Рішення № 74933088, 25.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 р. № 814/930/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРУН", вул. Погранична, 29-в, оф. 707, м. Миколаїв, 54002

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання неправомірними дій, скасування наказу від 15.11.2017 р. № 2089, податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 р. № 00050211405,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарун" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання неправомірними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, скасування Наказу «Про проведення перевірки» від 15.11.2017 р. № 2089, скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 р. № 00050211405.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою для призначення та проведення перевірки стала Ухвала слідчого судді від 25.10.2017 р., яка в подальшому була скасована в апеляційному порядку. Відповідач порушив строк проведення перевірки, тобто здійснив перевірку поза межами 15-ти денного терміну з дня отримання Ухвали суду, як було зазначено судом. Окрім того , Відповідач, вийшов за межі визначених судом питань перевірки. Досліджені при перевірці господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами, наданими під час перевірки та мали реальний характер. В акті перевірки наведено лише припущення про допущення контрагентами позивача порушення податкового законодавства, однак невиконання контрагентами приписів закону не може бути підставою для відповідальності позивача. Відсутність товарно-транспортних накладних не підтверджує безтоварність операції з поставки товару, а сертифікати якості взагалі не є документами первинного податкового чи бухгалтерського обліку, які впливають на правильність або на право формування податкового кредиту. Товарно-транспортні накладні та сертифікати якості товару були надані відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки, однак до уваги не були взяті. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуваний Наказ про проведення перевірки належить скасуванню, оскільки скасовані підстави (Ухвала слідчого судді) для його винесення; дії Відповідача щодо проведення перевірки є протиправними , оскільки вчиненні поза межі строків зазначених в Ухвалі слідчого судді; податкове повідомлення-рішення належить скасуванню оскільки скасовані підстави для проведення перевірки, а виявлені під час проведення перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи. не відповідають нормам законодавства.

16.05.2018 р. відповідач подав відзив на позов (а. с. 160-167), де вказав, що оскаржуваний наказ «Про проведення перевірки» видано на підставі ухвали слідчого судді від 25.10.2017року. Оскільки ухвала суду від 25.10.2017 року містила описку, позивач вчасно не розпочав проведення перевірки. Ухвала про виправлення описки отримана відповідачем 06.11.2017 р., у зв’язку з чим оскаржуваний наказ видано 15.11.2017 р. Копію наказу вручено, а направлення пред’явлено для ознайомлення директору товариства. Таким чином, відповідач провів перевірку позивача з дотриманням вимог податкового законодавства. Ухвала слідчого судді набрала законної сили та була обов’язковою для виконання під час призначення та проведення перевірки позивача. Результати проведеної позапланової перевірки свідчать про формальне оформлення первинних документів та необґрунтоване формування податкового кредиту по контрагентам ТОВ "Укргрупкомерц", ТОВ "Дорнес", ТОВ "Трейдингова компанія "Спецсплав". Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

18.06.2018 р. представники сторін подали клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та прийняття рішення без їх участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25.10.2017 р. надано дозвіл на проведення працівниками Головного управління ДФС у Миколаївській області виїзної документальної позапланової податкової перевірки позивача, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених законом податків і зборів, зокрема, і під час виконання договірних зобов’язань із ТОВ "Трейдингова компанія "Спецсплав" на поставку виробів – кругів АК6 ф140 за період з 01.04.2017 р. по 31.12.2016 р. Ухвалою від 02.11.2017 р. (отримана відповідачем 06.11.2017 р.) виправлено описку в резолютивній частині ухвали від 25.10.2017 р. щодо періоду, охопленого перевіркою, а саме: з 01.04.2016 р. по 31.12.2016 р. (а. с. 178-180).

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2017 р. ухвалу слідчого судді від 25.10.2017 р. скасовано (а. с. 62-67).

15.11.2017 р. відповідачем видано наказ № 2089 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Трейдингова компанія "Спецсплав" (а. с. 17). Одночасно відповідач направив на адресу позивача запит про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам із ТОВ "Трейдингова компанія "Спецсплав" (а. с. 170-171).

21.11.2017 р. відповідач направив позивачу запити про надання документів по взаємовідносинам із ТОВ "Дорнес", ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "Укргрупкомерц" (а. с. 172-175).

З 15.11.2017 р. по 21.11.2017 р. спеціалістами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої оформлені актом від 28.11.2017 р. № 1697/14-29-14-10/37386100 (а. с. 18-46). Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за травень 2016 р. на суму 179773,00 грн.

Не врахувавши заперечення на акт перевірки, подані позивачем 08.12.2017 р. (а. с. 47-48), відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 р. № 00050211405 на суму 179773,00 грн за податковими зобов’язаннями та 44943,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 49-50). Згідно наданого відповідачем розрахунку в розрізі контрагентів, податкові зобов’язання нараховані по постачальникам ТОВ "Укргрупкомерц" і ТОВ "Дорнес" (а. с. 181).

Подана позивачем скарга на податкове повідомлення-рішення залишена Державною фіскальною службою України без задоволення (а. с. 51-61).

Вирішуючи вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування наказу від 15.11.2017 р. № 2089, суд виходить з того, що єдиною підставою для призначення перевірки позивача була ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25.10.2017 р. Станом на час розгляду справи вказану ухвалу скасовано.

Згідно з п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України однією з підстав проведення документальної позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного ними відповідно до закону. Саме на вказану підставу посилається відповідач у наказі від 15.11.2017 р. № 2089.

Таким чином, без ухвали слідчого судді відповідач не ініціював би проведення перевірки позивача.

У постанові від 27.01.2015 р. по справі № 21-425а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що невиконання вимог ПК України (в частині підстав для призначення перевірки) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Суд погоджується з позицією відповідача в частині того, що на момент призначення та проведення перевірки підстава для її призначення та проведення існувала, оскільки ухвала слідчого судді набрала законної сили та підлягала обов’язковому виконанню. Отже, відповідач не знав і не міг знати про скасування в майбутньому підстав для призначення перевірки- Ухвали слідчого судді від 25.10.2017 року. Відтак, дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки позивача, а також винесення наказу від 15.11.2017 р. № 2089 були правомірними. Крім того, оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, шляхом проведення позапланової перевірки. Виходячи з завдань адміністративного судочинства, передбачених ст. 2 КАС України, судовому захисту підлягають порушені суб’єктом владних повноважень права. Наказ відповідача від 15.11.2017 р. № 2089 про призначення перевірки жодним чином не порушує права позивача на час розгляду справи та не може призвести до порушення прав у майбутньому. Таким чином, у частині визнання неправомірними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, скасування наказу від 15.11.2017 р. № 2089 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас, суд зауважує, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Ухвала слідчого судді від 25.10.2017 року була скасована Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2017 року. Податкове рішення повідомлення прийнято 19.12.2017 року, тобто після скасування Ухвали яка стала підставою для проведення перевірки. Позивач оскаржував податкове рішення повідомлення в адміністративному порядку до ДФС України, звертаючи увагу контролюючого орану на скасування Ухвали слідчого судді від 25.10.2017 року. Однак ДФС України не прийняло ці обставини до уваги, та при винесенні ППР Відповідач вказану обставину не врахував. Саме лише це вже є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, однак одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з’ясування всіх обставин справи, у зв’язку з чим суд досліджує законність оскаржуваного рішення не лише з точки зору процедури його прийняття, а й по суті виявлених порушень ПК України.

Так, 04.05.2016 р. позивач уклав із ТОВ "Укргрупкомерц" договір купівлі-продажу № 04/05-2016, за умовами якого придбав промислові товари (а. с. 68-69). Сторонами складено та підписано видаткові, податкові й товарно-транспортні накладні (а. с. 70-80).

04.05.2016 р. позивачем також укладено договір поставки з ТОВ "Дорнес" № 04/05-2016, за умовами якого придбано товар (а. с. 81). Сторонами складено та підписано видаткову, податкову й товарно-транспортну накладну (а. с. 82-84).

На придбаний у ТОВ "Укргрупкомерц" і ТОВ "Дорнес" товар позивач отримав сертифікати якості (а. с. 85-107), які надав відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки. Товар прийнято позивачем на облік у складських приміщеннях, що підтверджується відомістю по рахунку 281 "Товари на складі" (а. с. 108). Складські приміщення позивач орендує у ПрАТ "НП "Судокомплект" на підставі договору від 01.01.2016 р. № 2 з додатковою угодою від 01.01.2017 р. (а. с. 109-112).

Розрахунки з контрагентами позивач проводив у безготівковій формі, про що свідчить банківська виписка по рахунку (а. с. 114-116). Товар реалізовувався різним контрагентам-покупцям частинами (а. с. 117-143).

Висновки акту перевірки по ТОВ "Укргрупкомерц" мотивовані наступним:

- відсутні наказ та інші документи щодо відрядження директора до м. Біла Церква, що є місцем укладення договору;

- відсутні записи про номер, серію довіреностей у видаткових накладних;

- не надано журнал реєстрації довіреностей, сертифікати якості, якісні посвідчення імпортованих товарів, приймальні акти оприбуткування товару, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, документи щодо повноважень особи, яка отримувала товар;

- встановлено обрив ланцюга постачання;

- отримано податкову інформацію про непідтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Укргрупкомерц".

Викладене стало підставою для висновку про нереальність реалізації товару від ТОВ "Укргрупкомерц" до позивача. Аналогічні мотиви викладені й по ТОВ "Дорнес".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивач надав суду докази реальності господарських операцій з контрагентами-постачальниками. Первинні документи оформлені належним чином та підтверджують фактичних рух товарів та послуг від контрагентів-постачальників до позивача. Позивач не зобов’язаний та взагалі позбавлений можливості перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства, а тим більше по ланцюгу постачання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Укргрупкомерц" і ТОВ "Дорнес". При цьому, відповідач взагалі не мав підстав для проведення перевірки взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами, оскільки в ухвалі слідчого судді від 25.10.2017 р. дозвіл на перевірку надавався лише по контрагенту ТОВ "Трейдингова компанія "Спецсплав". Відповідач не навів суду підстав, з яких позивачу 21.11.2017 р. було надіслано запити про надання документів по контрагентам ТОВ "Укргрупкомерц" і ТОВ "Дорнес".

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність своїх висновків, з огляду на що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 р. № 00050211405 слід задовольнити.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору в сумі 5132,74 грн, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 3370,74 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 19.12.2017 р. № 00050211405.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у розмірі 3370,74 грн (три тисячі триста сімдесят грн 74 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарун" (ідентифікаційний код 37386100).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 25.06.2018 р.

Суддя Н.В. Лісовська