Ухвала суду № 74932702, 25.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником

25 червня 2018 року СєвєродонецькСправа № ЗВ/812/27/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф-42, виданої 02.07.2013 Управлінням Пенсійного фонду України у Білокуракинському районі Луганської області, про стягнення недоїмки у сумі 826,59 грн з ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф-42, виданої 02.07.2013 Управлінням Пенсійного фонду України у Білокуракинському районі Луганської області, про стягнення недоїмки у сумі 826,59 грн з ОСОБА_1.

В обґрунтування заяви зазначено, що 01.02.2016 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції у Луганській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40382572 на підставі вимоги № Ф-42 виданій 02.07.2013 про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі 826,59 грн на користь Управління Пенсійного фонду в Білокуракинському районі Луганської області.

Вищезазначена вимога знаходиться на примусовому виконанні у Луганському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ в Луганській області та даний час вимогу не виконано, заборгованість повністю не погашена.

11.08.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи від 04.07.2013 №406-VІІ (далі - Закон), яким врегульовано питання щодо передачі функцій адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

Зазначеним Законом внесено зміни в ряд нормативно - правових актів, зокрема і в Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні, який набрав чинності 01 січня 2017 року, внесені зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, зазначеним Законом внесені зміни до статті 19-1, доповнено кодекс статтями 19-2 і 19-3, пункт 41.1 статті 41 викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючим органом є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу,здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Отже, з 01 січня 2017 року відповідно до внесених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні змін до Податкового кодексу України функція з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюється органами Державної фіскальної служби України обласного рівня і у спірних правовідносинах належним стягувачем повинне бути Головне управління ДФС у Луганській області.

Отже, функції з адміністрування єдиного внеску були передані від органів Пенсійного фонду органам Міністерства доходів і зборів, відповідно в спірних відносинах належним стягувачем повинно бути Головне управління ДФС у Луганській області, яке фактично є правонаступником Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області)

На підставі вищевикладеного заявник просив замінити сторону виконавчого провадження ВП № 40382572, а саме стягувача у справі № ЗВ/812/27/18 з управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на правонаступника – Головне управління ДФС у Луганській області.

Згідно з частиною другою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Представник заявника в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, надав клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника управління (а.с. 24).

Представник боржника у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

02 липня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф 52 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 826,59 грн (а.с. 8).

Постановою державного виконавця від 02.01.2016 відновлено виконавче провадження ВП № 40382572 з примусового виконання вимоги від 02.07.2013 № Ф 42 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 826,59 грн (а.с. 9).

Згідно інформації, зазначеній в Акті передачі даних з карток особових рахунків платників єдиного внеску, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесеня змін до деяких законодавчих вктів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» Пенсійний фонд України передав, а Міністерство доходів і зборів отримало сальдо розрахунків платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині недоїмки, штрафів, пені та авансових платежів/переплат, інформацію з карток особових рахунків платників, серед яких зокрема зазначений і ОСОБА_1 Передачу даних здійснено станом на 01 жовтня 2013 року на цетральному рівні в електронному вигляді (а.с. 10-12).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області та утворено Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, який визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів, орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять:

у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Білокуракинське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зареєстроване 30.03.2017 як юридична особа (а.с. 25-26).

Отже, судом встановлено, що Білокуракинське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області є правонаступником реорганізованого управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області.

Актом приймання - передачі заборгованості від 30.03.2017 здійснено прийом - передачу заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на облік Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (а.с. 13).

В реєстрі заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено страхувальників, серед яких зокрема зазначео і ОСОБА_1 (а.с. 14).

11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України від 04.07.2013 № 406-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (далі - Закон № 406), яким було врегульоване питання щодо передачі функцій адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону № 406 встановлено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Законом № 406 внесено зміни в ряд нормативно-правових актів, зокрема і в Закон України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до положень частини другої статті 12 Закону № 2464 (з урахуванням змін, внесених Законом № 406) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до положень Закону № 406 та Закону № 2464, у взаємозв’язку з постановами Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» та від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», слідує, що станом на теперішній час функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування належать Державній фіскальній службі України та її територіальним органам, як правонаступникам реорганізованого шляхом перетворення Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності 01.01.2017, внесені зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, зазначеним Законом внесені зміни до статті 19-1, доповнено кодекс статтями 19-2 і 19-3, пункт 41.1 статті 41 викладено в новій редакції.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Державні податкові інспекції згідно зі статтею 19-3 Податкового кодексу України здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Таким чином, до функцій Головного управління ДФС у Луганській області відповідно до внесених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні змін до Податкового кодексу України входить функція з погашення податкового боргу», стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

01 січня 2017 року відповідно до внесених Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні змін до Податкового кодексу України функція з погашення податкового боргу», стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюється органами Державної фіскальної служби України обласного рівня та вище і у спірних правовідносинах належним стягувачем повинне бути Головне управління ДФС у Луганській області.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною п’ятою статті 15 Закону № 1404 визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд враховує, що чинним законодавством не визначено юрисдикцію та предметну підсудність заяв про заміну сторони виконавчого провадження при виконанні вимоги територіального органу Пенсійного фону України про сплату боргу, яка є виконавчим документом.

Разом з тим, частиною другою статті 74 Закону № 1404 визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 187 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що чинним законодавством не встановлено іншого порядку заміни сторони виконавчого провадження при виконанні рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами, суд дійшов висновку, що вирішення таких питань належить до юрисдикції адміністративного суду.

Аналогічну за змістом правову позицію (щодо належності розгляду справ про заміну сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса) висловлено Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2015 року по справі № 6-2391ц15.

Частиною п’ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне здійснити заміну сторони виконавчого провадження - стягувача, з управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на Головне управління ДФС у Луганській області.

Керуючись статтями 3, 15, 241, 243, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф-42, виданої 02.07.2013 управлінням Пенсійного фонду України у Білокуракинському районі Луганської області, про стягнення недоїмки у сумі 826,59 грн з ОСОБА_1 задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання вимоги про сплату недоїмки № Ф-42, виданої 02.07.2013 Управлінням Пенсійного фонду України у Білокуракинському районі Луганської області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 826,59 грн, з Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_2