Постанова № 74930525, 25.06.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/1247/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-167 від 29.09.2017 р., адвокат;

від відповідача представник не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018р. у справі №904/1247/18, (суддя Євстигнеєва Н.М., повний текст якого складено 16.05.2018р.) у справі

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунальне підприємство "Комунальник", смт. Магдалинівка Дніпропетровської області

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 635 374,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Комунального підприємства "Комунальник" заборгованість у розмірі 1 635 374,31 грн., з яких: пеня у розмірі 270 307,33грн.; 3 % річних у розмірі 119 024,03 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 246 042,95 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018р (повний текст якого складено 16.05.2018р.)., у справі № 904/1247/18 (суддя Євстинеєва Н.М.) позов задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Комунальник" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" пеню у розмірі 134 814,82 грн. 82 коп., 3% річних у сумі 119 024 грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 909 400 грн. 34 коп. та витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 19 470 грн. 81 коп. В решті позову було відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу № 839/14-БО-3 від 21.01.2014 року в частині своєчасної оплати заборгованості за природний газ. Частково задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду в частині зменшення судом розміру неустойки, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині зменшення пені на 50% скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги в цій частині; судові витрати покласти на відповідача.

На думку апелянта, зменшуючи розмір пені суд не врахував майновий стан та інтереси сторін, зокрема позивача, не врахував доводи і аргументи позивача стосовно зменшення неустойки. Відповідач не надав доказів в підтвердження наявності обставин непереборної сили та виключного характеру (оскільки мають систематичний, постійно триваючий характер), матеріали справи не містять також і доказів вжиття всіх належних заходів для недопущення правопорушення, доказів неправомірних дій з боку позивача, за відсутністю яких суд безпідставно зменшив розмір нарахованої пені. Судом не з’ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов’язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Апелянт зазначає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов’язанням за договором купівлі -продажу природного газу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 25.06.2018р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Іванов О.Г., Антонік С.Г.

У судовому засіданні 25.06.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 21 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Комунальник" (покупець) укладено договір №839/14-БО-3 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).

Сторони неодноразово Додатковими угодами від 30.04.2014 року, 27.05.2014 року, 12.06.2014 року, 05.06.2014 року, 26.11.2014 року, 12.12.2014 року до договору купівлі-продажу природного газу від 21.01.2014 узгоджували зміну п. 5.2 стосовно ціни за 1000 куб.газу.

Розділом 6 договору сторонами врегульовано порядок та умови проведення розрахунків.

Так, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до умов договору за актами прийому-передачі газу у 2014 році позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 1 477 697,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 29-35):

- від 31.01.2014 за переданий у січні 2014 року газ – 76,469 тис.куб.м. на суму 255 463,96 грн. (за природний газ – 229 128,04 грн., транспортування природного газу – 26 335,92 грн.);

- від 28.02.2014 за переданий у лютому 2014 року газ – 60,521 тис.куб.м. на суму 202 185,66 грн. (за природний газ – 181 342,22 грн., транспортування природного газу – 20 843,44 грн.);

- від 31.03.2014 за переданий у березні 2014 року газ – 35,382 тис.куб.м. на суму 118 202,49 грн. (за природний газ – 106 016,93 грн., транспортування природного газу – 12 185,56 грн.);

- від 30.04.2014 за переданий у квітні 2014 року газ – 9,952 тис.куб.м. на суму 52 396,08 грн. (за природний газ – 48 968,62 грн., транспортування природного газу – 3 427,46 грн.);

- від 31.10.2014 за переданий у жовтні 2014 року газ – 12,702 тис.куб.м. на суму 81 366,67 грн. (за природний газ – 75 777,29 грн., транспортування природного газу – 5 589,38 грн.);

- від 30.11.2014 за переданий у листопаді 2014 року газ – 46,857 тис.куб.м. на суму 313 119,08 грн. (за природний газ – 292 500,13 грн., транспортування природного газу – 20 618,95 грн.);

- від 31.12.2014 за переданий у грудня 2014 року газ – 59,382 тис.куб.м. на суму 454 963,52 грн. (за природний газ – 428 833,06 грн., транспортування природного газу – 26 130,46 грн.).

З огляду на положення підпункту 6.1. договору строк оплати спожитого природного газу є таким, що настав:

- за Актом від 31.01.2014 на суму 255 463,96 грн. – 14.02.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.02.2014;

- за Актом від 28.02.2014 на суму 202 185,66 грн. – 14.03.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.03.2014.

- за Актом від 31.03.2014 на суму 118 202,49 грн. – 14.04.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.04.2014.

- за Актом від 30.04.2014 на суму 52 396,08 грн. – 14.05.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.05.2014.

- за Актом від 31.10.2014 на суму 81 366,67 грн. – 14.11.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.11.2014.

- за Актом від 30.11.2014 на суму 313 119,08 грн. – 15.12.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 16.12.2014.

- за Актом від 31.12.2014 на суму 454 963,52 грн. – 14.01.2015, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.01.2015.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Так, за змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню загалом у сумі 270 307 грн. 33 коп., а саме: 6 029,14 грн. за період з 15.05.14 по 13.11.14р.; 73 690,22 грн. за період з 16.12.14 по 13.06.15 року; 119 038,40 грн. за період з 15.01.15 по 13.07.15 року.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Таким чином, сторони у договорі збільшили строк позовної давності щодо нарахування неустойки до 5 років.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розрахунок зроблено вірно, а відтак розмір пені, що підлягає стягненню складає 270 307 грн. 33 коп.

Однак, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру стягуваної пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором № 839/14-БО-3 від 21.01.2014 року.

Місцевий господарський суд вказане клопотання задовольнив частково та зменшив розмір пені на 50%, з огляду на складне економічне становище відповідача, який є неприбутковою бюджетною організацією, враховуючи, що сума основної заборгованості за Договором була погашена відповідачем ще до моменту подання позову, а також враховуючи відсутність доведених позивачем збитків.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

До того ж, як необхідність використання права на зменшення неустойки, так і розмір, до якого вона підлягає зменшенню закон (ст. 233 ГК України) це питання відносить на розсуд суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. Розмір такого зменшення має ґрунтуватися на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, крім того за відсутності у переліку виняткових обставин для зменшення пені у законі, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Має бути врахована ступінь вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунків за договором № 839/14-БО-3 від 21.01.2014 року купівлі-продажу природного газу.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство "Комунальник" є комунальним підприємством, яке створено з метою надання комунальних послуг населенню, підприємствам, установам і організаціям. Як вбачається з фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 1 квартал 2018 року підприємство є збитковим.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки і вважає що даний висновок не може свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки це не було єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінено в сукупності з іншими обставинами.

Так, судом першої інстанції враховано обставини щодо повного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого природного газу за спірним договором, відсутність спричинення збитків позивачу простроченням такої сплати, а також зважено на порядок проведення розрахунків за використаний природний газ, встановлений Постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008, тому висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав, передбачених частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, для зменшення на 50% розміру заявленої до стягнення пені при прийнятті рішення у даній справі відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

При цьому колегія суддів зазначає, що в даному випадку судом дотримано балансу інтересів сторін та правомірно зменшено розмір пені до 50 %, враховуючи також інтереси позивача, тобто, йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, та враховано, що боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань. Судом також було враховано інтереси Позивача, прийнято до уваги, що діяльність ПАТ "НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, господарський суд лише частково задовольнив клопотання Відповідача, який просив зменшити розмір максимально зменшити розмір пені, та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій лише на 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін.

На підставі викладеного, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 134 814 грн. 82 коп. У решті позову правомірно відмовлено.

Оскільки, під час перегляду апеляційним господарським судом не було встановлено порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду у справі 904/1247/18 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 року у справі № 904/1247/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 року, ухвалене суддею Євстигнеєвою Н.М. (повний текст якого складено 16.05.2018р.) у справі № 904/1247/18 - залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення подається в порядку, визначеному статтею 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у відповідності до статті 233 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік