Постанова № 7493521, 11.01.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

11.01.10                                                                                           Справа № 29/61

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

за участю представників сторін:

від позивача - з»явився

від відповідача - не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ»Волинська продуктова компанія»

на рішення господарського суду Волинської області від 07.10.09

у справі № 01/128-38

за позовом – ТзОВ»ЧІБО Україна»

до відповідача –ТзОВ»Волинська продуктова компанія»

про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.10.09

у справі № 01/128-38, позов ТзОВ»ЧІБО Україна» задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська продуктова компанія" (м. Луцьк, вул 8-го Березня, 1/18, р/р 260050186546 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Луцьк, МФО 303547, код ЄДРПОУ 3065280) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІБО Україна" (м. Київ, вул. Михайлівська, 22Б, офіс 36, р/р 26005010003722 в Філії Уніккредит Банк ТзОВ м. Київ, МФО 300744, код ЄДРПОУ 35255240) 341 232 грн. 03 коп. заборгованості, 12 564 грн. 82 коп. пені, 11 150 грн. 58 коп. збитків, завданих інфляцією, 5 148 грн. 51 коп. Процентів річних, а всього 370095,94 грв.; 3701,32 грв. державного мита, 220,42 грв. витрат на оплату інформаційно- технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення пені, інфляційних та річних та прийняти нове, яким стягнути з позивача 5732,70 грв. пені та 839,43 процентів річних. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Тобто апелянт визнає основну суму заборгованості по поставці товару, лише оспорює нараховану суму пені та річних відсотків.

В судове засідання явку представника, апелянт не забезпечив.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

10.07.2008р. між сторонами у справі було укладено контракт поставки №32д, згідно з п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю каву смажену та розчинну під торгівельними марками «ТСІВО»та «Давідоф»в обумовлений сторонами строк, а покупець зобов'язується своєчасно та належним чином прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 6.5, 6.6 ст. 6 контракту поставки №32д від 10.07.2008р. передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах відстрочення платежу на 40 календарних днів з дати виписки видаткової накладної на партію товару, в безготівковій формі. Дострокова, попередня оплата та оплата партії товару частинами в межах встановленого строку для повної оплати - допускається.

Покупець сплачує вартість товару на підставі та по цінах, вказаних в належним чином оформлених видаткових накладних на кожну партію товару.

На виконання умов контракту поставки № 32д від 10.07.2008р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 383 820 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000201 від 12.08.2008р., № РН-0000232 від 18.08.2008р., №РН-0000254 від 26.08.2008р., № РН-0000391 від 1.09.2008р., № РН-0000478 від 8.09.2008р., № РН-0000549 від 15.09.2008р., № РН-0000638 від 22.09.2008р., № РН-0000714 від 29.09.2008р.

Відповідач оплату товару провів частково -на суму 40 000 грн.

Відповідачем було повернуто позивачу товару на загальну суму 2 587,97 грн., що підтверджується видатковими накладними на повернення товару № ВН-0000146 від 18.12.2008р., № ВН-0000147 від 18.12.2008р., № ВН-0000148 від 18.12.2008р., № ВН-0000149 від 18.12.2008р., що зараховано позивачем як часткове погашення заборгованості.

Тобто, заборгованість відповідача становить 341 232,03 грн. Доказів, оплати заборгованості відповідач суду не подав.

5.08.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з розрахунком штрафних санкцій № 04/08/09-ю з вимогою погасити заборгованість, проте відповідач боргу не оплатив, відповіді на претензію не надав.

Як зазначив представник позивача, 10.08.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 04/08/09-ю з проханням підписати акт звірки взаєморозрахунків. Відповідач акту звірки не підписав, відповіді на лист не надав.

14.08.2009р. відповідачу було направлено вимогу № 05/08/09-ю про погашення дебіторської заборгованості протягом 7-ми днів, але відповідач кошти не перерахував, відповіді на вимогу не надав.

Згідно із ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на вище встановлене, позовна вимога про стягнення з відповідача 341 232,03 грн. заборгованості підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.І ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару, встановлених п. 6.5 ст. 6 контракту поставки №32д від 10.07.2008р., з нього відповідно ст.625 Цивільного кодексу України слід стягнути 11 150,58 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень - червень 2009р., 5 148,51 грн. процентів річних за період з 14.03.2009р. по 14.09.2009р.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки доказів на підтвердження внесення змін до контракту поставки №32д від 10.07.2008р. в частині розрахунків за товар відповідачем не подано, тому посилання відповідача на те, що сам позивач в особі Генерального директора ТзОВ «Чібо Україна»листами від 9.10.2008р. та 30.12.2008р. просив не здійснювати оплату за поставлені товари.

Разом з цим як встановлено судом, ТзОВ "ЧІБО Україна" повідомляло всіх контрагентів, в т.ч. ТзОВ "Волинська продуктова компанія", лише про зміну платіжних реквізитів (лист від 15.04.2009р.) та скрутний фінансовий стан товариства (лист від 9.10.2008р.) і не висловлювало заперечень щодо оплати за поставлені товари.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в п.9.2. контракту поставки №32д від 10.07.2008р. покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

Як вбачається з розрахунку (а.с.П) 38 729,83 грн. пені позивачем нараховано за період з 14.03.2009р. по 14.09.2009р. від кінцевої суми заборгованості та виходячи з того розрахунку, що відповідно до п.9.2. контракту строк для оплати відповідачем товару настав 8.11.2008р. Проте з огляду на положення п.6 ст.232 ГК України, враховуючи те, що зобов'язання по оплаті мало бути виконано відповідачем 8.11.2008р., вимога про стягнення пені обгрунтована лише за період з 14.03.2009о. по 8.05.2009р. в розмірі 12 564,82 грн., виходячи з розрахунку: 341 232,03 х2х 12%: 365x56. В позові про стягнення 26165,01 грн. пені (38 729,83 - 12564,82) за період з 9.05.2009р. по 14.09.2009р. слід відмовити.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Рішення господарського суду Волинської області від 07.10.09 у справі № 01/128-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Волинської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк