чинним законодавством України не передбачено виплату пенсії громадянам за місцем постійного проживання за кордоном. Виплати пенсій громадянам, які перебувають за кордоном здійснюються виключно на підставі міжнародних договорів, укладених Україною з іншими державами. Оскільки, законодавцем не визначено порядок виплати пенсій громадянам, що проживають, зокрема, в Ізраїлі, поновлення її виплати ОСОБА_1 не є можливим.

Представник позивача подав відповідь на відзив ГУ ПФУ у Львівській області (а.с. 159-170), в якому навів свої міркування та спростував аргументи відповідача.

Ухвалою від 19.06.2018 суд залишив без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині зобов’язання ГУ ПФУ у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років за період з 07.10.2009 по 10.10.2017. В цій ухвалі суд встановив, що позивач з цим позовом через уповноваженого представника звернувся до суду 11.04.2018 (позов здано на пошту для надіслання до суду, а.с. 142), а отже відлік шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом слід розпочинати з 11.10.2017. Позивач просить суд зобов’язати відповідача поновити виплату пенсії з 07.10.2009. Суд констатував, що період з 07.10.2009 по 10.10.2017 знаходиться поза межами строку звернення до суду.

Суд на підставі частини п’ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами).

Суд з’ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Відповідно до свідоцтва про зміну прізвища, виданого 02.05.2010 Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 35).

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон PU097983, виданим 13.09.2016 із строком дії до 13.09.2026) (а.с.41).

ОСОБА_1 з 10.10.1993 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується посвідченням серії А №179442 від 05.11.1993, виданим Львівським обласним військовим комісаріатом (а.с. 61). Відповідно до довідки Львівського військового комісаріату від 02.08.2000 № ХВ-43484 позивач з 10.10.1993 по 01.08.2000 знаходився на обліку пенсіонерів Міністерства оборони України в Львівському обласному військовому комісаріаті і йому нараховувалась пенсія за вислугу років (а.с. 76).

ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю. Після виїзду йому з 2000 року було припинено виплату призначеної пенсії і станом на сьогодні ця пенсія не виплачується.

06.09.2017 позивач через представника звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 04.09.2017 вих. № 1443 про призначення/перерахунок пенсії, просив поновити виплату пенсії. До заяви представник позивача додав нотаріально завірені копії документів та оригінал апостильованої заяви про поновлення пенсії, що підписана особисто ОСОБА_1, підпис якого засвідчений нотаріально (а.с. 79-82).

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 05.10.2017 № 1596/Н-101/ надало позивачу відповідь, в якому повідомило, що ГУ ПФУ у Львівській області немає законних підстав поновити виплату пенсії, оскільки така призначалась Львівським обласним військовим комісаріатом, звідки матеріали пенсійної справи до ГУ ПФУ у Львівській області не надходили. В листі відповідач послався на підписану 28.09.2012 між Україною та державою Ізраїль Угоду про соціальне забезпечення, однак вказав що ця угода не ратифікована Верховною Радою України. Також в листі відповідач зазначив про необхідність подання заяви на поновлення виплати раніше призначеної пенсії пенсіонером або його законним представником особисто до органу, який призначає пенсію за місцем проживання, вказав, що до заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії не долучені документи про фактичне проживання позивача в межах України (а.с. 83-85).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі – Закон № 1058-ІV).

За визначенням наведеним в статті 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1058-ІV визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

У пункті 3.3 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1, далі – Порядок № 22-1). Відповідно до цього Порядку:

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім’ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім’ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5.);

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8.);

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22.);

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23);

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1.);

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов’язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3).

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

10.10.1993 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після виїзду ОСОБА_1 з України на постійне місце проживання до Ізраїлю виплата призначеної пенсії була припинена на підставі положення Закону, яке Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року визнано неконституційним. Отже, з дня набрання чинності цим Рішенням позивач має право на відновлення виплати йому пенсії, а компетентний державний орган – обов’язок відновити таку виплату.

Водночас, наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права. Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 24.04.2018 у справі № 127/15035/17 та від 12.06.2018 у справі № 577/50/17 зазначив, що спори, які виникають у цій категорії справ, повинні вирішуватись з урахуванням норм процесуального права у межах шестимісячного строку звернення до суду.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2017 уповноважений представник позивача на підставі довіреності подав до ГУ ПФУ у Львівській області заяву, з усіма необхідними документами, в якій позивач просив поновити виплату раніше призначеної йому пенсії.

Оцінюючи звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області (форму та зміст заяви, а також додані до заяви документи, як і ким подано: а.с.78-82) через призму вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 суд дійшов висновку, що ця заява оформлено відповідно до вимог закону, вона відповідає формі, встановленій додатком № 2 Порядку №22-1 та немає недоліків, що перешкоджали б її розгляду. Підпис заявника на заяві про призначення пенсії належить ОСОБА_1, особа якого посвідчена паспортом громадянина України для виїзду за кордон та засвідчена нотаріусом в Державі Ізраїль з проставленим апостилем. Суд зазначає, що пункти 1.1, 1.5 Порядку № 22-1 визначають можливість подання заява про поновлення виплати пенсії як особисто пенсіонером так і його уповноваженим представником.

При цьому згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Тому відповідач не вправі був вимагати від позивача подати додаткові документи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян» затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функції з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян (далі – Порядок № 1522).

В пункті 3 цієї постанови зазначено, що «... іншим органам, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передачу їх до 1 січня 2007 р. органам Пенсійного фонду України».

Пунктом 2) частини другої Порядку № 1522 органи Пенсійного фонду України приймають згідно із затвердженими графіками від органів, що здійснюють призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсійні справи, виплатні та інші документи, необхідні для виконання функцій з призначення і виплати пенсій.

Отже, саме до ГУ ПФУ у Львівській області перейшли повноваження із виплати пенсії відповідній категорії пенсіонерів (особам, звільненим з військової служби).

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 затверджено Положення про головні управління пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з підпунктом 5) пункту 4 цього Положення Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Відповідно до підпункту 2) пункту 6 цього Положення Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб – підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Отже, законодавець поклав на відповідача обов'язок витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

ГУ ПФУ у Львівській області, отримавши заяву представника позивача та виявивши, що його пенсійна справа фактично не передана, повинно було витребувати у Львівського обласного військового комісаріату пенсійну справу ОСОБА_3 та прийняти рішення про поновлення виплати йому пенсії. Відповідач свого обов’язку не виконав, а натомість безпідставно відмовив позивачу у поновлення пенсії.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що конституційне право ОСОБА_1 на отримання пенсії слід відновити, шляхом зобов’язання ГУ ПФУ у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії в межах передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 11.10.2017, оскільки позов подано до суду 11.04.2018 (здано на пошту для надіслання до суду).

Позивач просить зобов’язати ГУ ПФУ у Львівській області провести поновлення та виплату пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, посилаючись на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та Закон України «Про індексацію грошових коштів населення». З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена у зв’язку з його виїздом за кордон, а тому не здійснювалось нарахування пенсії, відповідно, не було і не могло бути затримок виплати не нарахованих доходів. Тому суд не вбачає підстав для проведення компенсації втрати частини доходів за цих обставин.

Згідно з статтею 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Частиною 2 статті 62 цього Закону визначено, пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Суд вважає вимогу позивача про зобов’язання відповідача здійснити індексацію пенсії передчасною, оскільки відповідач ще не здійснив поновлення та перерахунок пенсії ОСОБА_1 Відтак, відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить її індексацію самостійно, як того вимагає Закон.

З огляду на наведені вище висновки суду позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Позивач не надав суду доказів понесення інших судових витрат, тому суд не має підстав для прийняття рішення про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 19-20, 90, 139, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, 372, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (Ізраїль, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 11.10.2017 з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 (Ізраїль, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 41 (сорок одну) гривню 45 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2018.

Суддя Москаль Р.М.