Ухвала суду № 74932933, 19.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/1459/18

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

19 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

17.04.2018 в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду надійшла поштою позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач), подана та підписана представником ОСОБА_2 до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) з вимогою зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Позов здано на пошту для надіслання до суду 11.04.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив таке (а.с. 5-26):

ОСОБА_1 є громадянином України. 10.10.1993 йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

08.09.2000 ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю. Після виїзду йому з 2000 року було припинено виплату призначеної пенсії і станом на сьогодні ця пенсія не виплачується.

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009, яким були визнані неконституційними положення Закону, які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон, відновлено право громадян України, які постійно проживають за кордоном на отримання ними пенсійних виплат.

04.09.2017 позивач через представника звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про поновлення та виплату йому пенсії.

11.10.2017 отримав лист ГУ ПФУ у Львівській області від 05.10.2017 № 1596/Н-101/, відповідно до якого відповідач відмовив йому у поновленні пенсії. Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернув до суду з адміністративним позовом.

Відповідач позов заперечує повністю, мотиви викладені в письмовому відзиві на позовну заяву від 09.04.2018 (а.с.147-157). Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити. У своїх запереченнях, зокрема, покликається на те, що наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 не позбавляє обов'язку позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду у разі звернення до суду за захистом своїх прав. Вважає, що сам по собі факт звернення позивача із заявою до територіального фонду Пенсійного фонду України не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказує, що ця дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Зазначає, що позивач порушив визначений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, вважає, що позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 08.10.2017 підлягають залишенню без розгляду.

Представник позивача на відзив ГУ ПФУ у Львівській області подав відповідь (а.с. 159-170), в якій виклав свої аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Зокрема, представник позивача вважає необґрунтованим твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з огляду на таке. Листом № 1596/Н-101/ від 05.10.2017 відповідач відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії. Відтак, на переконання представника позивача, про порушення свого права вільно володіти належними йому пенсійними виплатами позивач дізнався 11.10.2017, коли отримав цей лист. Вважає, що норми статті 122 КАС України встановлюють строки звернення до адміністративного суду і не регламентують порядок діяльності суб'єкта владних повноважень при призначенні, поновленні, нарахування та здійсненні виплат. Стверджує, що поданий 09.04.2018 адміністративний позов заявлений з дотриманням шестимісячного строку звернення до суду.

Щодо питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом суд керується такими міркуваннями:

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1058-ІV визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009. Отже, з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. Відтак, саме з цього часу відповідач повинен відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права. Після прийняття та опублікування Рішення №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року та невідновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 24.04.2018 у справі № 127/15035/17 та від 12.06.2018 у справі № 577/50/17 зазначив, що спори, які виникають у цій категорії справ, повинні вирішуватись з урахуванням норм процесуального права у межах шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як з'ясував суд, із заявою № 1443 від 04.09.2017 про поновлення та виплату пенсії позивач через уповноваженого представника до ГУ ПФУ у Львівській області звернувся 06.09.2017 за вх. № 1596/11-20 (а.с. 80). Лист ГУ ПФУ у Львівській області від 05.10.2017 № 1596/Н-101/, відповідно до якого відповідач відмовив позивачу у поновленні пенсії позивач отримав 06.10.2017 (а.с. 86).

Позивач звернувся до суду з цим позовом через уповноваженого представника 11.04.2018 (позов здано на пошту для надіслання до суду, а.с. 142), а отже - в межах шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом лежить період починаючи з 11.10.2017. Позивач просить суд зобов'язати відповідача поновити йому виплату пенсії з 07.10.2009. Таким чином, період з 07.10.2009 по 10.10.2017 знаходиться поза межами строку звернення до суду.

При цьому, той факт, що із заявою про поновлення пенсії позивач через уповноваженого представника до ГУ ПФУ у Львівській області звернувся 06.09.2017 не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення прав. З цієї дати (06.09.2017) позивач вчинив активні дії щодо поновлення свого права на отримання пенсії і ця дата ніяк не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Така позиція суду узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду України (постанови від 08.12.2015 № 21-5653а15, від 08.06.2016 № 505/2135/14-а).

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років за період з 07.10.2009 по 10.10.2017 (крайньої дати шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом) підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 294, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років за період з 07.10.2009 по 10.10.2017.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

Повний текст ухвали складено 25.06.2018.

Суддя Москаль Р.М.