Рішення № 74929828, 26.06.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа № 911/800/18

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гогія Павла Ярославовича

до Відділу освіти Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області

про стягнення 35 414, 50 грн.

Представники: не викликалися

суть спору:

Фізична особа-підприємець Гогія Павло Ярославович (позивач) звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою б/н б/д (вх. № 827/18 від 19.04.2018) про стягнення з Відділу освіти Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (відповідач) 35 414, 50 грн. заборгованості за договором № 203 від 11.11.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2018 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості отриманих послуг, у зв'язку з чим він просить суд стягнути з відповідача 35 414, 50 грн. основного боргу за надані послуги. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, а саме 1 762, 00 грн. судового збору.

Відповідач у своєму відзиві б/н б/д (11900/18 від 22.06.2018) позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд розглянути позов за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

11.11.2016 між сторонами укладено договір № 203, за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе надання послуг: організацію одноразового гарячого харчування учнів 1-4 класів та дітей пільгових категорій до кінця навчального року.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався якісно виконувати послуги, вказані в п. 1 даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору закінченні в повному обсязі роботи або їх етапи оформляються актом виконаних робіт, що направляється позивачем відповідачу.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за виконану у відповідності з даним договором послугу відповідач сплачує позивачу суму згідно рахунка-фактури на протязі 5 днів після оформлення актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.4 договору загальна сума цього договору складається з вартості всіх робіт, що виконуються позивачем.

Згідно з п. 4.2 договору за невиконання або за незадовільне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2016.

На виконання умов договору № 203 від 11.11.2016 позивачем були надані відповідачу послуги з організації харчування учнів на загальну суму 102 242, 50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 14.11.2016 на суму 18 360, 00 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 06.12.2016 на суму 1 501, 00 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 06.12.2016 на суму 17 496, 00 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 06.12.2016 на суму 3 591, 00 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 4 від 06.12.2016 на суму 25 880, 00 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за грудень 2016 року на суму 1 121, 00 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за грудень 2016 року на суму 13 840, 00 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за грудень 2016 року на суму 18 088, 00 грн. та актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за грудень 2016 року на суму 2 365, 50 грн. Зазначені акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підписані представниками сторін та скріплені печатками відповідача.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за надані позивачем, відповідно до вищезазначених актів, послуги розрахувався частково, а саме на суму 66 828, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 35 414, 50 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за договором № 203 від 11.11.2016 суду не надав.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (11900/18 від 22.06.2018) зазначає про наявність заборгованості перед позивачем за договором № 203 від 11.11.2016 у розмірі 35 414, 50 грн. та визнає заявлені до нього позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити: у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши відзив відповідача, суд встановив, що відповідачем повністю визнаються позовні вимоги та обставини, на які посилається позивач у своєму позові, вказане визнання позову викладене в адресованому суду письмовому відзиві, який підписаний повноважним представником відповідача, визнання даного позову не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд вважає за можливе прийняти заявлене відповідачем визнання позову.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за надані послуги настав, доказів їх оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та визнається відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 414, 50 грн. заборгованості (основного боргу) за договором № 203 від 11.11.2016 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову покладається судом на відповідача.

Разом з тим, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, 50 відсотків судового збору покладається судом на відповідача та 50 відсотків судового збору повертається позивачу з державного бюджету.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 191, 129-130, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гогія Павла Ярославовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 2, ідентифікаційний код - 02143643) на користь Фізичної особи-підприємця Гогія Павла Ярославовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 35 414 (тридцять п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 50 коп. - основного боргу та 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю Гогію Павлу Ярославовичу (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) з Державного бюджету України 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 79 від 07.09.2017.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.06.2018.

Суддя Т.В. Лутак