Постанова № 74930687, 26.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа№ 910/17582/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: не з"явились

від відповідача- 1: Видюк Д.В. довіреність № 355 від 17.01.2018р.

від відповідача - 2: не з"явились

від третьої особи - 1: не з"явились

від третьої особи - 2: не з"явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018р.

у справі № 910/17582/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ"

до 1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

"Приватбанк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком 2001"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Національний банк України

2 . Національне антикорупційне бюро України

про визнання права

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком 2001" (далі - відповідач-2) про:

- визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком 2001" сплати суми боргу за кредитними договорами від 28.10.2013 № 4И13698И, від 31.10.2013 № 4И13690И, від 21.01.2014 № 4И14023Д, від 17.02.2014 № 4И14167И, від 21.10.2014 № 4И14330И, а саме за кредит та відсотки за користування кредитами на загальну суму 169 036 588,43 грн., які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" за Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком 2001";

- визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком 2001" сплати суми боргу за кредитними договорами від 28.10.2013 № 4И13698И, від 31.10.2013 № 4И13690И, від 21.01.2014 № 4И14023Д, від 17.02.2014 № 4И14167И, від 21.10.2014 № 4И14330И в розмірі 169 036 588,43 грн., які були сплачені Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком 2001".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 були укладені кредитні договори, в забезпечення виконання між відповідачем-1 та позивачем укладено Договір поруки. Позивач, як поручитель, виконав обов'язок відповідача-2 перед відповідачем-1 за кредитними договорами, а саме погасив заборгованість, у зв'язку з чим до нього перейшло право вимоги до відповідача-2. Проте, відповідачі не визнають факт виконання позивачем зобов'язання та факт переходу до позивача права вимоги до відповідача-2. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2018р. у справі № 910/17582/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018р. у справі № 910/17582/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 р. у справі № 910/17582/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом сплати судового збору.

06.06.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" надійшла заява про доручення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 988 від 01.06.2018 р. на суму 4 800 грн. 00 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018р. у справі № 910/17582/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018р. у справі № 910/17582/17 та призначено до розгляду на 26.06.2018р.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Встановлено, що в судове засідання 26.06.2018р. представник позивача, відповідача-2 та третьої особи-1,2 в судове засідання не з'явилися. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача, відповідача-2 та третьої особи-1,2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4И13689И/П, умовами якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком 2001" (боржник) своїх зобов'язань за:

- Кредитним договором від 28.10.2013 року № 4И13689И/П (далі кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

- Кредитним договором від 31.10.2013 року № 4И13690И/П (далі кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

- Кредитним договором від 21.01.2014 року № 4И14023Д (далі кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;

- Кредитним договором від 17.02.2014 року № 4И14167И (далі кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4;

- Кредитним договором від 21.10.2014 року № 4И14330И (далі кредитний договір 5), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 5.

Надалі за текстом: Кредитний договір 1, 2, 3, 4, 5- Кредитний договір/Кредитні договори.

Пунктом 2 даного договору передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений (п. 3 договору).

Згідно п. 4 договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

У випадку невиконання боржником пункту 1 договору поруки кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання (п. 5 договору).

Сторони дійшли згоди, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 договору поруки (п. 6 договору).

Відповідно до п. 7 договору вказано, що у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 договору поруки, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

До поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 договору).

Пунктом 9 даного договору передбачено, що у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 договору поруки, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 10 договору кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Цей договір набуває чинності з дати його укладання, підписання та скріплення печатками Сторін і діє три роки від дати його укладання. Порука припиняється після закінчення строку у три роки від дати укладання цього договору ( п.11 договору).

Пунктом 17 передбачено, що цей договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого Центру Сертифікації Ключів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа 05.01.2016, укладеної сторонами.

Позивач вказує, що належним чином виконав договір поруки та сплатив за боржника кредит, у зв'язку з чим є підстави для визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком 2001" сплати суми боргу за Кредитним договором і визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" права вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять документального підтвердження того, що: позивач звертався до відповідача-2 з вимогою сплатити грошові кошти у сумі 169 036 588,43 грн., а останній відмовився від цього; Банк звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком 2001" з вимогою виконати умови Кредитного договору та/або до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" з вимогою виконати умови договору поруки.

Щодо факту укладення та дійсності договору поруки від 20.10.2016, то суд вважає за необхідне вказати наступне.

З поданого суду примірника тексту договору поруки, а саме пункту 17 вбачається, що цей договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого Центру Сертифікації Ключів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа 05.01.2016, укладеної сторонами.

Проте, суду не надано свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів; атестату відповідності виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, тощо. Крім того, представлений примірник договору поруки без проведення засвідчення (перевірки) ЕЦП в електронному документі і немає висновку АЦСК у письмовій формі, який містить підписи представників АЦСК і завірений печаткою.

Документального підтвердження наявності повноважень у ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності № 20-К-Н-О від 06.01.2016 на підписання договору поруки, суду не надано.

Частина перша статті 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, вказане кореспондується із статтею 181 Господарського кодексу України.

Таким спеціальним законом є Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", у статті 5 якого визначено, що електронний документ як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Обов'язковим реквізитом електронного документа визначено електронний підпис (стаття 6 вказаного Закону).

Відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Тобто, під електронним підписом розуміються різні способи підписання електронного документа: текстовий підпис в електронному документі, цифрове зображення рукописного підпису, секретний код, пароль тощо.

Проте, Закону України "Про електронний цифровий підпис" регулює питання підписання електронних документів саме електронним цифровим підписом.

Відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" особа, що бажає використовувати електронний цифровий підпис, має отримати посилений сертифікат ключа електронного цифрового підпису в українському акредитованому центрі сертифікації ключів.

Таким чином, електронною формою договору за чинним законодавством України не може визнаватись звичайне електронне повідомлення чи електронний файл. Обов'язковим реквізитом електронного документа має бути електронний цифровий підпис.

Використання інших видів електронних підписів, крім електронного цифрового, здійснюється у разі наявності у сторін про це попередньої домовленості (стаття 6 Закону).

При цьому, відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України в укладеному сторонами договорі мають міститись зразки електронного підпису.

За відсутності такого договору використання інших електронних підписів, крім електронного цифрового, матиме наслідком невизнання договору електронним документом і суди, у такому разі, позбавлені можливості розглядати договір як доказ у справі.

Системний аналіз чинного законодавства України підтверджує можливість використання різних видів електронного підпису. Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено застосування в бухгалтерському обліку первинних документів в електронному вигляді за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (пункт 2.3).

Відповідно до п. 2.4. вказаного Положення серед обов'язкових реквізитів первинного документа визначено особистий чи електронний підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, це може бути як електронний цифровий підпис, так і інші види підпису.

Суд вказує, що не є підтвердженням укладення правочину за відсутності належним чином оформленого оригіналу в електронній формі або на паперовому носії та відповідно посвідченої копії для долучення до матеріалів справи.

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

З наданого в матеріали справи примірника договору поруки не вбачається можливості ідентифікувати підписувача та підтвердити цілісність вкладеного файлу. Відповідно не можливо встановити хто саме укладав цей електронний документ.

Стаття 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачає, що для обміну офіційними електронними документами між відправником та отримувачем повинен бути укладений договір для засвідчення чинності відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа.

Статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Із матеріалів справи не вбачається укладення такого договору сторонами у справі, як не вбачається і у самому договорі поруки реквізитів визначених у вище зазначених статтях закону.

А тому, відсутні правові підстави для прийняття як належного доказу виникнення правовідносин поруки примірника договору поруки представленого позивачем, оскільки такий електронний документ немає і не мав юридичної сили і статусу офіційного документа.

В обґрунтування позовних вимог, позивача зазначає, що у відповідності до договору поруки, виконав обов'язок боржника - відповідача-2 перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", здійснив погашення заборгованості в сумі 169 036 588, 43 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 2130, № 2131, № 2132, № 2133, № 2134 від 20.10.2016.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як вказує позивач, згідно платіжного доручення 2130, № 2131, № 2132, № 2133, № 2134 від 20.10.2016 відповідачу-1 було перераховано кошти в сумі 169 036 588,43 грн. з призначенням платежу виконання зобов'язань за Кредитним договором згідно договору поруки.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження того, що 20.10.2016 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком 2001" перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" за Кредитними договорами становила саме 169 036 588,43 грн.

За відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження дійсного розміру заборгованості за Кредитними договорами та того, що за рахунок коштів в розмірі 169 036 588, 43 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника - відповідача-2 за Кредитними договорами, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем виконання зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором в повному обсязі.

При цьому, зі змісту приписів частин першої та другої статті 556 ЦК України вбачається, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання.

Даний висновок також узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

У свою чергу, часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Крім того, позивачем документально не підтверджено, яким чином Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком 2001" визначено, що саме така сума має бути сплачена за боржника.

Також, зі змісту договору поруки неможливо встановити суму заборгованість за Кредитними договорами.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" задоволенню не підлягають.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018р. у справі № 910/17582/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018р. у справі № 910/17582/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/17582/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 26.06.2018р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець