Постанова № 7493192, 23.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2009 № 33/151

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гарник Л.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Богдан А.М., дов. № 020 від 11.12.2009 року

від відповідача - Приходько Я.В., дов. № 14 від 03.06.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2009

у справі № 33/151 (суддя

за позовом ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

третя особа позивача

третя особа відповідача ОСОБА_3

про стягнення 10754,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року у справі № 33/151 позов Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (далі - позивач) до Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” (далі відповідач) про стягнення 10 754, 05 грн. задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто 9 788, 60 грн. основного боргу, пеню в розмірі 965, 45 грн., державне мито у розмірі 107, 54 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що не погоджується із сумою страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки під час звірки акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) № 1001 від 29.08.2007 року, звіту № 1001 від 06.09.2007 року, калькуляції проведених СПД ОСОБА_4 було встановлено наступні протиріччя боковина та бампер автомобіля “Nissan Almera” підлягали ремонту, а не заміні, аа лючок горловини паливного баку взагалі не було віднесено до переліку пошкоджених деталей. За таких обставин, апелянт вважає, що розмір відшкодування, який підлягає до сплати складає 7 447, 56 грн. (за вирахуванням вартості заміни бамперу, боковини та лючка горловини паливного баку).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.12.2009 року.

В судове засідання 23.12.2009 року з'явились представники позивача та відповідача. Третя особа в судове засідання не зявилась, про причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 10 754,05 грн. (9 788, 60 грн. сума страхового відшкодування, 965, 45 грн. пеня). Свої позовні вимоги в суді першої інстанції позивач обґрунтовував тим, що 23.04.2007 року між ним та ОСОБА_5 був укладений договір страхування транспортних засобів № V1.6.02807, предметом якого є страхування автомобіля “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2007 року в м. Києві на Московському мосту трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля “DAF”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Як вбачається з Постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2007 року у справі №3-172772/07, ОСОБА_3 21 серпня 2007 року о 10:35 год. по пр. Ватутіна в м. Києві керуючи автомобілем “DAF” НОМЕР_2 при перестроюванні та зміні напрямку руху здійснив зіткнення з автомобілем Нісан д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5Б, чим заподіяв матеріальні збитки.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2007 року у справі №3-172772/07 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_5 у Відкритому акціонерному товаристві “Страхова компанія “ПЗУ Україна” на підставі договору страхування серія V1.6 №02807 від 23.04.2007 року.

Відповідно до п.4 договору страхування серія V1.6 №02807 від 23.04.2007 року, застрахованим транспортним засобом є “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з п.2 договору страхування серія V1.6 №02807 від 23.04.2007 року вигодонабувачем є радянське відділення КМФ АКБ “Укрсоцбанк”.

Відповідно до звіту № 1001 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 06.09.2007 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, становить 11 602,66 грн.

Як вбачається зі страхового акта № V1.6.02807.L02.01 від 13.09.2007 року позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 7 986,38 грн., а страховим актом № V1.6.02807.L02.03 від 09.01.2008 року позивач здійснив доплату страхового відшкодування в розмірі 2 312,22 грн.

Таким чином, позивач виплатив вигодонабувачу страхове відшкодування в розмірі 10 298,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №22726 та №31270 від 14.01.2008 року.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми 10 298,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб “DAF”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_3.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Оскільки вина особи, яка керувала автомобілем “DAF”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та який перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір (поліс) № ВВ/0737597 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ЗАТ “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу “DAF”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500грн., франшиза 510 грн.

Позивач звернувся до ОСОБА_3 з регресною вимогою № 28163/Ф-05/ДППР від 27.05.2008 року щодо сплати суми франшизи в розмірі 510 грн., яка була ним сплачена 27.05.2008 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №11534700 від 19.06.2008 року.

Також, позивач звернувся до ЗАТ “УАСК “Авіоніка” з регресною вимогою № 28163-05/ДППР від 27.05.2008 року, яка була отримана останнім 29.06.2009 року, щодо виплати останнім суми страхового відшкодування в розмірі 9 788,60 грн. у звязку з тим, що цивільна відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу “DAF”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у відповідача. До вказаного листа були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана претензія була отримана відповідачем, що не заперечувалось відповідачем.

Проте, відповідачем вказану претензію залишено без реагування, суму страхового відшкодування не виплачено.

Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9 788, 60 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено той факт, що шкоду транспортному засобу “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

При цьому, заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо розміру страхового відшкодування, який підлягає стягненню, колегією суддів відхиляються як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме, звітом № 1001 від 06.09.2007 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, актом огляду транспортного засобу (дефектної відомості) № 1001 від 29.08.2007 року, актом огляду транспортного засобу, актом виконаних робіт та наданих послуг тощо.

До того ж, як встановлено в оскаржуваному рішенні та вбачається з протоколу судового засідання від 15.09.2009 року, представник відповідача заперечував позовні вимоги саме в частині стягнення з останнього пені, визнаючи позов в частині основного боргу.

Судом першої інстанції було також задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 965,45 грн., проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 965,45 грн. на підставі п.37.2 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідно до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Зазначеним пунктом статті Закону передбачено стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування особі, яка має право на отримання такого відшкодування. В даному ж випадку позивач звернувся до з регресними вимогами щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позовних вимог судові (господарські) витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають перерозподілу пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року у справі № 33/151 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року у справі № 33/151 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка”(01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 29-Б, р/р 26507010023651 в Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 21637150) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”(04053, м. Київ, вул. Артема, 40; р/р 26503030305735 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) суму основного боргу в розмірі 9 788 (девять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 60 коп., державне мито у розмірі 97, 89 грн. та 107, 40 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

3.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4.Матеріали справи № 33/151 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

28.12.09 (відправлено)