Ухвала суду № 74930009, 25.06.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про задоволення скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби

25 червня 2018 року Справа № 915/548/16

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представника скаржника (боржника) – ОСОБА_1, дов. від 16.01.2018 № 01/61,

від стягувача та органу державної виконавчої служби представники не явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”

на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2,

01001, вул. Городецького, 13, м. Київ;

у виконавчому провадженні ВП № 52449585

по виконанню наказу від 10.06.2016, виданого на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2016 у справі № 915/548/15,

за позовом державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС”,

01032, вул. Назарівська, 3, м. Київ;

55001, промзона, а/с № 20, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область;

до Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”,

55000, вул. Дружби народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область;

про стягнення заборгованості в загальній сумі 14746978 грн. 73 коп. за договором від 09.02.2015 № 06-25/ПУ-35972/25, –

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (далі – КП “ТВКГ”) звернулося зі скаргою від 12.02.2018 № 23/234, зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 15.02.2018 за № 2081/18, на бездіяльність у виконавчому провадженні ВП № 52449585 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 (далі – Відділ ДВС), допущену останнім у ході примусового виконання наказу від 10.06.2016, виданого на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2016 в даній справі, з урахуванням ухвали від 09.09.2016 про виправлення описки в указаних документах, у котрій просить суд про наступне:

“2. Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, яка полягає у не знятті арешту з коштів КП ТВГК за виконавчим провадженням № 52449585 та не зазначенні про зняття арешту з коштів КП ТВГК в постанові про закінчення виконавчого провадження № 52449585 від 31.01.2018 року.

3. Зобов’язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 зняти арешт з коштів КП ТВГК накладений постановою від 17.11.2017 року ВП № 52449585 у зв’язку з закінченням виконавчого провадження № 52449585, про що у відповідності до ст. 345 ГПК України повідомити суд і заявника”.

Скаргу обґрунтовано тим, що державним виконавцем після винесення Господарським судом Миколаївської області ухвали від 14.12.2017, якою припинено провадження в даній справі у зв’язку із затвердженням мирової угоди, укладеної стягувачем та боржником у процесі виконання судового рішення, всупереч ч.1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення суду в даній справі, не знято арешт, накладений на кошти боржника.

Ухвалою суду від 16.02.2018 скаргу призначено до розгляду.

У запереченнях від 13.03.2018 Відділ ДВС скаргу не визнав, вважаючи її безпідставною. На думку Відділу ДВС державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення суду в даній справі не зняв арешт з коштів боржника у зв’язку з не стягненням виконавчого збору, розмір якого визначено у постанові державного виконавця від 08.02.2017 у ВП № 52449585.

Вислухавши представника скаржника (боржника), який просив суд задовольнити скаргу з викладених у ній підстав, дослідивши матеріали скарги та господарської справи № 915/548/16, суд приходить до такого.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2016 в даній справі, яке набрало законної сили, вирішено про стягнення з КП “ТВКГ” на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” (далі - ДП “Енергоатом”) грошових коштів у загальній сумі 12905933 грн. 02 коп., із яких: 12264448 грн. 64 коп. – основний борг; 155002 грн. 39 коп. – сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції; 116481 грн. 99 коп. – 3 % річних; 350000 грн. – пеня; 20000 грн. – штраф, а також грошових коштів у сумі 206700 грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору.

На підставі цього рішення судом видано наказ від 10.06.2016, який ДП “Енергоатом” пред’явлено для виконання, і постановою Відділу ДВС від 04.10.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 52449585. У ході цього провадження постановою державного виконавця від 17.11.2017 накладено арешт на грошові кошти на рахунках боржника у банківських установах.

У подальшому ухвалою суду від 14.12.2017 в даній справі затверджено укладену між сторонами у виконавчому провадженні мирову угоду від 05.12.2017 № 40195, та у зв’язку з цим припинено провадження у справі.

Зазначену ухвалу разом із заявою від 21.12.2017 № 03/2112 про закінчення виконавчого провадження ВП № 52449585 КП “ТВКГ” направило поштовим відправленням Відділу ДВС, і державним виконавцем 30.01.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52449585 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону, про що в той же день внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (далі – ЄДРВП).

У вищевказаній постанові не зазначено про зняття арештів з коштів боржника і такі арешти не скасовано.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”(далі – Закон) (ст. 115 ГПК України).

У відповідності до ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону).

У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону).

Отже, державним виконавцем при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 52449585 не вчинено дії, передбачені вищевказаними приписами законодавства щодо зняття з коштів боржника арешту, накладеного в ході виконавчого провадження. Викладене свідчить про бездіяльність державного виконавця, яка спричинила порушення прав боржника на розпорядження своїми коштами.

Суд відхиляє твердження Відділу ДВС про правомірність не зняття арешту з коштів боржника при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження через не стягненням виконавчого збору тому, що постанову державного виконавця від 08.02.2017 про стягнення виконавчого збору, на яку посилається Відділ ДВС, скасовано ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2017 в даній справі як незаконну. Ця ухвала суду набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством.

За викладених обставин, суд визнає, що державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 52449585 безпідставно не зняв арешт із коштів КП “ТВГК” та не зазначив про таке зняття арешту в постанові від 31.01.2018 про закінчення виконавчого провадження.

Отже, скарга КП “ТВКГ” є обґрунтованою і її належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 234, 343 ГПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, яка полягає у не знятті арешту з коштів Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” у виконавчому проваджені ВП № 52449585 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2016 у справі № 915/548/16 при винесенні постанови від 31.01.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП № 52449585.

3. Зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”, 55001, вул. Дружби народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код 31948866, накладений постановою від 17.11.2017 у виконавчому провадженні ВП № 52449585 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2016 у справі № 915/548/16.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Коваль.